СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Покинути свою смоковницю»: єпископ Василь Івасюк окреслив шлях віри і відповідальності в час війни
1 березня 2026 року, у першу неділю Великого посту — Неділю Православ’я, у місті Коломия єпископ Коломийської єпархії УГКЦ Василій Івасюк виголосив проповідь на євангельський уривок про покликання учнів — Филипа та Натанаїла. У слові архиєрей поєднує біблійний образ смоковниці з реаліями війни в Україні, роздумує над відповідальністю народу, покликанням кожного християнина та пошуком миру в час випробувань. Цей текст запрошує замислитися над особистою вірою, духовним вибором і місцем Бога в історії сучасної України.
З цієї проповіді єпископа Василя Івасюка ви довідаєтеся:
- у чому полягає сенс посту?
- до якої зустрічі має приготувати християнина Великий піст?
- що означає образ «смоковниці» і як пояснюється вираз «покинути свою смоковницю» сьогодні?
- чому Натанаїл спочатку недовіряє звістці про Ісуса з Назарету, і що саме змінює його ставлення?
- якими конкретними прикладами служіння ближнім у «винограднику» сучасного суспільства можна відповісти на рани війни?
- що означає обітниця Христа про «відкриті небеса» в контексті України?
«Бачив Я тебе, як був єси під смоковницею…»
(Ів. 1, 48)
Вступ. Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Вітаю духовенство, всіх вірних, родини воїнів християнським привітом «Слава Ісусу Христу!». Сенс посту полягає у стриманні від їжі, від розваг, ревно молитися і так приготовлятися до зустрічі із Воскреслим Христом.
І). «Бачив Я тебе, як був єси під смоковницею…» (Ів. 1, 48). Плаче моя Україна розіп’ята на хресті під смоковницею, бо змушена нині весь світ рятувати. Наш народ переживає національну трагедію — багатолітню жорстоку війну. Як розпинали Сина Божого так і тепер розпинають Україну, поранену і катовану, як Ісуса Христа. З карти нашої Батьківщини зникають міста і села, велике число вбитих, взятих в полон, мільйони емігрантів, зрада в тилу, великі гуляння. Наші віруючі просять Бога захистити їх і не дозволити перетворювати наші помешкання на руїни. Воїни України перебувають в окопах і багнюці та не знають чи доживуть до ранку. Коли сходить сонце — це не просто початок нового дня. Це знак того, що вони вистояли, тримають небо й Україна продовжує жити.
Господь Бог діючи в історії України наголосив, що Він є Царем нашого народу. Однак ми вибрали владу з посеред людей і довірили їй свою долю. Нині наш народ благає спасіння у Сина Божого і мало надіється на владу, яку вибрали. Часто нарікаємо на Бога, чому немає миру. Хоча насправді війну розпочали люди своїми гріхами. Ісус Христос — Князь Миру дає людям життя і забезпечує їм спокій. (пор. Ів. 10, 10). Тому їхні думки мають бути завжди з Богом.
ІІ). Євангеліє від Івана описує перше покликання учнів. «Ми знайшли того, про кого Мойсей у законі писав і пророки» (Ів. 1, 45), — каже Филип з радістю до Натанаїла. Учні отримали Вчителя. Однак, Натанаїл ставиться до цієї новини з недовірою, запитуючи «Що може бути доброго з Назарету?». Згідно пророцтва, Месія має прийти з Вифлеєму, а не з Назарету. Позитивно вирішує цю справу сама зустріч з Христом. Він каже до Натанаїла: «Перше ніж Филип закликав тебе, бачив Я тебе, як був єси під смоковницею» (Ів.1, 48). Натанаїл починає переживати ще більше, коли дізнається, що Месія вже знає про нього раніше. Ісус бачив його в приватних обставинах, коли він очікував шукав Бога приватно під смоковницею. І тому Христос каже про нього так: «Ось справжній ізраїльтянин, що немає в нього лукавства» (Ів. 1, 47). Справжнім ізраїльтянина робить його досвід пошуків Бога, духовної зустрічі і спілкування з Богом.
2.1). Нині Ісус просить нас покинути свою смоковницю і шукати Його милосердя. Смоковниця нині подібна до життя в приватному просторі, ніким недоторканому куточку. Ісус кличе вас знайти Його і прийти до Нього та почати служити правдою у своїй професії. Здібність до певної професії приносить молодим людям таку радість, яку отримав Филип, коли побачив Месію. Для того, щоб навчитися жити у суспільстві потрібен завжди Вчитель. Зустрівши таку мудру людину, варто собі задавати питання: «Чи я готовий вибирати саме цю професію? Чи Ісус хоче бачити мене таким?».
Бог кличе всіх людей до праці у своєму винограднику. Виноградником є сучасне суспільство, зболене ранами війни. Кожна людина повинна послужити суспільству добрими ділами — підсобити грошима, послужити машиною, допомогти біженцям.
Молоді хлопці чи дівчата можуть бачити радість апостола Филипа від зустрічі з Месією. І тут відкривається можливість послужити ближнім у духовному стані. Однак, людські обмовляння священників, добрих людей і Церкви роблять їх прихильниками зла. Знаючи тільки перекази, не знаючи жодного факту, обмовники виконують диявольську роботу. І притому називають себе християнами та знеохочують молодих людей до шляхетних професій. Обрані люди, виконують волю Божу, а не осуджують. Тому Слово Боже можна вважати євангельською смоковницею для молоді, Ісус дає їм всі можливості творити щось нове.
2.2). Згадку про смоковницю знаходимо в книгах Старого Заповіту. Це той період історії Ізраїлю, коли народ не мав царя і потерпав від ворогів. Це був період суддів ізраїльських. Кожен сидів під своєю смоковницею і займався своїми справами, бо доля держави їх не хвилювала. Не було тієї сили, яка б могла об’єднати всіх, не було того, хто б міг повести за собою народ і вигнати ворога зі своєї землі. Останній із суддів пророк Самуїл на вимогу ізраїльтян помазав їм на першого царя — Саула. Це була людська самоорганізація Божого народу.
Чуючи звістку про Месію з Назарета, Натанаїл сприймає її доволі підозріло. Він сумнівається чи варто заради підозрілого Месії покидати свою смоківницю і йти за Ним?! Проте, зустрівши Христа, довгоочікуваного Месію, визнає в Ньому живого Бога, який знає свій народ і його самого. Натанаїл так довго чекав на Нього і так довго шукав Його. І тоді виголошує визнання віри учня: «Учителю, Ти — Син Божий, Цар Ізраїлів» (Ів. 1, 49).
ІІІ). Натанаїл покидає свою смоковницю і йде за Царем миру. Спаситель починає нову історію людства і йому дає перемогу у війні. Війну починає людина без Бога у душі і без миру у серці. Христос обіцяє Натанаїлу, що він побачить небеса відкриті й ангелів Божих, які виходять і сходять на Сина Чоловічого. Іншими словами, це проголошення Царства Божого.
Нині шукаємо Бога, а не вибрану людьми владу і гарантів безпеки. У ці жорстокі і кровопролитні дні війни в Україні ворожі ракети залітають в житлові квартали, лікарні, школи… Війну розпочали люди своїми гріхами, а в Бога вимагають миру. Бог знищить гріх і дасть мир.
Поранені душі українського народу волають до Бога про поміч. Нинішнє Євангеліє дає відповідь, що Господь знаходиться між нами і потребує віри і довіри до Нього! Христос — Цар України, хоче започаткувати нове суспільство миру, але разом із нами.
Народ України в черговий раз своїми гріхами лінивства, недбайливості, владолюбства, пустих слів й осудження, а також ті особи, які виправдовують війну, засуджують Ісуса на повторне розп’яття. Гріхи народу вкотре продають і торгують нашою державою та вбивають наш народ. Такими вчинками хтось намагається зберегти власну смоковницю, власну вигоду і відмежовується від горя людей та продовжує війну. Вони залишають нас сам-на-сам із ворогом, а самі думають врятуватися. Такі люди відгороджуються від правди і власного сумління. Христос погорджений гріхами, нині страждає разом з пораненими, полоненими і цивільними людьми в Україні.
ІV). Ісус вирішив піти в Україну так, як колись ходив у Галилею. Христос застав в Україні жорстоку війну. У нашій Батьківщині Він появляється в образі воїна-героя, біженця, пораненого, полоненого, дитини, яка втратила свою домівку і родичів та батьків померлих дітей. Надія на Христа нас не засоромить, бо вона торкається нашого серця. Любов виводить народ України зі своєї зони вигоди і сховку, щоб боронити свою землю. Боронімо правду і Бог допоможе її захистити. Воїн — має боронити країну, Вчитель — навчати дітей, підприємець — вести працю так, щоб держава мала прибуток, а працівники роботу, лікар — лікувати поранених, духовна особа — молитися за Божу опіку над Україною і перемогу над ворогом.
Висновки. «Бачив Я тебе, як був єси під смоковницею…» (Ів. 1, 48). Господь бачить нас і завжди знаходиться поруч. Він дає нам можливість побачити відкриті небеса й ангелів Божих, як вони виходять і сходять на Сина Чоловічого. Відкриті небеса — це перемога над ворогом і мир для України! Відкриті небеса — мирне небо вільне від російських бомб і ракет! Ісусе, будь разом із нами і нашою надією на перемогу. Ісусе Сину Божий — ти Цар за яким ми йдемо, відрікаючись своїх гріхів.
В усіх труднощах звертайтеся до Ісуса Христа, бо людям потрібний Його захист. Стільки крові і стільки не людяності такий жах твориться. Життя не таке довге, а з іншої сторони життя таке важке. Стільки випробувань і труднощів. Захищаймо в Україні людяність, совість, здорове мислення, покору і молитву.
Нехай Пресвята Богородиця Мати Божа Неустанної Помочі, Яка прославляється в Коломийській іконі «Це Мати твоя» вислухає наші молитви і допоможе приготувати милосердя для нашої України.
Господи за молитвами блаженного Миколая Чарнецького стань щитом для тих, хто на передовій і своїм милосердям покрий життя воїнів.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога Отця нехай буде зо всіма вами! Амінь.
† Василій Івасюк,
єпископ Коломийської єпархії УГКЦ
м. Коломия,
1 березня 2026 року,
у першу неділю Великого посту — Неділю Православ’я
