СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПрощаючись з архиєпископом і митрополитом-емеритом Стефаном Суликом (1924–2020)
Із природнім сумом, але водночас надією на Воскресіння Філадельфійська архиєпархія прощається з митрополитом-емеритом Стефаном Суликом.
Від його священичих свячень у 1955 році, протягом 65-ти років він був відданим служителем Господнім в архиєпархії: спочатку як священник, а опісля — як архиєпископ і митрополит. Дякуємо Богові за дар життя спочилого Стефана і підносимо молитви вдячності за його служіння. Пандемія коронавірусу, яка, вірогідно, і стала причиною відходу архиєпископа у віці 95-ти років, не дозволить зібратися на велелюдний похорон. Закликаємо духовенство і вірних духовно єднатися в молитві. Коли небезпека мине, ми відслужимо торжественну поминальну відправу, у якій зможуть взяти участь усі охочі.
Від імені нашого спочилого Митрополита висловлюю вдячність єпископам, священникам, представникам монашества та вірним, що з ним співпрацювали протягом багатьох років його служіння в Америці. Він Вам усім щиро дякував, про що й сам говорив під час святкування його 95-тих уродин, які ми разом радісно і світло відзначали у катедрі Непорочного Зачаття в жовтні. Він високо цінував дружбу і співпрацю з римо-католицькими єпископами, духовенством та спільнотами, як і братерські стосунки з православними. Доцінював він також і багатолітню співпрацю з різними громадськими організаціями.
Ми щиро вдячні за служіння і доброту до митрополита, які виявляли греко-католицькі та римо-католицькі капелани, монахині та вірні протягом двох десятків років після його виходу на відпочинок. Особливо хотів би подякувати Керол і Майклу Нунно за щиру дружбу і унікальну турботу, якими ви огортали архиєпископа Стефана. Ваше піклування було надзвичайним. Дякую отцеві Джеймсу Кінгу, капелану дому St. Mary’s Villa, який щодня протягом багатьох років духовно опікувався митрополитом. У цьому домі архиєпископ Стефан знаходив затишок і втіху. Дякуємо працівникам і співмешканцям за їхню доброту і опіку. Нехай Господь винагородить Вас сторицею і заповнить відчуття втрати присутністю Його Воскреслого Сина. Висловлюємо співчуття Френку Стецеві, Лідії Девоншир, Терезі Норд, Донні Савчак, Стіву Бойдую, Стефану Стецеві, Крістін Магар, Лорен Стець, Джорданові Стецеві та усім членам родини Митрополита. Дякуємо Богові, що Ви змогли бути поруч з Митрополитом під час святкувань в жовтні. Висловлюємо щирі співчуття і жаль, що Ви не зможете взяти участь у похоронних відправах в Світлий Понеділок.
Я не мав честі особисто добре знати архиєпископа Стефана як душпастиря, бо останніх кілька десятиліть провів в Європі. З високопреосвященним владикою ми вперше побачилися в 1981 році у катедрі Святої Софії в Римі, де тоді й відбувалася його єпископська хіротонія. Патріарх Йосиф Сліпий, глава Української Греко-Католицької Церкви, нещодавно переїхав мешкати в приміщення Українського католицького університету, поблизу катедри, і ми, семінаристи були задіяні до підготовки богослужінь та святкування. На все, що відбувалося, я дивився великими очима новачка. Хіротонія митрополита Стефана стала першою, на якій мені вдалося особисто побувати. Пам’ятаю, як він стояв перед прекрасною великою іконою Богородиці, яку наша Христина Дохват намалювала для патріарха Йосифа. Протягом наступних років ми багато разів бачилися в Римі і в Україні. Приїжджаючи до США, я відвідував владику Стефана в апартаментах, куди він переїхав після виходу на відпочинок. Митрополит завжди гостинно приймав. Протягом останніх десяти місяців під час наших зустрічей архиєпископ Стефан ділився зі мною надзвичайно важливою інформацією, що допомагала мені у перших кроках служіння як його наступника.
У ці дні після оголошення прикрої новини, священники і миряни з різних штатів та країн діляться зі мною свідченнями про побожність, відданість, почуття відповідальності і душпастирську чуйність митрополита Стефана. Єпископи з різних країн написали листи-співчуття, у яких пригадують чудові моменти, які вони пережили разом з Митрополитом, і перелічують його щедрі вчинки. Сподіваюся, що ці спогади будуть опубліковані та доповнять духовну спадщину цього Чоловіка, який подолав виклики простого хлопчика, юність якого спотворила руйнівна війна. Від рідного села Митрополита, яке зараз знаходиться на території південної Польщі, каменя на камені не залишилося. Його улюблене село зникло. Однак спадщина одного з його Синів залишається між нами.
Нехай Всемилостивий Господь прийме душу спочилого Митрополита Стефана Сулика у своїй оселі та дарує йому
ВІЧНУЮ ПАМ’ЯТЬ!
† Борис Ґудзяк,
архиєпископ Філадельфії та
митрополит Української Католицької Церкви
в Сполучених Штатах Америки
10 квітня 2020 року
