Парафія Святих Косми і Дам’яна у с. Лісна Тарновиця відзначила 120-тилітній ювілей

6 листопада 2024

У неділю, 3 листопада 2024 року, єпископ-помічник Коломийської єпархії УГКЦ Петро Голіней з нагоди 120-річчя з дня освячення храму та престольного празника здійснив архипастирський візит на парафію Святих Косми і Дам’яна, що у селі Лісна Тарновиця. Також під час святкових урочистостей відбулися піддияконські свячення братів-семінаристів Романа Мизюка та Тараса Воробця.

Парафія Святих Косми і Дам’яна у с. Лісна Тарновиця відзначила 120-тилітній ювілей

Вперше церква Святих Косми і Дам’яна відзначена у катедратику Львівської єпархії 1680 року. Стара дерев’яна церква XVII ст. позначена на карті 1783 року на місці сучасної. Натомість нова дерев’яна церква постала у 1800 році коштом громади і дідича Антона Беньковського. У 1904 році її замінила теперішня дерев’яна церква гуцульського типу. Вартість будівництва церкви Свв. Косми і Дем'яна, як повідомляють історичні хроніки, склала 6 600 рублів, площа будівлі - 162 кв.м. Будівництво розпочав о. Корнелій Петровський (1849 р.н.). Після його смерті парохом був о. Сов’яковський. Упродовж тривалого часу вона була філіяльною парафіяльної церкви в селі Перерісль.

Радянська влада зачинила церкву в липні 1961 року. Деякий час церква служила краєзнавчим музеєм. Відкрита для богослужінь на початку 1990 року як православна церква. Цього ж року святиню передали в користування греко-католицькій громаді, яка повністю відновила церкву. На південний захід від церкви стоїть дерев’яна дзвіниця.

На церковному подвір’ї, за доброю традицією, єпископа зустріли діти, молодь і чисельно зібрана парафіяльна громада, гості та запрошені священнослужителі на чолі з парохом отцем Василем Нагорняком. Про це розповідає Вікторія Ровенчук для пресслужби Коломийської єпархії УГКЦ.

Перед початком Архиєрейської Літургії владика Петро Голіней з благословення правлячого архиєрея владики Василія Івасюка уділив нижчі свячення братам-семінаристам Тарасу Воробцю та Роману Мизюку. Кожен брат був одягнений у дальматику та орар, як символ ангельського служіння при престолі Божому. Піддиякони, щойно одягнені в свою нову одежу, принесли умивальницю архиєрею. Вони вмивали йому руки, а після цього тричі промовляли слова «Ті, що вірні», підтверджуючи свою відданість Богу та смиренність Церкві.

У свою чергу, владика Петро привітав нових піддияконів та побажав їм зростати у чеснотах та служити Христовій Церкві.

Відтак розпочалася Архиєрейська Божественна Літургія. Єпископу співслужили адміністратор храму отець Василь Нагорняк, отець Василь Панівник, протопресвітер Тисменичанського протопресвітеріату, отець Василь Ткачук, протопресвітер Ланчинського протопресвітеріату, численний собор духовенства.

У часі Літургії єпископ звернувся до присутніх у святині, роздумуючи над уривком із Євангелії та актуалізуючи його у теперішніх обставинах війни: «Ми покликані бути милосердними, як Отець наш Небесний. Проте, сьогодні важко говорити про любов до ворогів, а особливо в час війни, коли жорстокість і ненависть розпалюють наші серця. Однак християнське милосердя виявляється навіть у боротьбі: наші воїни захищають рідних і країну не з ненависті, а з любові. Ворога потрібно зупиняти, але якщо він поранений чи здався, треба проявити милосердя, бо не Ми, а Бог є суддею».

«Молімося за мир і справедливість, пам’ятаючи, що Господь дає Церкві ключі від Царства Божого, а не від пекла. Нехай любов і милосердя стануть основою нашого життя, щоб у майбутньому Бог привів нас до вічної радості», — закликав архиєрей.

Після богослужіння владика Петро привітав всю парафіяльну спільноту з престольним празником та 120-річчям від побудови храму і додав: «Пам’ятаймо, що прикрасити церкву зовні — це одне завдання, але прикрасити її зсередини, наповнити її нашими чистими душами, — набагато складніше. Це вимагає нашої постійно співпраці з Богом, духовного росту та самовдосконалення. Нехай Господь благословить вас усіх, вашу парафію, кожного, хто трудиться у храмі, допомагає, співає і молиться. Нехай кожна молитва буде почута, і Господь дарує вам щедрі ласки на многії і благії літа».

Подячне слово також виголосив настоятель храму отець Василь Нагорняк: «Сьогодні для нас насправді є особливий день. 120 років нашій святині. Чи це є багато? Для історії — це мить. Але для історії людини — дуже багато, адже це кілька поколінь. Кожного дня заходячи у храм ми торкаємось історії. Скільки людей тут заносили молитву, а ці стіни… Вони бачили все: плач дітей під час Хрещення, радість та усмішку під час Вінчання, сльози під час похорону, розруху після 1961 року… А скільки молитов тут звучало у різних наміреннях. Тому сьогодні, коли ми святкуємо храмове свято, кожний із нас є частинною тої історії. Бо церква — це є ми, це народ на чолі із єпископом».

Пізніше у святині всі присутні молилися за мир та перемогу України, виконуючи духовний гімн «Боже Великий, Єдиний», владика Петро уділив усім своє архиєрейське благословення через мирування, а духовенство здійснило Чин освячення води.