СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПонад 80 вихованців духовних семінарій УГКЦ успішно пройшли спецкурс з місійного служіння
30 червня учасникам XIII спецкурсу Пасторально-міграційного відділу УГКЦ з місійного служіння вручили сертифікати. Цьогоріч курс відбувався у Марійському духовному центрі «Зарваниця».
У підсумковому слові заступник голови Пасторально-міграційного відділу УГКЦ о. Андрій Гах подякував семінаристам за участь і активність. «Сподіваюсь, ті, знання, які ви отримали, — це зерно, яке колись проросте і дасть великі плоди. Ми чекаємо усіх, хто у майбутньому захоче служити на територіях, де немає ієрархічних структур нашої Церкви, а також заохочуємо до служіння на територіях екзархатів нашої Церкви», — звернувся до присутніх о. Андрій.
Своєю чергою брати подякували команді Пасторально-міграційного відділу за організацію такого заходу і наголосили, що завдяки цьому спецкурсу мають нагоду побути разом, побачити і відчути вселенськість УГКЦ, а також дізнатися про виклики, які сьогодні постають перед Церквою, щоби згодом краще послужити вірним.
Цьогоріч XIII спецкурс з місійного служіння для семінаристів передостаннього року навчання Пасторально-міграційний відділ УГКЦ проводив у Зарваниці. У заході взяли участь понад 80 вихованців 5 духовних семінарій УГКЦ: Київської, Дрогобицької, Івано-Франківської, Львівської і Тернопільської.
Перший день: діяльність і служіння ПМВ та виклики Харківського екзархату
Освітній курс розпочався 25 червня Молебнем у соборі Зарваницької Богородиці до Христа Чоловіколюбця. Молитву очолив ректор Малої базиліки Зарваницької Богородиці о. Дмитро Квич. Він побажав усім плідної праці і радості у служінні, та запросив вдивлятись в ікону Марії, яка пригортає Ісуса до серця, бо «цей її жест є запорукою успішного душпастирського служіння».
Отець Дмитро Квич під час Молебню
Відтак першого дня заступник Голови ПМВ о. Андрій Гах представив учасникам працю відділу для українських мігрантів у різних куточках світу, починаючи від Італії і до Південно-Африканської Республіки. Він відзначив, що ПМВ став відповіддю для потреб уже створених спільнот та підтримкою для душпастирів.
Говорячи про зовнішню вимушену міграцію, о. Андрій зауважив, що станом на 31 грудня 2023 в ЄС було зареєстровано 5 939 400 українців, які вимушено виїхали через війну, за межами ЄС — 403 600 осіб. Загалом по світу зафіксовано 6 343 000 осіб, які вимушено покинули Україну через війну. Практично половину усіх вимушених мігрантів прийняли Німеччина (24 %) та Польща (21 %). Значну кількість українців прийняла Чеська Республіка (8 %) та Великобританія (5 %). Водночас лише 14 % українських емігрантів мають чіткий план щодо повернення в Україну найближчим часом. Ухвалили рішення про неповернення 6 % опитаних емігрантів з України. Усі інші демонструють відсутність чіткого розуміння свого майбутнього щодо перебування в Європі чи повернення в Україну. Тож багато з цих українців потребуватимуть підтримки і духовної опіки, і це новий виклик для Церкви.
Отець Андрій Гах, заступник голови Пасторально-міграційного відділу УГКЦ
Далі секретар ПМВ о. Роман Ільницький представив географію душпастирства УГКЦ. Він розповів про потреби у священниках у різних країнах світу, якими опікується відділ, і вимоги до майбутніх місіонерів.
Завершив доповіді першого дня екзарх Харківський владика Василь Тучапець, ЧСВВ. Він розповів про сьогодення його екзархату. «За це останнє десятиліття вірні разом із духовенством пережили і пандемію, і війну, яка триває. Дві наші церкви пережили окупацію, — зазначив владика Василь. — Харківський екзархат є цікавим для УГКЦ, тому що до цього часу ніколи там не було нашої структури. На сьогодні служіння нашої Церкви у Харкові можна окреслити у такий спосіб: це як самаритянин, який спішить з допомогою тим, хто потребує».
Єпископ підкреслив, що катедральна парафія екзархату особливо включається в гуманітарну допомогу і солідарність з евакуйованими з прикордонних зон. І в цих несприятливих і небезпечних умовах дуже важливо, щоб священник там перебував разом із людьми. «Ми потребуємо священників, але необхідні чесноти сьогодні — сміливість і жертовність. Такою мала б бути їхня віра», — резюмував екзарх Харківський.
Другий день: служіння на теренах Київської митрополії та слухання молоді
Другий день спецкурсу ПМВ з місійного служіння розпочався з доповіді адміністратора парафії Юрія Переможця в Чернігові о. Романа Гридковця, присвяченої темі місійності Христової Церкви. Розповідаючи про власний душпастирський досвід, о. Роман окерслив три завдання місії: євангелізувати тих, хто не знає Христа; повторно євангелізувати тих, хто був охрещений, але залишив віру; євангелізувати спільноти. Під час свого виступу о. Роман також говорив про енцикліку «Місія Відкупителя» папи Івана Павла ІІ, в якій наголошується на тому, що місійне послання завжди актуальне, бо місії відновлюють Церкву, зміцнюють віру і збагачують християнське життя.
Отець Роман Гридковець, адміністратор парафії Святого Юрія Переможця м. Чернігова
Продовжився день зустріччю із заступником голови Комісії у справах молоді УГКЦ о. Романом Демушем. «Слухати молодь — це сучасне богослов’я. Спостереження також важливе. Спостерігати за процесами, які відбуваються в світі, і змінами, які відбуваються в молодих людей. Душпастирі молоді покликані служити. Важливо супроводжувати молодих людей у дорозі їхнього життя, особливо зараз, коли багато викликів і небезпек. Свідчення — це те, чого потребує молодь сьогодні, свідчення праведного життя, свідчення якісного життя, свідчення цінностей. Ми покликані супроводжувати молодих людей до святості, допомогти молоді зрозуміти їхню місію і роль у житті, допомогти реалізувати своє покликання», — наголосив священник.
Отець Роман Демуш, заступник голови Комісії у справах молоді УГКЦ
Далі владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ, розповів семінаристам про перспективи служіння у Київській архиєпархії. «Попит на нашу Церкву є дуже великий. Наші священники інтелігентні, креативні, культурні, добрі богослови, можуть організувати катехези, „канікули з Богом“, табори в Карпатах, вишкіл молодих лідерів, багато різних програм. У Києві подекуди служимо в пристосованих приміщеннях, наприклад, у підвальному приміщенні — на Оболоні, у бібліотеці — на Позняках. Але людей збирається достатньо, бо священники пасторально працюють з ними, і це дає плоди. У Патріаршому соборі було так багато людей на Великдень, ніколи раніше стільки не було, навіть до війни», — поділився єпископ.
«Душпастирювати на Західній Україні — це плисти за течією, йти на місійні терени — це плисти проти течії. Але це вартує. Треба розуміти, що будуть виклики, і їх треба побороти. Головне — повірити в себе, що я це зможу», — наголосив єпископ-помічник Київської архиєпархії.
Владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ
Продовжуючи представлення місійних терен в Україні, екзарх Луцький владика Йосафат Говера розповів учасникам спецкурсу ПМВ з місійного служіння про 16-тилітню історію Луцького екзархату. У своїй розповіді єпископ поєднав новітню історію екзархату з давніми історичними подіями УГКЦ на цих теренах. Наприклад, у XIX столітті Луцька єпархія налічувала 1200 парафій! Так було до 1839 року, коли УГКЦ на Волині була репресована і ліквідована.
Владика Йосафат Говера, екзарх Луцький
Третій день: основи місійності священнослужителя та служіння в Одеському та Донецькому екзархатах
Третій день спецкурсу ПМВ з місійного служіння розпочався з лекції ректора Дрогобицької духовної семінарії о. Мирона Бендика на тему місійності УГКЦ. «Місіологія — призадума над словами Ісуса: „Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,“ (Мт. 28, 19). Тому йдеться про оптимізм і відвагу у голошенні слова Божого, які вибудувані на довірі до Господа, — зазначив отець-ректор і додав. — Церква одна, але читаючи Писання, ми бачимо, що коли йдеться про народи, то зазначається про Церкви у множині. Кожний народ має інші духовні очікування, і на ці очікування Господь відповідає».
Одне з місійних завдань УГКЦ, зауважив отець-ректор — віднайти єдність втраченої Київської Церкви. «Наші релігійні традиції змушують нас замислюватись над великою духовною спадщиною. Київська Церква поділена конфесійно, і від нас залежить пошук єдності. Ми не маємо обʼєктивних труднощів на старті: мова — одна, обряд — один. Єдина трудність — століття окремого розвитку», — зазначив о. Мирон.
Продовжив курс синкел у справах мирян Тернопільсько- Зборівської архиєпархії митр. прот. д-р. Іван Говера. Доповідь о. Івана була присвячена ролі молитви і Євхаристії в житті священника. «Нинішнє свято Блаженних Мучеників їхнім досвідом запрошує нас ще раз переосмислити нашу участь у Літургії», — зазначив священник. Він також поділився з семінаристами літургійним досвідом підпілля. Розповів про непрості умови, в яких доводилось служити священникам, водночас і миряни, і духовенство цінували Службу Божу та намагались якнайчастіше приступити до Святого Причастя.
Отець Іван Говера, синкел у справах мирян Тернопільсько- Зборівської архиєпархії УГКЦ
Натомість канцлер Одеського екзархату о. Петро Маковецький присвятив свою доповідь особливостям душпастирства в Одеському екзархаті. Зокрема, він наголосив на важливості соціального служіння. І поінформував про соціальні ініціативи і проєкти парафій та Одеського екзархату. «Хоча в усіх парафіях є душпастир, сьогодні екзархат потребує ревних священників», — підкреслив о. Петро.
Отець Петро Маковецький, канцлер Одеського екзархату
«Метод євангелізації Донецького екзархату — це дружба і спілкування. Усі спільноти народились із знайомства священника з парафіянами. Своїм свідченням священники приводили людей до Христа», — поділився отець Олександр Богомаз, представляючи служіння у Донецькому екзархаті.
Душпастир зазначив, що основний елемент пасторального життя — це дружба. Саме таким є служіння для спільнот: Лицарі Колумба, Матері в молитві, та ін. «Якщо хтось хоче прийти до нас, ми обіцяємо дві речі: тяжку роботу і міцну дружбу, — підкреслив о. Олександр Богомаз і додав. — Зараз відчуваємо і біль, бо дружба іноді болить, коли, наприклад, наші друзі гинуть через війну…»
Отець Олександр Богомаз
«У Донецькому екзархаті ми не хочемо перечекати війну. Ми живемо! І наше служіння — це служіння життя і життю», — підсумував він.
Четвертий день: канонічні питання та безпека у стосунках та соцмережах
Цього дня заступник Голови Канонічного відділу Патріаршої курії УГКЦ о. д-р Андрій Танасійчук представив учасникам спецкурсу ПМВ канонічний вимір служіння українського священника у країнах, де немає ієрархічної структури УГКЦ. Він зазначив, що на місійних теренах, де немає ієрархічних структур УГКЦ, існує три види громад: звичайна місія, місія з опікою над душами і персональна парафія. Натомість сама організаційна структура УГКЦ поділяється на патріаршу територію і позапатріаршу. «Поза українською територію наша Церква розвивається в двох напрямках: перший — місця, держави, єпархії або екзархати, які очолюють єпископи, другий напрямок — території, де немає наших ієрархічних структур, але пристуні наші вірні греко-католики, які підпорядковуються ієрарху місця. Там, де немає нашого екзарха чи єпарха, — наші вірні підпорядковуються латинському єпископу. Але, треба зауважити, життя вірних, які приналежать до Східних Католицьких Церков, має регулюватися згідно з Кодексом Канонів Східних Церков», — підкреслив о. Андрій.
На завершення о. Андрій представив семінаристам канонічні вимоги до священнослужителів, які збираються душпастирювати на місійних теренах: відсутність у минулому церковних кар, послух церковній владі, формація у духовних семінаріях УГКЦ, старанне виконання священичих обов’язків, наявність інтелектуальних здібностей, розсудливість, відповідальність, ознайомлення з країною служіння, уміння налагоджувати стосунки з новими людьми, відкритість до діалогу, інтеграційних процесів та співпраці зі священнослужителями іншої Церкви.
Отець Андрій Танасійчук, заступник Голови Канонічного відділу Патріаршої курії УГКЦ
Наступна доповідь керівника інформаційного відділу Департаменту інформації УГКЦ о. Тараса Жеплінського була присвячена сучасним засобам для євангелізації і можливостям та небезпекам, які вони несуть. Він зауважив, що, якщо євангелізація — це ділення Доброю Новиною про Ісуса Христа з невіруючими, щоб вони могли повірити в Нього та отримати вічне життя, і вона фокусується на невіруючих, то церкована комунікація покликана зміцнити віру та спільноту всередині Церкви, а також поширювати віру за її межі, і вона вже сфокусована на віруючих. «Донесення євангельського послання та олюднення цифрових технологій — це не лише професійний, але, перш за все, людський виклик. Ми досягнемо успіху лише тоді, коли, живучи в мережі, будемо ставати кращими», — зазначив о. Тарас. Священник підкреслив, що поява Інтернету розширила коло учасників для повторного проповідування віри і дозволила говорити про Бога людською мовою.
Отець Тарас Жеплінський, керівник інформаційного відділу Департаменту інформації УГКЦ
«Священниче покликання передбачає будування великої мережі стосунків — тобто присвячувати час ближньому». Про це заявила психологиня Центру здоров’я та розвитку «Коло сім’ї» Ольга Іваненко. Її доповідь була присвячена темі будування здорових та тривалих стосунків.
«Будувати стосунки завжди були важливо, ще з давніх часів. Бути поза плем’ям наповнювало страхом. Потреба приналежності є відчуттям, яке нас відкриває і не дає потрапити в ізоляцію. Це відчуття дає нам здорову прив’язаність між людьми», — підкреслила психологиня. Вона наголосила, що в ідеалі здорові стосунки мають три складові: безпека, безумовна любов і прийняття. «Будувати реальні стосунки дає відчуття правдивості і вчить позбуватись егоїстичної прив’язаності», — зауважила Ольга Іваненко.
Фахівчиня підкреслила, що стосунки потрібні всім, адже наша особистість формується між людьми. Ми залишаємо свої відбитки в житті інших людей так само, як і вони залишають в нашому. Психолог також наголосила, що важливою передумовою будування стосунків має бути розуміння, що кожен має право на добре ставлення.
П’ятий день: зустріч із єпископом з Великобританії та пошуки мирян за справжнім душпастирем
У день Верховних апостолів Петра і Павла, 29 червня, учасники спецкурсу ПМВ спільно помолились святкову Божественну Літургію. Богослужіння очолив владика Кеннет Новаківський, правлячий єпископ Української католицької єпархії Пресвятої Родини в Лондоні й Апостольський візитатор в Ірландії та Північній Ірландії.
«Нам потрібні священники, які працюють для вірних, а не просто живуть у єпархії». Про це заявив владика Кеннет Новаківський під час своєї доповіді. З присутніми семінаристами владика Кеннет поділився історією своєї родини. Його пращури сто років тому емігрували до Канади. Єпископ вже є представником четвертого покоління українців у Канаді. Після виходу УГКЦ із підпілля він приїхав в Україну разом з Блаженнішим Мирославом Іваном Любачівським.
Владика Кеннет Новаківський, правлячий єпископ Української католицької єпархії Пресвятої Родини в Лондоні й Апостольський візитатор в Ірландії та Північній Ірландії
Відтак доповідь Голови Комісії УГКЦ у справах родини та мирян Юрія Підлісного була присвячена постаті священника очима мирянина. «Підіть аж по край землі, і зробіть моїми учнями усі народи…» Ці слова Спасителя надихнули не одного священника залишити комфорт власного міста і вирушити в дорогу, тому що має покликання, — зазначив Юрій Підлісний. — Що то є — край землі…? Земля кругла, і там, де стоїш, — це є край. Краєм для нас є Зарваниця зараз. А як це — зробити учнями? Як робиш учнями видно по тому, як відповідаєш людям, як їх зустрічаєш, як їх слухаєш». Він наголосив, що мирянин від священника очікує свідчення, щоби душпастир показав йому Бога. Тому священнослужителям важливо поводитися правильно, морально, достойно. Адже на них рівняються миряни.
«Кого бачимо в сповідальниці? Чоловіка, одягненого в чорне з єпитрахилем, чи шукаємо Бога? Люди хочуть побачити Христа! Усі люди у священнику бачать Петра, який, попри зраду, каже: „люблю Тебе“. Бог не обирає сильного, але дає силу тому, кого обрав, щоби міг з Ним ходити», — зазначив Юрій Підлісний.
Юрій Підлісний, Голова Комісії УГКЦ у справах родини та мирян
«Бути дружиною священника — це бути собою». Це стало основним свідченням Діани Ільницької, директорки військового фонду «Рій», дружини священника. Її лекція була присвячена постаті їмості. Вона зауважила, що бути дружиною священника не означає бути «в тіні» чоловіка, його служіння, чи постійно намагатись довести, що ти гідна бути їмостю. Навпаки, потрібно розвиватися в тому, чим нагородив Господь, — це дає Церкві нові вміння. Бо потреба не завжди лише у дякуванні, катехизації і оздобленні храму. «Я, наприклад, — проєктний менеджер, тому наше підсилення війська на парафії потужне», — зауважила доповідачка.
Вона підкреслила, що особливо на місіях для священничої сімʼї важливо поводитись як звичайна українська родина, «не створювати ролі і образи, бути однаковими і вдома, і в храмі, і в магазині. Коли ви різні, вам не довіряють, вороже сприймають, це відштовхує тих, хто лише знайомиться із Церквою. Тож основне, на мою думку, над чим потрібно працювати семінаристу і до чого готуватися майбутній дружині — бути собою і при цьому памʼятати про Бога та християнські цінності, тоді для всіх буде природнім знайомство з Церквою через вас», — зазначила Діана Ільницька.
30 червня врученням сертифікатів завершився XIII спецкурс Пасторально-міграційного відділу УГКЦ з місійного служіння.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
