«Піст — це час на Божі обійми», — владика Андрій Хім’як

23 березня 2023

Минає половина часу Великого посту. Цієї неділі Церква поставила перед нашими очима хрест як особливий символ і пригадування про страждання та мученицьку смерть Ісуса за наші гріхи. У світлі хреста ще чіткіше бачимо наш гріх і його наслідки. Євангеліє Хрестопоклонної неділі нам в особливий спосіб нагадує про покликання християнина, подає немов цілу програму життя, кажучи: «Коли хто хоче йти за мною, нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за мною» (Мр. 8, 34).

«Піст — це час на Божі обійми», — владика Андрій Хім’як

Кожна дорога виснажує. На дорозі посту ми з вами потребує духовної підтримки. У цьому нам сьогодні допомагає єпископ-помічних Київської архиєпархії владика Андрій Хімяк. Архиєрей нагадує про важливість посту, скеровує нашу увагу й серця на важливе, пояснює, яке місце займає їжа, підказує як краще впорядкувати духовне життя, пояснює, чи це час для смутку, а також рекомендує, як поводитися з постом у час повномасштабної війни, яка триває в Україні.

Дорогий владико Андрію, хоч ми вже перебуваємо в пості, проте, можливо, ще не всім вдалося це добре усвідомити. Як налаштувати себе, свою душу на час посту?

За один день перелаштувати себе з непосного часу на посний насправді нелегко. Саме тому Церква готує вірних упродовж чотирьох тижнів до входження у Великий піст. Цими чотирма тижнями є неділі Закхея, Митаря і фарисея, Блудного сина і М’ясопусна. А вже Сиропусна впроваджує нас у Великий піст. Ці чотири неділі мають свої духовні акценти, які підготовляють нас і заохочують розпочати час духовної мандрівки — Великий піст. У неділю Закхея головним акцентом є бажання бачити Ісуса. Блаженства кажуть, що «блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать». Тому в цю неділю Церква нагадує вірним про потребу підготовки своїх сердець. У неділю Митаря і фарисея Церква навчає про смирення, яке необхідне, щоб побачити колоду у своєму оці, замість скалки в чужому. Неділя Блудного сина говорить про навернення. Милосердний Отець нас чекає з розпростертими обіймами. У М’ясопусну, коли чуємо Євангеліє про Страшний суд, усвідомлюємо, якими мають бути наші стосунки з ближніми. Переживши належно ці чотири тижні, зможемо налаштуватися на початок мандрівки Великим постом.

Що важливе у Великому пості, а що другорядне?

Важливою є боротьба з нашими гріхами і злими нахилами. Ми маємо виполоти наш духовний город, щоб він приносив плоди, а обробляти його треба молитвою, практикою чеснот і ділами милосердя. Молитва повинна бути як приватна, так і спільна. Церква пропонує вірним брати участь у багатстві літургійної посної молитви, бо вона в період Великого посту просякнута духом покути, жалю і покаяння за гріхи. Одна зі стихир на вечірні першого дня посту каже, що «справжній піст — це втеча від гріха, це стриманість у мові і погамування гніву, відмежованість від похоті та наклепів, брехні й порушення присяги». Ці слова підкреслюють християнську праведність, яка закликає «уникати зла і творити добро».

Важливо у Великому пості приступити до Таїнства Покаяння. Церква заохочує до частої сповіді, але тих християн, хто не користає з неї впродовж року, зобов’язує принаймні раз у рік приступити до цього таїнства, яке веде нас не лише до примирення з Богом, а й до примирення з ближніми. Саме цей аспект на горизонтальному вимірі людських відносин заохочує нас побачити іншу людину та послужити їй у потребі.

Як не переплутати піст із дієтою?

Останнім часом усе частіше можна почути, що неважливо, що ти їси, а важливо «не їсти ближнього». Звичайно, важливо «не їсти ближнього», але я би не протиставляв ці дві речі. Я хочу заохочувати вірних зберігати піст у їжі та піст у стосунках із ближніми. І останнє має полягати не лише в тому, щоб не робити чогось негативного, а насамперед, щоб робити щось добре. Гарною є практика кошти, зекономлені на їжі й інших речах, від яких ми відмовилися, витрачати на допомогу та підтримку інших, а не на себе після Пасхи. Піст із дієтою неможливо переплутати, бо вони мають зовсім різні мотивації. У пості моєю метою є Бог і ближній, а в дієті — я. Думаю, що кожний щиро зможе відповісти на це запитання, принаймні для себе.

Яким має бути духовне життя християнина під час посту?

У цьому Богом благословенному часі для кожного християнина, що хоче провадити духовне життя, важливі молитва, піст і добрі діла. Напевно, кожний християнин перед початком посту хоче для себе поставити планку, вищу ніж у звичайний час року, щоб її досягнути духовними практиками. Цього можемо навчитися від спортсменів, які щодня тренуються, щоб досягти мети. Ми не бачимо, як вони займаються під час тренувань — лише результат. Спортсмени кажуть, що навантаження під час тренувань деколи важчі, ніж на змаганнях. Так і ми, якщо хочемо досягти прогресу в духовному житті, то маємо виділяти час на духовні вправи. Проте важливо не впасти у спокусу гордості, що стаємо «духовнішими».

У часі прийняття рішення щодо того, скільки часу ми можемо виділити на наше духовне життя, у багатьох людей з’являється список справ для виконання. Це — домашні і професійні обов’язки, час на себе, на рідних і знайомих, на інтернет і телебачення тощо. А коли молитва стоїть укінці списку, то на неї вже не вистачає часу чи сили. У Великому пості маємо переглянути нашу шкалу вартостей, якою живемо, але пам’ятаймо, що якщо Господь на першому місці, то все решта — на своєму.

Яка мета посту?

Святий Василій Великий каже: «Тому, що ми не постили, то нас прогнано з раю. Отже, чинімо піст, щоб вернутися до нього». Тому піст — це час повернення до Отця, час духовної обнови, час приготування до Христового воскресіння. Ісус Христос розповідав притчі про Царство Боже, про весільний бенкет, на який і ми запрошенні. Мета посту — час обміну нашого лахміття, яке стало таким через наші гріхи, на новий одяг, який ми отримуємо через покаяння і повернення до Отця.

Чи це час для смутку?

Зовсім ні! Стихири посних богослужінь хоч і покаянні, проте випромінюють надію та радість, бо це час приготування до найсвітлішої події літургійного року — Христового воскресіння. Апостол Павло у Першому посланні до коринтян пише: «А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша» (15, 14). Тому ми, які постимо і готуємося до Христового воскресіння, з вірою виголошуємо: «Очікую воскресіння мертвих і життя майбутнього віку». Коли говоримо про перемогу Життя над смертю, то розуміємо, що й ми, які живемо для Господа, станемо учасниками воскресіння. Тому ще з більшою радістю відгукуймося на заклик апостола Павла: «Отож, мої любі брати, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний» (І Кор. 15, 58).

Піст — це час…

Піст — це час на Божі обійми. Заохочую відчути їх у молитві й тиші, читанні Божого слова і святих Таїнствах, особливо в Таїнстві Божої любові — Сповіді. Пригадую, що прийти до сповіді — обов’язок кожного християнина у великопосному часі.

Вже другий Великий піст ми розпочали в обставинах повномасштабної війни. Як нам його найкраще використати для нашої боротьби за перемогу України?

Від початку російської агресії в 2014 році Синод Єпископів в Україні звернувся до всіх вірних та людей доброї волі із закликом до молитви й посту, визначивши відповідні дні тижня для кожної єпархії та екзархату. Від початку повномасштабної війни 24 лютого минулого року Церква лише посилила заклики про молитву і піст, бо знаємо зі Святого Письма, що злий дух виганяється молитвою та постом (пор. Мр. 9, 29). Війна в Україні — це не лише війна за геополітичні впливи чи територію, це духовна боротьба між брехнею і правдою, ненавистю і любов’ю, злом і добром. Тому в ній є два фронти — військовий і духовний. Церква молиться за український народ, щоби Бог дав ласку витривати у вірі, надії і любові, за наше військо, щоб Господь зміцнював відвагу й мужність наших воїнів та охороняв від ворогів, видимих і невидимих. Церква молиться за поранених, переселенців і біженців, за визволення полонених, за тих, що пропали безвісти, за тих, що втратили рідних і майно. Церква хоче обійняти своєю молитвою всіх, хто постраждав від цієї війни. Вона не тільки молиться, а й активно служить потребуючим матеріальною допомогою. Тому кожний вірний може долучитися до добрих ініціатив, які робляться на наших парафіях.

Чи маєте практику духовних постанов на піст для себе? Якщо так, то чи можете поділитися, якою вона є цього року.

Думаю, що кожний має свої духовні постанови, тому маю їх і я. Євангелія від Матея каже: «Коли ж ви постите, не будьте сумні, як лицеміри: бо вони виснажують своє обличчя, щоб було видно людям, мовляв, вони постять. Істинно кажу вам: Вони вже мають свою нагороду. Ти ж, коли постиш, намасти свою голову й умий своє обличчя, щоб не показати людям, що ти постиш, але Отцеві твоєму, що перебуває в тайні; і Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі» (Мт. 6, 16–18). Тому нехай мої духовні постанови залишаться відомі Богові, а не людям.

Якими будуть ваші духовні настанови чи поради на Великий піст для наших читачів?

Хочу порадити знайти більше часу для Бога і використати його не лише на промовляння молитов, а й на слухання, що Бог каже кожному з нас. Щоб почути, треба тиші, а найкраще її можна знайти впродовж дня у храмі. Бажаю всім щедрого Божого благословення на продовження великопосної мандрівки до Христового воскресіння.

Розмовляла: Христина Потерейко для Департаменту інформації УГКЦ
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ