СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Після смутку завжди приходить радість, а хрест є невід’ємним від Воскресіння», — владика Володимир Груца у неділю перед Воздвиженням
«Бог християн є Богом любові, приятелем життя, а не смерті, бо у Своєму Сині уподібнився до нас. Бог завжди шукає людину, Він на нас чекає, хоче нам товаришувати на дорозі до вічності. Але Він це робить лише при одній умові: якщо ми Йому це дозволимо». Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ владика Володимир Груца під час проповіді у неділю перед Воздвиженням в архикатедральному соборі Святого Юра.
«Святкуючи сьогодні літургійно неділю перед Воздвиженням чесного Хреста, у черговий раз усвідомлюємо собі, що хрест і воскресіння належать разом. Так само є і в житті, де смуток переплетений з радістю», — зазначив на початку проповіді владика Володимир Груца, єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ. Про це інформує пресслужба Львівської архиєпархії УГКЦ.
Запрошення до Царства Небесного
Проповідник зауважив, що євангелист Іван пригадує нам про старозавітню подію в пустині, де Мойсей з Божого повеління зробив мідяного змія і повісив його на стовпі. Народ, дивлячись на нього, зцілювався від укусу зміїного (Числа 21, 4–9). Але цього було замало, недостатньо було старозавітніх жертв. Потрібно було жертви Божого Сина, треба було великодньому світлу осіяти хрест.
«Це не лише перемога добра над злом, через це нам відкривається дорога до Царства Небесного, до вічної радості. Очевидно, ми є немічні і недосконалі люди, але багато також залежить від нас самих. Найперше, чи ми це запрошення приймаємо. Якщо хтось каже або своїми вчинками доводить, що не хоче бути спасенний, тоді трудно з такою людиною», — сказав архиєрей.
На його переконання, Ісус Христос не прийшов нас засудити, а спасти, бо як говорить далі наше сьогоднішнє євангельське слово: «Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але жив життям вічним» (Ів. 3, 16). Світ є гарний; це діло великої Божої любові. Але проблема є в людині, яка відвернулася від Бога через гріх Адама і Єви. Людина і надалі сьогодні часто відвертається від Бога через власні гріхи. Ми не повинні переставати дякувати Богові, що Він не відвертається від нас.
Знайти Бога у своєму житті
Відтак владика Володимир припустив, що, можливо, дехто з людей Бога боїться, але водночас запитав, чи існує у цьому логіка. «Напевно, така людина ще Бога не знає, тому і має страх. З іншої сторони, наша молитва може бути таким пригадуванням Богові, що Він ще для нас не зробив. Ми тоді не чуємо, що Він очікує від нас. Проблема може бути в тому, що нам часто дорога з Богом невигідна. Людина різними способами хоче обминути хрест, Голгофу, терпіння, незручності, а тоді розминається і з Воскресінням», — сказав він і закликав роздумати в сьогоднішній недільний день глибше над подією великоднього ранку.
«Після розп’яття Ісуса Христа апостоли-учні занепали духом, можливо, і нарікали на свою долю. Тоді настає година дії для жінок. Вони рано-вранці пішли до гробу. Жінку, яка дуже сильно когось любить, нічого не лякає, не зупиняє. Воскреслого першого побачила Марія Магдалина. Жінка випередила чоловіка, як серце випереджує розум, хоча і одне, і друге потрібне: серце, щоб служити і любити, а розум, щоб пізнавати і переконувати. Чому саме жінки стали першими свідками Воскресіння? Бо вони були під хрестом, пережили дуже особисто подію Страсної п’ятниці. Тоді вони несуть цю радісну вістку про Воскресіння до апостолів, але ті сумніваються і перевіряють. Бачимо, що Бога швидше знаходять ті, які хочуть Йому служити, а не розумово досліджувати», — зазначив єпископ-помічник Львівської архиєпархії УГКЦ.
Смуток перемінений у радість в житті Марії
«Ми нині святкуємо віддання празника Різдва Богородиці», — каже далі владика Володимир.
«Дякуємо Марії за її материнство, за дар Сина, за те, що погодилася віддати Його на хресну дорогу. Вона за всім слідкувала, зберігаючи в своєму серці. Хоча вона в якійсь мірі готувалася до страждань Сина, все таки, її серце розривалося з болю. Але така була воля неба. Це непросто бачити смерть дитини у розквіті сил. Він помирав брутально, як злочинець, хоча був цілком невинний. Він помирав від втрати крові. Вона готова була зробити все, щоб бути на місці дитини. Напевно, її болить, коли люди надалі прибивають Ісуса гріхами до хреста. Ісус на хресті не мав сили щось промовити до матері, лише віддав її в опіку Івану. А відразу після Воскресіння наповнив її радістю своєї присутністю», — сказав проповідник.
«Так, після смутку завжди приходить радість, хрест невід’ємний від Воскресіння, про що переконуємося в сьогоднішню неділю», — підсумував сказане владика Володимир Груца.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
