СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Samaritanus bonus»: нагадати суспільству про цінність взаємостосунків
Опіка хворими не може зводитися до медичного чи психологічного догляду, але повинна стати турботою про всю людину. Про це йшлося під час презентації листа Конгрегації Віровчення «Samaritanus bonus».
У вівторок, 22 вересня 2020 року, у Ватиканському пресцентрі відбулася презентація нового документу Конгрегації Віровчення «Samaritanus bonus» про опіку хворими на критичних та термінальних стадіях життя.
У презентація взяв участьПрефект Конгрегації Віровчення кардинал Луїс Ф. Ладарія, Секретар цієї установи монсеньйор Джакомо Моранді, Заступник Секретаря Дикастерії у справах мирян, сім’ї та захисту життя професорка Ґабліеллі Ґамбіно та член Дирекції Папської Академії «За життя» професор Адріано Пессіна.
Від ідеї до публікації документа
Розпочинаючи свій виступ, кардинал Ладарія зазначив, що про необхідність написання такого документа йшлося під час пленарного засідання Конгрегації віровчення у 2018 році, під час якої розглядалися питання супроводу хворих у критичних та кінцевих етапах життя. Зокрема, вказувалося на потребу поглибити теми супроводу та догляду за хворими з богословської, антропологічної та медико-лікарняної точок зору, зосередившись також на деяких відповідних етичних питаннях стосовно пропорційності терапії, супротиву в сумлінні та душпастирського супроводу невиліковно хворих.
Добрий Самарянин та страждаючий Христос
Описуючи богословське підґрунтя документа, доповідач вказав на постать Доброго Самарянина та страждаючого Христа, Який, переживаючи фізичний біль, уразливість та спустошеність, повністю довірився любові Отця. Ієрарх підкреслив, що саме таке довірливе вручення себе самого Отцеві у перспективі Воскресіння, наділяє страждання відкупительною цінністю і відкриває, поза темрявою смерті, світло потойбічного світу.
Префект Конгрегації Віровчення вказав на велике значення присутності поряд із страждаючою людиною когось, хто може не тільки вислухати її, але й співчувати, бо, як зазначається в документі, «незважаючи на те, що кожен сам переживає власні страждання, власний біль і власну смерть, ці переживання завжди супроводжуються поглядом та присутністю інших».
Святий, що опікувався невиліковно хворими
Кардинал Луїс Ф. Ладарія розповів, що лист Конгрегації Віровчення «Samaritanus bonus» був апробований Святішим Отцем 25 червня 2020 року а датою остаточного затвердження обрано 14 липня 2020 року, що є днем літургійного спомину святого Камілло-де-Лелліс (1550–1614). У XVI столітті, часі, коли жив цей святий, невиліковно хворими опікувалися, здебільшого, найманці, для більшості з яких це було єдиною можливістю заробити гроші. Святий Камілло заснував Згромадження, члени якого служили хворим не за оплату, а з любові до Бога.
Кардинал Луїс Ф. Ладарія
Нагальність документа
Доповідач підкреслив, що незважаючи на те, що вчення Церкви стосовно цього питання є чітким і викладене у відомих документах, зокрема, в енцикліці святого Івана Павла II Evangelium vitae (1995 р.), в декларації Конгрегації віровчення Iura et bona (1980 р.), у Новій хартії медичних працівників(2016 р.) колишньої Папської Ради з питань медичних працівників, а також в численних виступахостанніх Вселенських Архиєреїв, нова органічна заява Святого Престолу стосовно турботи про людей, що перебувають на критичних та завершальних стадіях життя, є доречною та необхідною, зважаючи на сьогоднішню ситуацію, в якій міжнародне цивільне законодавство дедалі прихильніше ставиться до евтаназії та асистованого самогубства.
Монсеньйор Джакомо Моранді
Вибір евтаназії та душпастирський супровід
Ієрарх зазначив, що особливим випадком, коли необхідно підтвердити вчення Церкви, є душпастирський супровід людини, яка безпосередньо попросила про евтаназію чи асистоване самогубство. Для того, щоб отримати відпущення гріхів у Таїнстві Покаяння, а також Єлеопомазання, необхідно, аби людина, виявила намір відмовитися від цього рішення. З боку тих, хто духовно допомагає цим хворим людям, неприпустимий жодний зовнішній жест, навіть неявний, (як наприклад, присутність у момент її здійснення), який можна трактувати як схвалення вчинку евтаназії. Але дозволяється пропонувати допомогу та розмову, а також пояснення змісту таїнства, щоб дати людині до останнього моменту засоби, які зможуть допомогти їй прийняти його у повній свободі.
Цитуючи перший абзац документа під назвою «Опікуватися ближніми», Префект Дикастерії віровчення на завершення підкреслив, що «турбота про життя — це основна відповідальність лікаря під час зустрічі з пацієнтом».
Подальші теми доповідей
Теми доповідей інших учасників презентації стосувалися важливості люблячої підтримки людей, що страждають, як свідчення близькості Бога; уразливості людського життя та його цінності у будь-яких критичних обставинах. Було подано також антропологічний аналіз сьогоднішнього суспільства, яке повністю покладається на науку й техніку, і в якому важливо нагадувати про цінність людських взаємостосунків.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
