СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Піст — це можливість налагодити стосунки з Богом», — владика Микола Семенишин
У вівторок, 28 лютого, у другий день Великого посту, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, що у с. Старуня, відбулися щомісячні чування, які очолив єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ владика Микола Семенишин. Архиєрей виголосив повчальну науку після Великого повечір’я з каноном Андрея Критського.
У часі проповіді єпископ подякував Господу за нагоду у цей день перебувати та молитися у Відпустовому центрі блаженного Симеона, як зазначає Департамент інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.
Відтак проповідник роздумував про ціль Великого посту та запропонував кілька порад для його ефективного проведення:
«Яка ціль Великого посту? Бо, знаючи ціль, розуміючи куди ми прямуємо, ми можемо прибути туди. Ми не можемо прибути кудись, якщо не знаємо куди ми йдемо. Ціль Великого Посту — побачити Воскресіння Христове. Великопосні богослужіння цих 40 днів будуть нас провадити до Воскресіння, ми будемо роздумувати над величчю і вірністю Бога, а також над слабкістю та гріховністю людини. Піст — це не тільки час людської праці, не тільки використання своїх людських сил, це — не дієта для схуднення. Це Святий Піст, який має на собі Боже благословення».
Опісля архиєрей продовжив: «Ми розпочинаємо Великий піст з Божого благословення для того, щоб він був святим. Чому святим? Тому що він веде нас до Святого Бога. У цьому часі ми хочемо зміцнити наші стосунки з Богом, ми хочемо покращити нашу дружбу із Ним».
Відтак владика Микола пригадав своє перше інтерв’ю, воно було записане 27 жовтня, у день, коли його проголосили єпископом-помічником Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ. І коли журналіст запитав на той час у єпископа-номінанта про його найбільшу мрію, владика Микола відповів: «Бажаю бути святим єпископом».
Прагнути святості постійно
«Чому я хочу бути святим єпископом? Чому я хочу сьогодні закликати кожного із вас прагнути до святості? Тому що кожен із нас є до цього покликаний. Святість — це єдність з Богом. Коли ми молимося, ми єднаємося із Богом, коли ми грішимо — віддаляємося від Бога. Піст — це повернення до Бога. Піст — це можливість налагодити стосунки з Богом».
Опісля єпископ роздумував над двома проблемами, які стоять на перешкоді у наших стосунках з Богом. Владика Микола звернув увагу вірних на проблеми, які повʼязані з молитвою.
Віднаходити час на молитву
«Часто нам важко знайти час на молитву. Якщо і знаходимо цей час, то приходить розсіяність, неуважність. Наше життя повне праці, ми завжди кудись спішимо. Чомусь нам завжди не вистачає часу».
Відтак владика Микола пригадав моменти свого служіння духівником у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії. Єпископ сказав, що навіть у семінаристів, які навчаються та проживають у семінарії та мають час чітко визначений для молитви, є така проблема: «Не вистачає часу на молитву».
«Для вас одружених, для людей, які мають сім’ї та роботу, хтось меншу, хтось більшу господарку, я впевнений, що не завжди є легко викроїти час на молитву. Але де знаходиться проблема? Чи справді бракує часу? Чому ми молимося? Ми спілкуємося з Богом, а якщо я люблю Бога — я знайду для нього час».
«Проблема криється у питанні: „Якою є моя любов до Господа?“. І навіть коли нам справді бракує часу, варто зупинитися в один момент, і сказати собі: „Стоп! Досить! Чи перероблю я всю роботу? Чи врятую світ? Чи я врятую кожну людину?“. Напевно що — ні, бо найперше треба знайти час для себе, у значенні мати цей час для Бога, щоб із ним зустрітися, і спілкуватися із ним».
Якнайчастіше бути з Богом
Відтак владика Микола поділився власним досвідом: «Коли я молюся, де б це не було, чи у церкві, чи у кімнаті, чи на природі, чи в автомобілі, я завжди відчуваю потребу говорити. Кажучи: „Боже, прошу Тебе за здоров’я мого друга“, „Прошу Тебе за мир“, „Дякую Тобі“, і безліч інших прохань та подяк. Я хочу говорити! Але найефективнішою молитвою не є моє говоріння до Бога, найефективнішою молитвою є бути з Богом».
Пізніше єпископ пригадав святого Івана Марія Віанней, т. зв. святого пароха з Арсу, який під час свого служіння зауважив, що у його храмі щодня перебуває чоловік, і з часом святий почав звертати на нього увагу. Цей чоловік сидів собі у церкві, і одного моменту святий Іван Марія Віанней підійшов до нього і запитав: «Що ви тут робите?», у відповідь почув: «Нічого». На питання чому ви сюди прийшли, чоловік відповів: «Молитися». Тоді святому стало цікаво, як молиться чоловік, оскільки у його руках не було молитовника і чоловік не промовляв жодного слова. А чоловік у відповідь сказав: «Я дивлюся на нього, а він — на мене».
«Час Великого посту — дозволити Богу дивитися на мене, бо ми вимовляємо, і молимося багато, проказуємо багато молитов, читаємо їх, проказуємо».
Навчитися слухати Бога
«Одного разу перебуваючи у Литві, у знайомих сестер монахинь із якими я навчався у Римі. У їхньому монастирі, у каплиці, після спільної молитви, одна із сестер запитала мене „Отче, а як ти слухаєш Бога?“, я на хвильку задумався і щиро признався: „Та я не слухаю Бога“. У відповідь сестра запитала: „Як не слухаєш, ти ж священник“. Відповідаючи сестрі, я сказав „Я Йому говорю, представляю Йому потреби, проблеми, але я Його не слухаю“».
Владика Микола сказав, що від того моменту він почав вчитися слухати Бога, бо як інакше виконати Його волю? «Ми є покликаними до святості, а святість полягає у виконанні Його волі, а Його воля є нашим добром. Я сьогодні закликаю вас усіх — дозвольте! Заохочую щодня знайти 10–15 хвилин, для того, щоб просто бути з Ним, просто дивитися на нього. Це може бути будь-яке місце, у вашій кімнаті, перед іконою, але й ікони не мусить бути, сісти чи ходити, можна і лежати, аби 15 хвилин перебувати у Його присутності, і тоді ви побачите, як будуть змінюватися Ваші стосунки до Нього».
А на завершення єпископ побажав всім присутнім, особливо у часі Великого посту, шукати Бога, знаходити Його, слухати Його й дивитися на Нього, просто перебувати з Ним.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
