«Постійно слід довіряти Матері Божій: вона провадить, головне — довіритись», — владика Йосафат Мощич з нагоди п’ятої річниці Чернівецької єпархії

18 листопада 2022

П’ять років тому, 18 листопада 2017 року, у Чернівцях у Катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці відбулася Архієрейська Літургія та Чин інтронізації першого єпископа Чернівецької єпархії УГКЦ владики Йосафата Мощича. Якими були ці 5 років? За цей час є що згадати, над чим роздумувати та кому подякувати. Власне, що й засвідчує владика Йосафат Мощич у відео.

«Постійно слід довіряти Матері Божій: вона провадить, головне — довіритись», — владика Йосафат Мощич з нагоди п’ятої річниці Чернівецької єпархії

Єпископ Чернівецький дякує вірним та пригадує початки становлення та розбудови єпархії. Про це розповідає пресслужба Чернівецької єпархії УГКЦ.

«Ми хотіли бути єпархією»

«Єпархія — це практично і є весь народ Божий, тобто усі вірні. А духовенство — це лише менше відсотка. Тому ми дуже дякуємо нашим вірним, які так чисельно є присутні у наших храмах.

Ми не просто хотіли мати єпархію, а хотіли бути єпархією, тобто зростати духовно і ментально до рівня єпархії. І найперше хочу подякувати Богу, за те що Він дав нам таку мудрість, візію і натхнення Духа Святого, що це потрібно робити біля нашої святині, Матері Божої, прославленої в чудотворній іконі «Надія Безнадійних», що в нашій катедрі. Тож ми спільно почали збиратися на нічних чуваннях в кожну 3-тю суботу місяця. Вірні, духовенство, паломники з-поза меж нашої єпархії почали молитися. І тих перших 13 священників, які були від початку, почали разом вимолювати, випрошуючи Господа показати нам, як ми маємо зростати, жити, як маємо закласти фундамент єпархії. Ми почали молитися за покликання. І сьогодні, на 5-ту річницю, ми вже висвятили 15 нових священників, троє прийшло з інших єпархій. Ми більш ніж подвоїли кількість отців в нашій єпархії.

Ми почали молитися за жертводавців, що Бог дарував нам їх, і з Божою поміччю побудували 5 парафіяльних будинків, 2 завершили, 2 в процесі будівництва, великий катехитичний центр при катедрі. І наші отці, сьогодні завжди разом зі своєю паствою… З ласки Божої освятили також храми в Чорнівці, Путилі, Новоселиці, в Чернівцях 2 каплиці».

Церква як прихисток стражденних

Єпископ Йосафат пригадує про справи милосердя, які є невід’ємною частиною служіння.

«Спершу ми думали, що в парафіяльних будинках буде приміщення для катехизації, євангелізації, для зустрічі з мирянами, з пасторальними та фінансовими радами. Але життя вносить корективи. Прийшла війна, і ці приміщення стали прихистком для внутрішньопереміщених осіб, що живуть практично у всіх наших парафіяльних будинках.

Багато ще викликів перед нами стоять, і нам допомагає «Карітас Чернівці», через який багато тисяч людей отримало допомогу. Спершу під час паводку, потім пандемії, тепер в часі війни. Карітас — руки Церкви, через які ми допомагаємо тим людям, які просять, тому що через них сам Ісус Христос просить, стукає у наші двері. Як ми поведемся, чи будемо відкриті на їх прийняття, бо ніколи не знаємо хто за ними скривається. Часами сам Христос просить тієї допомоги, а Господь несподівано продовжує. Карітас розвинувся з простого соціального служіння при катедрі у велику структуру, з великою командою, великими приміщеннями, втілює різноманітні проєкти. Люди довіряють служінню Карітасу, бо бачуть їх автентичну, щиру працю і служіння пораненому людству.

Єпархія також подувала соціальний гуртожиток для ВПО біля Чернівців, де мешкають біля 20 осіб. У Вижниці в підвалі храму є соціальна пекарня, де отець разом з волонтерами щодня годують біля сотні осіб.

Наші капелани практично кожного тижня виїжджають допомогти чим можуть, збирають разом з волонтерами все необхідне для військових. Практично у кожній родині, сім’ї є рідні чи друзі або знайомі, які захищають сьогодні нас. Тому що це є війна за нашу свободу, незалежність, державність, за рідну землю».

«В особливий спосіб дякую Пресвятій Богородиці»

Як і раніше зазначив владика Йосафат, велика роль і подяка належить Богородиці, якій єпархія є посвячена.

«Сьогодні, дивлячись в минуле, в особливий спосіб дякую Пресвятій Богородиці. Одного разу, коли йшла реконструкція святилища, і художник писав ікону Богородиці під куполом, я став поруч з ним зробити фото. І так несподівано вийшло, що Богородиця ніби взяла мене за руку і провадить. І це для мене немов знак, що постійно слід довіряти Матері Божій, вона провадить, головне — довіритись.

І ми, духовні особи, миряни, довіряємося проводу Матері Божої, яка тут так чисельно прославлена своїми оздоровленнями, зціленнями, і головне — розвитком єпархії. За це сьогодні велика подяка Матері Божій. І з тією надією йдемо вперед, не знаємо які будуть наступні 5 років нашої єпархії, але якщо ми довіримося Богові, священникам та єпископові, якщо ми ідемо під проводом Духа Божого Святого і Його Матері, то є велике запевнення, що Бог і надалі діятиме, діятиме сильно, потужно, так, як Він це завжди робить.

Я дуже дякую сьогодні Богові за наших священиків, які повірили що можливі зміни, що зможемо спільно разом творити, робити багато добра в найстрашніший час пандемії і війни. Немає найгірших часів, де би не можна було служити, молитися, будувати, відновлювати, вмивати рани людям, духовно їх зціляти через спілкування…

Дякую священникам, дякую вірним, бо без вірних ми мало що могли б тут зробити, які навчилися і вчаться довіряти Божому провидінню, Матері Божій, яка нас всіх тут приймає, я якій посвячена наша єпархія… З такою відвагою, таким запевненням ми продовжуємо наш синодальний спільний шлях. Вчимося бути єпархією, Чернівецькою єпархією на Буковинській землі».