Покликання, зрілість і постійне зростання: підсумки зустрічі Генеральних секретарів єпископських конференцій Європи

18 червня 2026

На завершення 53-ї щорічної зустрічі Генеральних секретарів єпископських конференцій Європи, що відбувалася 14–17 червня 2026 року в Белграді під егідою Ради Єпископських конференцій Європи (Council of European Bishops’ Conferences (CCEE)), учасники продовжили роздуми над темою «Бути священником у сучасній Європі: покликання і формація». Українську Греко-Католицьку Церкву на форумі представляв владика Андрій Хім’як.

Покликання, зрілість і постійне зростання: підсумки зустрічі Генеральних секретарів єпископських конференцій Європи

Психологічна формація та постійне зростання священника

16 червня робота учасників розпочалася Божественною Літургією та Утренею в катедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці, яку очолив Апостольський нунцій у Сербії архиєпископ Санто Рокко Ґанґемі.

Третя робоча сесія була присвячена темі покликання до священства та цілісної формації майбутніх і вже рукоположених священнослужителів. Учасники заслухали доповідь психологині та психотерапевтки К’яри Д’Урбано про психоемоційну формацію кандидатів до священства та значення гуманітарних наук у процесі розпізнання покликання і священничого служіння.

У виступі К’яра Д’Урбано звернула увагу на три важливі аспекти сучасної формації духовенства. Першим з них є необхідність гармонійної інтеграції емоційного та афективного життя священника, адже, за її словами, людина не може бути зрілою без прийняття власної людяності, почуттів і потреб. Другим аспектом стала важливість дружніх та братерських стосунків, оскільки соціальна взаємодія і міжособистісні зв’язки належать до фундаментальних потреб людини. У цьому контексті доповідачка наголосила, що близькість, підтримка та людська теплота не становлять загрози для целібату, а навпаки допомагають священникові залишатися внутрішньо цілісним. Третім важливим елементом вона назвала відповідальність церковного середовища за формування здорової атмосфери довіри та братерства, адже особиста зрілість тісно пов’язана із якістю спільноти, в якій живе і служить священник.

«Священник, який ізолюється, поступово згасає; священник, який іде дорогою разом зі своїми братами, зростає», — процитувала доповідачка слова Папи Лева XIV, підкреслюючи значення пресвітерського братерства для здорового та плідного служіння.

Після виступу відбулася широка пленарна дискусія.

Другу доповідь виголосив о. Мікеле Джанола, який представив священниче служіння як постійний шлях формації. Доповідач наголосив на необхідності безперервного духовного, людського та душпастирського розвитку священника впродовж усього його служіння.

У своїй доповіді о. Мікеле Джанола запропонував поглянути на сучасні виклики священничого служіння не лише крізь призму статистичного скорочення кількості духовенства, але в ширшому контексті змін, які переживає європейське суспільство. Він наголосив, що спад кількості священничих покликань відбувається паралельно зі зменшенням кількості хрещень, церковних шлюбів та активної участі людей у житті Церкви. Тому йдеться не лише про кризу покликань, а про глибшу трансформацію релігійного та культурного середовища Європи.

Доповідач звернув увагу на результати соціологічних досліджень, які свідчать, що суспільство часто оцінює значення священника вище, ніж самі священники оцінюють свою роль. Водночас саме постать парафіяльного священника залишається найважливішим чинником, який впливає на виникнення покликання до священства.

«Священником стають через свячення, але пастирем за Серцем Христовим стають упродовж усього життя», — підкреслив доповідач, наголошуючи на важливості постійної формації та відкритості до навчання на кожному етапі священничого служіння.

Знайомство з духовною спадщиною Сербії

У післяобідній час учасники зустрічі ознайомилися з духовною та культурною спадщиною Сербії. Програма передбачала відвідини Храм Святого Сави, історичного центру Белграда, катедрального собору Сербської Православної Церкви, музею Патріархії та храму Ружиця, що дозволило гостям краще пізнати історію та релігійне життя країни-господаря.

Підсумки праці та перспективи співпраці

17 червня учасники форуму знову зібралися на спільну молитву, яку очолив єпископ Мірко Штефкович, Генеральний секретар Єпископської конференції святих Кирила і Методія.

Четверта робоча сесія була присвячена звітам комісій CCEE. Секретарі профільних комісій представили діяльність у сферах молодіжного душпастирства, соціального служіння, сім’ї та життя, а також євангелізації й культури. Окремий звіт про діяльність Комісії єпископатів Європейського Союзу (COMECE) представив її генеральний секретар о. Мануель Барріос Прієто.

Подальше обговорення було присвячене розвитку синодальності на національному рівні. Генеральні секретарі єпископських конференцій поділилися досвідом впровадження синодального стилю церковного життя у своїх країнах та окреслили актуальні виклики, що постають перед місцевими Церквами Європи.

На завершення учасники обговорили тему, дату та місце проведення наступної зустрічі, після чого підбили підсумки форуму. Зустріч у Белграді стала важливою платформою для обміну досвідом між представниками єпископських конференцій Європи та спільного осмислення покликання священника в умовах сучасного суспільства.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ