СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПроповідь Блаженнішого Святослава на інтронізації екзарха Німеччини та країн Скандинавії владики Богдана Дзюраха
Бути християнином, приймати хрещення Христове означає бути готовим послужити. Причащатися Його Тіла і Крові означає мати силу здійснити це служіння. Христос іде, щоб віддати своє життя за спасіння світу. Про це мовив Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав 18 квітня 2021 року під час Чину інтронізації преосвященного владики Богдана Дзюраха як апостольського екзарха у Німеччині та країнах Скандинавії.
й віддати своє життя як викуп за багатьох»
(Мр. 10, 45)
Боже слово, яке ми сьогодні чуємо, вказує нам на нашого Спасителя, який іде до Єрусалима. Наближається до кінця, до кульмінації Його земний шлях. Наступної, Квітної неділі ми побачимо, як Христос тріумфально входитиме в Єрусалим. Але сьогодні, коли Він рухається до цього міста, «підіймається до Єрусалима», як каже Святе Письмо, то спілкується зі своїми апостолами, начебто відкриваючи їм мету, до якої наближається, зміст свого служіння. Ісус Христос говорить: «Ось ідемо в Єрусалим, Син Чоловічий буде виданий і вб’ють Його, а третього дня Він воскресне».
Цікаво, що учні йдуть до того самого міста з цілком іншою метою. Вони навіть не повністю чують, про що Спаситель їм говорить. Христос іде вмирати, а вони — панувати. Христос іде, щоб віддати своє життя, а вони хочуть врешті взяти «життя у свої руки». Христос іде, щоб служити, а вони вважають, що йдуть засісти на перших місцях земного царства довгоочікуваного Месії.
Стати причасниками Христового хрещення і чаші
Хрещення, про яке говорить Спаситель, що ним буде хреститися, — це Його смерть і воскресіння. Чашу, яку Він іде пити, — це Його страждання, принесені задля того, щоб укласти Новий Завіт власною Кров’ю, дати відпущення гріхів, дарувати життя вічне, оживити людину. Цю чашу і життєве покликання Він дасть своїм апостолам на Тайній вечері. Зробить їх причасниками свого хрещення і своєї чаші, щоб вони стали учасниками Його місії та служіння — могли свого часу віддати власне життя для того, аби мали життя вічне ті, які причащатимуться Його Тіла і Крові.
Його учні йдуть до Єрусалима, щоб влаштувати собі земне життя, реалізувати свої плани і потреби, панувати та утискати… Христос же іде, щоб служити — стати останнім серед усіх, щоб у своєму Божественному низходженні та пониженні, як Бог і Учитель, умити їм ноги та стати рабом усіх. Його інтронізацією буде піднесення на хресті, розп’яття — момент видачі свого життя як викуп за багатьох!
Христос іде, щоб послужити людині
Це Він сам здійснить слова, що виявляють зміст апостольського, пастирського служіння: «Ви знаєте, що ті, яких вважають князями народів, верховодять ними, їхні вельможі утискають їх. Не так воно хай буде між вами, але хто з-поміж вас хоче стати великим, хай буде вам слугою, і хто з-між вас хоче бути першим, хай буде рабом усіх» (Мр. 10, 42–44).
Слухаючи слово Спасителя і думки апостолів, пригадуємо слова пророка Ісаї. Каже Господь: «Думки бо мої — не ваші думки, і дороги ваші — не мої дороги… Бо так, як небо вище від землі, так мої дороги вищі від доріг ваших і думки мої вищі від думок ваших» (пор. Іс. 55, 8–9).
Христос іде для того, щоб послужити, віддати, а не взяти, щоб, пожертвувавши своїм життям, дати можливість людині побороти смерть і мати життя вічне. Він ламає логіку багатьох релігійних спільнот і людської діяльності всіх часів і народів. Бути християнином, приймати хрещення Христове означає бути готовим послужити. Причащатися Його Тіла і Крові означає мати силу здійснити це служіння. Христос іде, щоб віддати своє життя за спасіння світу.
Апостольський екзархат для служіння українцям
«Бо Син Чоловічий прийшов не на те, щоб Йому служили, а послужити і віддати своє життя як викуп за багатьох». Гадаю, ці слова Святого Євангелія є змістом історії виникнення, становлення і розвитку екзархату нашої Церкви тут, у Німеччині, та в країнах Скандинавії. Цей екзархат, цей єпископський осідок, ця спільнота вірних є певним плодом душпастирського генія митрополита Андрея Шептицького, який бачив, що Церква, як мати і вчителька, має йти туди, де є найбільш незахищені її діти, — має йти, щоб служити, захищати і збирати розсіяних. Після Першої світової війни десятки тисяч вірних нашої Церкви опинилися в Німеччині, і митрополит посилає їм пастиря.
Отець Петро Вергун, блаженний саященномученик, який ліг як наріжний камінь в основу цього екзархату, сповна здійснив слова, що їх ми чуємо в сьогоднішньому Євангелії. Він хрестився тим хрещенням, яке дає Христос. Достойно звершував Таїнство Пресвятої Євхаристії, а відтак віддав своє життя за віру Христову, за спасіння людських душ, яких повірив Йому Господь. Наша Церква завжди намагалася бути захисницею свого народу, слугувати його голосом. Лоно Церкви було простором, де збиралися наші вірні, які перебували в розсіянні, і відчували її тепло та любов. Тому вони могли подолати всі труднощі цього земного життя і отримати певний дороговказ, щоб увійти в життя вічне.
Ми вшановуємо всіх тих, які прийшли, щоб послужити, щоб віддати себе цілковито, а взамін нічого не взяти. Із вдячністю згадуючи всіх наших єпископів, священників, монахів і монахинь, що будували цей екзархат, хочу скласти сердечну подяку за більше ніж 20-річне служіння в ньому преосвященному владиці Петрові Крику, який дав усе, що мав: свою вдачу, свої можливості, щоби продовжити титанічну працю своїх попередників.
«Владика Богдан приходить сюди із серця нашої Церкви»
Сьогодні очі всіх наших вірних звернені на нашу Церкву в Німеччині. Через карантин тут не зібралися тисячі людей, але з вами б’ється в унісон серце нашої глобальної помісної Української Греко-Католицької Церкви, яка переживає особливу історичну хвилину. Ми здійснили інтронізацію нового правлячого архиєрея, впровадили на престол екзарха в Німеччині та країнах Скандинавії преосвященного владику Богдана Дзюраха.
Владика Богдан приходить сюди із серця нашої Церкви. За всю дорогу свого єпископства він виконував різні види служіння — поруч із Блаженнішим Любомиром, а відтак цілих десять років був моїм найближчим і одним із найкращих працівників, як адміністратор Патріаршої курії та як Секретар нашого Синоду. І коли я спитаю, хто з єпископів нашої Церкви найкраще знає, про що думає, над чим уболіває Глава вашої Церкви, то відповідь буде — владика Богдан. Скажу вам: я від серця його відриваю, щоб дати вам.
Владика Богдан Дзюрах прийшов, щоб послужити
Ті Христові слова, які ми чуємо в сьогоднішньому Євангелії, — «прийшов, щоб послужити», — це кредо владики Богдана. Він ніколи не шукав ані привілеїв, ані почестей. Усе робив із глибоким духом служіння. І сьогодні владика приходить до вас як ваш єпископ, як батько, щоб віддати вам і за вас своє життя, щоб оживляти нашу громаду, щоб, як каже Спаситель, «мали життя і мали його вповні» (Ів. 10, 10)!
Ми нині особливо молимося за нього. Прохаємо Господа, щоб із сьогоднішньою інтронізацією розпочалася нова сторінка історії цього екзархату. Адже нові обставини, труднощі та потреби Божого люду вимагають нових рішень, способів служіння, нових підходів та думок, а також нових осіб, які здатні відповісти на ці виклики.
Молимося, щоб Господь Бог послав владиці Богданові Святого Духа, Духа істинного Христового служіння, щоб він, як добрий пастир, зміг звершити все те, що від нього очікує Українська Церква, наш український народ. Звертаюся з особливим проханням до всіх вас тут, у Німеччині, і тих, хто нас чує: підтримайте владику Богдана, будьте поруч із ним, не залишайте його самого. Прошу всіх священників, монахів, монахинь і мирян цього екзархату: прийміть вашого нового владику, бо він приходить не для того, щоб верховодити чи утискати. Нехай завдяки вашій молитві та співпраці цей екзархат стане великим.
«Звертаюся до всієї української громади в Німеччині: ваша Церква йде до вас, щоб вам послужити!»
Ми знаємо, що багатьох вірних нашої Церкви, зокрема в Німеччині, ми ще не змогли обійняти нашими структурами, парафіями, душпастирською опікою і служінням. Тому звертаюся до всієї української громади в Німеччині: ваша Церква йде до вас, щоб вам послужити! Нехай гасло чергової сесії Патріаршого Собору «Твоя Церква є завжди і всюди з тобою» буде новим світлом, яке писатиме нову сторінку історії цього екзархату.
Молимо нашого Господа і Спасителя, щоб наша Церква на цих землях росла і розвивалася, щоб ми могли зібрати всіх розсіяних, прийняти всіх тих, які ще сюди прибудуть, щоб наша Церква була середовищем єдності української громади в Німеччині, щоб кожен відчув себе любленими сином чи донькою своєї Церкви-матері. Тоді всі інші форми нашого громадського життя можуть бути збудовані на властивій основі.
Просимо, щоб Спаситель, який сьогодні йде до Єрусалима, крокував разом із вами. Передаємо владику Богдана, наше духовенство, наших вірних під особливу опіку Пресвятої Богородиці, бо цей катедральний собор є храмом Покрову Пресвятої Богородиці.
Нехай у ці тяжкі часи, коли на кордонах України знову нагромаджуються десятки тисяч чужого війська і погрожують нам війною, новими бідами і болями, саме під покровом Богородиці ми знайдемо світло, захист, упевненість, перемагатимемо всякий страх і під проводом вашого владики крокуватимемо вперед.
Пресвятая Богородице, спаси нас!
† СВЯТОСЛАВ,
Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви
Фото: Robert Kiderle (Fotoagentur Kiderle)
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
