«Простити братові-сестрі та просити прощення є знаком нашої дозрілої віри», — митрополит Євген Попович

7 березня 2025

Великий Піст — це не просто час обмежень, а особливий період духовного зростання, молитви, покаяння та милосердя. У своїй проповіді владика Євген Попович, архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський, наголошує, що піст має глибокі біблійні корені: як у Старому Завіті люди через піст готувалися до зустрічі з Богом, так і в Новому Завіті Христос сам постив перед початком своєї місії. Церква закликає вірян до молитви, стриманості, участі в богослужіннях і творення діл милосердя. Важливим аспектом посту є прощення, яке допомагає примиритися з Богом і ближніми. Це час внутрішнього очищення, що веде до світлого переживання Христового Воскресіння.

«Простити братові-сестрі та просити прощення є знаком нашої дозрілої віри», — митрополит Євген Попович

З цієї проповіді митрополита Євгена Поповича ви дізнаєтеся:

яке значення Великого посту для християнина?
як у Старому Завіті люди готувалися до зустрічі з Богом через піст?
чому Ісус Христос постив у пустелі перед початком своєї місії?
які великопісні практики рекомендує Церква для духовного зростання?
яку роль відіграє милосердя і благодійність у час Великого посту?
чому прощення є важливим елементом підготовки до Великого посту?

«Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя,

щоб не показати людям, що ти постиш,
але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні;
і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі»

(Мт. 6,17–18)

Дорогі в Христі, брати й сестри,
Всечесні отці, преподобні сестри монахині,
Слава Ісусу Христу!

Сьогодні в неділю Сиропусну, з відслуженням вечірні увійдемо в спасенний час Великого посту. Сьогодні слово піст часто асоціюється нам з чимось, що нас сковує, що неначе вимушує на нас численні обмеження, що наказує нам жити у стриманості через настільки довгий, бо аж сорокаденний час. Але для людини, що вірить, та тієї, яка шукає глибшого сенсу свого життя, час Великого посту є особливим даром, є часом Господньої благодаті, де через пісні практики, молитви, діла милосердя, наново вчимося бути Божим дітьми та відкриваємо в собі первісне покликання, усвідомлюючи собі сенс життя й розуміння спасительної жертви Ісуса Христа.

Піст у Старому Завіті

Піст, про який зараз ми говоримо, не є чимось новим у Церкві. Вже в Старому Завіті бачимо, що піст попереджував зустріч людини з Богом, що через піст людина оплакувала свій гріх та намагалася повернути до Господа. Мойсей перед тим, як отримав таблиці завіту на горі Синай, сорок днів і ночей постив (Вих. 34, 27–28). Подібно ж і постив пророк Ілля перед тим, як зустрів Господа на горі Хорив (І Царів 19, 8). Вибраний народ перед поверненням з Вавилонської неволі до Єрусалиму постить. Читаємо в книзі пророка Езри: «Там же, коло ріки Агави оповістив я піст, щоб нам упокоритись перед Богом нашим та просити в Нього щасливої дороги для себе, для наших дітей та для всього нашого майна» (Езри, 8, 21). Подібно постили мешканці Ніневії, відповівши на заклик до покаяння пророка Йони: «І повірили ніневітяни Богові, оголосили піст і понадягали веретища, від найбільшого до найменшого» (Йона 3, 5). Одним словом, піст у Старому Завіті мав на меті приготовити людину до зустрічі з Богом, просити Божого прощення та благословення.

Піст в історії новозавітньої Церкви

Входячи в історію Нового Завіту, практично на самому початку прилюдної діяльності Ісуса Христа, також бачимо, як Він після хрещення в Йордані пішов на пустиню, де перебував сорок днів і ночей на пості та молитві (Мт. 4, 1–11). Через піст на пустині Ісус готовиться до здійснення місії, яку на нього поклав Господь Бог.

Опісля в житті Церкви, почавши від її народження з моменту Зіслання Святого Духа, і далі через всі бурхливі епохи аж до наших часів, піст завжди мав велике значення в житті всіх поколінь християн. Бо через піст і молитву можемо перемогти ворога нашої безсмертної душі та наблизитись до Господа.

Запрошення на великопісні богослужіння

Наша Церква бажає кожному з нас у часі Великого посту допомогти віднайти себе та свою дорогу до Бога через всі великопісні практики, якими є наполеглива великопісна молитва та великопісні реколекції, увінчанні сповіддю. Тому заохочую всіх наших вірних до участі у великопісних богослуженнях, які служаться в наших парафіях. Особливо гідним нашої уваги хай буде Служба Напередосвячених Дарів, Покаянний канон святого Андрія Критського, Пасії Спаса нашого Ісуса Христа, Акафіст до Страстей Христових та молитва Хресної дороги, там де є практика їх служити.

Обмеження в їжі

Час Великого посту — це час нашої стриманості, ввічливості, милосердя та доброти до інших. На знак нашої покутної практики не братимемо участі в ніяких забавах та танцях, уникатимемо поганого товариства та того всього, що могло б засіяти кукіль неспокою в наших серцях. Також слід нам пам’ятати про всі пісні дні в часі Святої Чотиридесятниці, в яких ми є насправді зобов’язані до великої стриманості. Нагадаю, що згідно з нашим Партикулярним правом, в перший день Великого посту, тобто завтра, ми всі є зобов’язані до строгого посту, який прирівнюється до пісного дня Великої п’ятниці. В усі дні першого та останнього тижня Великого посту не споживаємо м’ясних страв, а в усі інші тижні Посту ми є зобов’язані до такої стриманості в усі середи та п’ятниці.

Заклик до молитви за Україну

Час Великого посту — це час наполегливої та посиленої молитви. Дуже прошу всіх наших вірних не втомлюватися у молитві за припинення війни в Україні, за прогнання з української землі всіх демонів, які сіють смерть та знищення, за встановлення справедливого миру для України. Бо нашою молитвою ми будуємо невидиму та нерушиму стіну, яка захищає наших воїнів та всі міста й села України перед сіячами смерті.

Час милосердя і милостині

Час Великого посту — це також особливий час, в якому творимо діла милосердя та жертвуємо нашу милостиню. У нашій Церкві від давніх часів була практика, що на час посту в храмах встановлювали окрему скарбонку з написом «великопісна милостиня», до якої кожний вірянин міг вкинути свою лепту на знак співчуття з убогими цього світу. Всі пожертви, зібрані в часі посту у межах «великопісної милостині», були призначені тільки на цю ціль — нести поміч найбільш потребуючим, яких так багато було та є зараз, особливо в наш час. Пам’ятаймо також науку Ісуса Христа з М’ясопусної неділі про Страшний суд, в якій прозвучали слова: «Прийдіть благословенні Отця мого, візьміть у спадщину Царство, що було вам приготоване від створення світу, бо я голодував, і ви дали мені їсти; мав спрагу, і ви мене напоїли; чужинцем був, і ви мене прийняли; нагий, і ви мене одягли; хворий, і ви навідались до мене (…)» (Мт. 25, 34–40).

Перший крок посту — прощення

Дорогі у Христі брати й сестри, першим знаком Великого посту є обряд прощення, в якому кожний вірянин просить в Господа та своїх ближніх прощення провин, які вчинив свідомо чи несвідомо супроти своїх ближніх. Такі обряди сьогодні матимуть місце в наших парафіях, монастирях та родинах. Простити братові-сестрі та просити прощення є знаком нашої дозрілої віри. Це неначе апогей цілої нашої річної молитви, в якій щоденно просимо Отця Небесного, щоб простив нам наші провини, як і ми прощаємо винуватцям нашим. Також і я напередодні Великого посту свідомий своїх людських обмежень та гріховності прошу Вашого прощення, звертаючись до Вас словами, взятими з молитви Малого Повечір’я: «Благословіть, отці, брати (й сестри), простіть мені грішному, чим згрішив я (супроти вас) в цей день і по всі дні життя мого словом, ділом, думкою і всіма почуттями моїми».

Нехай цей час святої Чотиридесятниці буде для всіх нас часом оживлення нашої віри, примирення з Богом та ближніми, часом нашої перемоги над гріхом, часом повного визволення нашого народу з московського ярма та запорукою радісного й світлого переживання Пасхи Христової — особливо в цьому Святому Ювілейному Році, який проводимо під закликом папи Франциска, що «надія не засоромить».

† Євген Попович,
архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський