СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПід музику Вівальді. Про Блаженнішого Святослава з нагоди Дня народження
Аж надто глибокі сліди, у землі та у серцях людей, залишає війна. З кожним наступним разом усе гучнішою та страхітливішою стає її хода. Й відповідати на це людина повинна не лише зустрічним залповим вогнем, але й тихим, але правдивим словом істини. Саме тому є надзвичайно важливим, щоб у миті, коли реве зброя і стогне під ногами земля, не припиняли звучати людські голоси. Голоси не крикунів, а справжніх лідерів спільноти, спокійні та життєдайні голоси тих, які мають що сказати і знають, що казати.
Одним з таких є Блаженніший Святослав, Предстоятель Української Греко-Католицької Церкви. У надто молодому віці він став очільником спільноти греко-католиків. Однак, від того моменту вже багато води спливло, а спільнота християн отримала ще одного гідного пастиря. З нагоди Дня народження ієрарха, говоримо про нього, його біографію та фактори, що впливали на формування його характеру, світогляду, життєвих позицій. Про це — у матеріалі Євгена Гулюка для релігійного інтернет-ресурсу «Духовна велич Львова».
«Для мене слух став дуже важливим елементом світосприйняття»
Блаженніший Святослав народився 5 травня 1970 року у Стрию. Його мама працювала вчителькою музики, а батько був державним службовцем — на залізниці. У будинку Шевчуків завжди лунала музика і було досить гамірно. Святослав і сам тісно пов’язаний з музикою. Він закінчив музичну школу, грає на фортепіано, скрипці і дуже любить Антоніо Вівальді. Для гри на музичних інструментах, але також і для відчуття ритму життя, дуже важливим є слух. Тому владика Святослав й зазначає, що слух став для нього «дуже важливим елементом світосприйняття». Ще давні мудреці говорили, що перш ніж щось говорити, потрібно навчитися слухати і чути.
У дитинстві герой цього тексту захоплювався розведенням екзотичних голубів і фотографією. При цьому, друге захоплення з’явилося випадково — він завжди мріяв про велосипед, а батьки подарували фотоапарат «Зеніт». Згодом про ровер уже ніхто й не згадував, а з фотоапаратом майбутній Глава УГКЦ не розлучався. Значний вплив на нього у дитинстві мали і дідусь з бабусею, які дуже багато розповідали про Церкву та релігію, познайомили його з багатьма відомими та авторитетними діячами в культурно-релігійній сфері.
Медичне училище і радянська армія
Після завершення навчання у школі Блаженніший Святослав вступив до Бориславського медичного училища. Він сам називає цей період надзвичайно важливим у своєму житті і з приємністю відгукується про вчителів, у яких навчався. Медицина також йому дуже подобалась, і він цілком бачив себе в цьому, адже завжди хотів бути ближчим до людей та їхніх потреб, до життя. Врешті, в той час йому також вдалося добре опанувати польську мову, адже жив на квартирі у поляків.
Довелося Блаженнішому ще й пройти службу у радянській армії. Спочатку у Вінницькій області, а по тому фельдшером в окремому батальйоні аеродромного забезпечення Луганського вищого військового авіаційного училища. Врешті, під впливом родинного досвіду, а також натхненний прикладами багатьох знайомих, він вирішив піти шляхом духовного служіння, стати священиком.
«Треба просто сісти і вивчити»
У 1991–1993 роках Святослав Шевчук навчався у Центрі філософсько-богословських студій «Дон Боско» у м. Буенос-Айрес. По-перше, для цього пощастило отримати візу, адже на той момент ще доживав останні дні СРСР, а там з виїздом за межі країни ситуація завжди була складною. По-друге, для поїздки довелося опановувати іспанську мову, що було зроблено швидко і успішно: «… жодного слова не розумів іспанською, але вже під час першої сесії екзамени з філософії здавав цією мовою. Треба просто сісти і вивчити». Відтак Блаженніший Святослав пройшов курс філософії і приготувався до священства. Щодо мов, це питання варте окремої уваги. Блаженнішого Святослава можна назвати поліглотом, адже крім згаданих польської та іспанської, він також володіє англійською, німецькою, італійською, грецькою і ін.
Декілька років він навчався і у Львівській духовній семінарії Святого Духа, а у 1994 році отримав Таїнство Священства з рук кардинала Мирослава Івана Любачівського. По тому було навчання у Папському університеті св. Томи Аквінського (Рим) і здобуття докторського звання.
«Їдь, брате, ти там матимеш дуже багато праці»
Після вдалого захисту о. Святослав домігся зустрічі з папою Іваном Павлом ІІ і попросив благословення на місію в Україні. Святіший Отець не був проти і схвалив такий крок: «Їдь, брате, ти там матимеш дуже багато праці». Відтак майбутній очільник УГКЦ виконував функції префекта Львівської духовної семінарії, по тому був віце-ректором семінарії, віце-деканом богословського факультету Львівської богословської академії, ректором Львівської духовної семінарії, а ще — особистим секретарем Блаженнішого Любомира. Останні роки 1990-х та перше десятиліття 2000-х були плідним періодом в його біографії, цей період дійсно був багатим на важливі навики та безцінний досвід.
Таким чином, у 2009 році Синод Єпископів УГКЦ схвалив рішення про призначення отця Святослава Шевчука, на той момент ректора Львівської духовної семінарії, єпископом-помічником єпархії Покрови Пресвятої Богородиці в Буенос-Айресі. Владика Святослав пізніше згадуватиме, що після цього призначення не очікував прощання з Аргентиною — думав, що залишиться там. Тому максимально знайомився з локальною специфікою, культурою, традиціями та намагався інтегруватися у життя спільноти. Упродовж свого служіння в Аргентині він також був залучений до викладацької діяльності, часто відвідував Україну і входив до декількох комісій, що працювали над стратегією та цілями розвитку УГКЦ на найближчі роки.
Як пастир спільноти
У березні 2011 року владика Святослав став главою УГКЦ. Йому тоді був лише 41 рік. Однак, за час, що минув від того моменту, він уже встиг отримати прихильність та схвалення не лише від спільноти греко-католиків. Під час першої прес-конференції у новому і надзвичайно відповідальному статусі він зазначив, що вважає себе «… духовним сином і послідовником Блаженнішого Любомира…». Ці слова можна вважати вираженням вдячності за роки, проведені разом та необхідні досвід і навики в адмініструванні спільноти християн, отримані впродовж спільної праці. Врешті, їх дійсно пов’язує багато речей. Святослав успадкував від Любомира Гузара навіть автомобіль.
Поміркованість та розважливість, виваженість та мудрість — це ті характеристики, якими можна означувати діяльність Блаженнішого Святослава як очільника УГКЦ. Він відзначається відкритістю, намагається почути кожного, активно спілкується з вірними, журналістами, займає активну громадську та публічну позицію. Водночас, не забуває і про глобальні цілі та виклики, які сьогодні стоять перед УГКЦ та християнською спільнотою.
Більше інформації можна отримати з наступних джерел:
- Блаженніший Святослав Шевчук // Синод єпископів Української Греко-Католицької Церкви [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://synod.ugcc.ua/data/blazhennishyy-svyatoslav-shevchuk-47/
- Крупина В. Святослав (Шевчук) — предстоятель УГКЦ // Цей день в історії, 2018 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://www.jnsm.com.ua/h/0323 P/
- Паламарчук П. Святослав Шевчук просив учительку нікому не розказувати про брата // Gazeta.ua, 2011 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://gazeta.ua/articles/people-newspaper/_svyatoslav-sevchuk-prosiv-uchitelku-nikomu-ne-rozkazuvati-pro-brata/377256
- Сьогодні День народження Патріарха УГКЦ Святослава // Донецький екзархат УГКЦ, 2021 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://ugcc.dn.ua/inside_page_detalis.php? cat_1=49&cat_2=1102&lang=1
Фото: Департамент інформації УГКЦ, видання «Українська Правда», «Вечірній Київ», сайт Українського католицького університету
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
