«Різдво Христове — це свято безмежної Божественної Любови до людини»: Різдвяне послання владики Ярослава Приріза

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ

владики Ярослава Приріза, єпарха Самбірсько-Дрогобицького

«Христос народжується — славте;

(Ірмос 1-ї пісні Різдвяного канону)

Всесвітліші та всечесніші отці!
Преподобні ченці та черниці!
Дорогі у Христі брати і сестри!

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!

Серед теперішніх непростих обставин знову чуємо слова, якими доноситься звістка «ангела Господнього», повідомляючи нам «велику радість, що буде радістю всього народу: сьогодні народився вам у місті Давидовім Спаситель, Він же — Христос Господь» (Лк. 2, 10–11). Днесь Предвічний Бог приймає людське тіло. Нині Син Божий стає Сином Людським. Сьогодні Агнець Божий сходить з неба на землю, щоб узяти на Себе весь тягар людської гріховности і зцілити її. Нині в образі беззахисного Дитяти, Яке спочиває у скромних яслах, очима віри споглядаємо Того, Хто скоро воскресне з мертвих, зруйнує адову силу і як Цар миру вийде переможцем із гробової печери, несучи всьому світові нескінченну пасхальну радість. Сьогодні Син Божий дарує людям надію на спасіння від вічної погибелі.

Щороку новозавітний народ Божий молитовно споминає подію Христового Різдва, яку передбачали пророки й дожидав старозавітний Ізраїль. Чимало поколінь сподівалося на прихід Христа-Месії. За цей час очікування людство глибоко відчуло тугу за втраченим раєм, пройшло довгий шлях дозрівання, стало на шлях Богопочитання, приготувавшись до таїни пришестя свого Спасителя. І коли «сповнився час, Бог послав Свого Сина, що народився від жінки, народився під Законом, щоб викупити тих, які під Законом, щоб ми прийняли усиновлення» (Гал. 4, 4–5). Таке увінчане успіхом старозавітне очікування вчить нас не розчаровуватися, а з вірою та надією прямувати до сповнення Божих обітниць, хоча іноді наші життєві шляхи затьмарені випробуваннями, крізь які, здавалося б, навіть не проглядає промінь Божої любови до нас.

Ангельське славослів’я «Слава на висотах Богу й на землі мир людям Його вподобання» (Лк. 2, 14) сповіщає про найбільше чудо — втілення Бога в людину, Творця — у творіння; чудо, яке перевершило велике діло сотворення світу з нічого. Вифлеємські пастухи прийшли поклонитися сповитому пеленами Творцю Вселенної. Небесна зоря привела до Вифлеєма царів-мудреців, звіщаючи народження Предвічного Бога. Тому пришестя Спасителя знаменує початок нового етапу в історії людства. Старий Завіт був Союзом Бога лише з вибраним народом, а Різдво Христове— це свято, яке стосується кожної людини, до якої б нації, культури чи соціальної групи вона не належала. Біля ясел новонародженого Спасителя зустрічаються прості пастухи та царі-мудреці, тобто юдеї та чужинці, невчені і вчені, бідні й багаті.

Наші різдвяні святкування — це не просто данина традиції чи ще один період церковного й народного календаря. Різдво Христове — це свято безмежної Божественної Любови до людини; це свято сповнення Надії людства, яку нездатні знищити труднощі й випробування; це свято Віри в Бога, вірного Своїм обітницям. Ми маємо переживати цю подію як радість втіхи грішних людей, як радість від усвідомлення того, що ми не забуті й не покинуті Богом, як радість від зустрічі з Тим, Хто витре кожну сльозу з очей наших і втамує всяку скорботу, плач і біль (пор. Од. 21, 4).

Українців, зануренених у полумʼя оборонної війни від нападів підступного й жорстокого північного ворога— Московії, часами охоплюють сумніви: чому в тиху ніч Христового Різдва ангели співають про мир, якщо тишу українських ночей роздирають вибухи російських снарядів і ракет? Чому Різдвяну ніч просвітлила Вифлеємська зоря, а наші домівки й вулиці поглинула пітьма? Та ми знаємо, що мир на землі, мир в Україні залежить від миру в душі кожної людини, від чистоти серця, подвигу віри й жертовного служіння Правді. Війну й руйнування несе гріх, який є порушенням Божих Заповідей. Ангели співають про той мир, який ми випрошуємо під час наших богослужінь, молячись «за мир з висот і спасіння душ наших». Ми прагнемо миру, «вищого від усякого уявлення» (Флп. 4, 7). Цей мир приніс на землю Єдинородний Божий Син, Якого пророк Ісая називає «чудесним Порадником, сильним Богом, Отцем довічним, Князем миру» (Іс. 9, 5), тобто Джерелом і Подателем справжнього Божого миру. Наш народ став союзником цього Князя миру й сильного Бога, занурившись у купіль Свято-Володимирового Хрещення, 1035-у річницю якого споминаємо цього року. Тому християни-українці переконані, що цей Божий мир неодмінно запанує. Стоячи на боці Правди й Божих Заповідей, ми відповідаємо на всі біди й випробування словами пророка: «Задумуйте задуми — та вони не вдадуться, давайте накази — та вони не здійсняться, бо з нами Бог!» (Іс. 8, 10)». У цьому переконанні робімо все, що від нас залежить, щоб і на багатостраждальній українській землі запанував справедливий мир, та одночасно благаймо Всемогутнього Господа: «Перемоги благовірному народові на супротивників даруй і Хрестом Твоїм охорони люд Твій» (Тропар Хресту «Спаси, Боже, людей Твоїх»).

Гортаючи сторінки Євангелія й аналізуючи історію, зауважуємо, що світ часто зустрічає Бога з невдячністю та ворожістю. Христос прийшов у цей світ, але не всі Його прийняли. Справді, Ірод і досі розшукує «дитя, щоб його вбити» (Мт. 2, 13). І сьогодні в наших домівках та на вулицях лунають «голос, плач і тяжке ридання» (Мт. 2, 18). І в наші часи наявна тенденція вигнання Христа з особистого й публічного життя. Часто сучасна людина живе так, ніби й не відбулося пришестя Спасителя. Проте Божественна педагогія Різдвяної події вчить нас, що, незважаючи на всі зусилля Ірода, його слуг, а також їхніх пізніших послідовників, неможливо знищити великий дар спасіння людства. Зауважуючи несправедливість довкола й самі зазнаючи випробувань, прислухаймося до слів Господа: «Прийдіть до Мене, всі втомлені й обтяжені, і Я облегшу вас» (Мт. 11, 28); «У світі страждатимете. Та бадьоріться! Я-бо подолав світ» (Йо. 16, 32). Не зневірюймося, а будьмо певними, що Господь завжди вірний Своїм обітницям.

Дорогі у Христі! Російська збройна агресія ранила і розʼєднала нас фізично: хтось перебуває далеко від рідного дому, захищаючи свою родину й Батьківщину, хтось утратив свою домівку, хтось скорботно переживає втрату рідних. У цих умовах ми особливо покликані до духовної єдности — у наших молитвах та за допомогою справ любови й милосердя. Вірою у вічне життя, світлом пасхальної радости та незламної надії огорнімо наш біль від утрати рідних та знайомих. Переживаючи Різдвяну подію, стараймося надати допомогу тим, хто її потребує, наповнити світлом і радістю життя самотніх, засмучених і хворих. У ці різдвяні дні особливою вдячністю та молитовною підтримкою огортаймо тих, хто захищає нас зі зброєю в руках, а також тих українців та представників інших націй, які допомагають нашим воїнам і постраждалим від війни. Під час наших богослужінь і за святковим столом згадаймо полеглих Героїв і їхні родини, поранених захисників і відважних бійців, полонених і вимушено переселених осіб, волонтерів — усіх, завдяки кому святкуємо Різдво у вільній і незалежній Українській Державі.

Святкуючи подію Христового Різдва, попри всі труднощі й випробування, які тепер переживаємо, бажаю кожному з нас зберігати християнську віру, не втрачати надії та сповнюватися любов’ю до Бога і свого народу. З Божим благословенням розпочнімо новий 2023 рік Божий у твердому переконанні й молитовному очікуванні, що «Господь народові Своєму дасть силу, Господь благословить народ Свій миром» (Пс. 29, 11). Молімося й борімося, щоб в Україні й у всьому світі зникла злоба війни, а запанував мир і спокій, щоб разом з небесними силами людський рід заспівав радісну пісню: «Слава на висотах Богу й на землі мир людям Його вподобання!» (Лк. 2, 14). Нехай радість світлого Христового Різдва завжди освячує наше земне життя у служінні Богові й Україні! А благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде з усіма Вами!

ХРИСТОС РОЖДАЄТЬСЯ!