Парафія Cвятого Івана Хрестителя у м. Перт відзначила 60-ту річницю освячення храму

2 липня 2026

21 червня парафіяльна спільнота Святого Івана Хрестителя в Перті (Західна Австралія) відзначила свій храмовий празник та 60-ту річницю освячення храму.

Парафія Cвятого Івана Хрестителя у м. Перт відзначила 60-ту річницю освячення храму

Особливим гостем святкування став владика Микола кардинал Бичок, єпарх Мельбурнський, який співслужив Божественну Літургію разом із адміністратором парафії о. Ігорем Головком, сотрудником о. Річардом Чарлвудом та римо-католицьким священником-емеритом о. Джоном Єгоровим. Серед почесних гостей, присутніх на Божественній Літургії та святковому обіді, були мер міста Бейсвотер Філомена Піффаретті та заступниця мера Еллі Петерсен-Пік. Про це повідомляє пресслужба Мельбурнської єпархії Святих апостолів Петра і Павла.

Святкування розпочалося з традиційної української зустрічі Його Еміненції хлібом-сіллю, яку здійснили пані Мирослава Стасів та інші члени парафії. Пані Мирослава була однією з тих, хто свого часу брав участь у будівництві храму. Після цього була відслужена Архиєрейська Божественна Літургія.

Під час проповіді кардинал Микола роздумував над місією святого Івана Хрестителя та нагадав вірним: «Особливість святого Івана полягає в тому, що все його життя було присвячене одній місії — приготувати дорогу Господеві. Він не шукав слави для себе. Він не будував власний авторитет. Він не прагнув людського захоплення. Навпаки, коли люди почали вважати його Месією, він смиренно відповів: „Я не Христос“. А про Ісуса сказав знаменні слова: „Йому треба рости, а мені маліти“. Саме в цих словах міститься велика духовна мудрість. Святий Іван вчить нас, що справжня велич людини полягає не в тому, щоб усі дивилися на неї, а в тому, щоб через неї люди могли побачити Бога».

Роздумуючи над 60-ю річницею посвячення храму, кардинал Микола подякував попереднім поколінням парафіян за їхню віру та жертовність, сказавши: «Коли ми дивимося на цей храм, ми бачимо не просто будівлю — ми бачимо живого Бога, який перебуває серед свого народу. Ми бачимо історію поколінь. Тут хрестили дітей, які сьогодні вже самі стали дідусями й бабусями. Тут молодята складали свої подружні обітниці. Тут молилися за мир і добробут своїх родин. Тут прощалися зі своїми рідними, довіряючи їх у руки милосердного Бога. Протягом шістдесяти років цей храм був духовним маяком для громади. Він переживав часи радості й випробувань. Змінювалися покоління, священники та життєві обставини, але Господь, який перебуває серед свого народу, залишається незмінним».

Під час Святого Причастя хор виконав гімн до святого Івана Хрестителя «Най радіє світ цілий».

Після Архиєрейської Божественної Літургії о. Ігор та пані Анна Каня виконали дві пісні — «Мить» (слова і музика Святослава Вакарчука) та українську народну пісню «Ой, ходить сон коло вікон». Після цього владика Микола та о. Ігор виконали гімн до Пресвятої Богородиці «Під Твою милість», який прекрасним співом наповнив увесь храм.

Після Архиєрейської Божественної Літургії відбувся святковий обід, у якому взяли участь понад сто гостей, парафіян та друзів парафії.

Довідка

Історія української греко-католицької парафії святого Івана Хрестителя в Майландсі бере свій початок після Другої світової війни, коли до Західної Австралії почали прибувати українські емігранти. Уже в 1949–1950 роках українська громада Перта створила Українську Католицьку Групу, щоб запросити до свого середовища священника. У 1952 році до Перта прибув о. Юрій Сполітакевич, а місцевий архиєпископ Кир Редмонд Прендевіль надав українцям для богослужінь церкву Найсвятішого Серця Ісуса в Гайґейті. Згодом громада перейшла до собору святого Івана Богослова, де молилася протягом одинадцяти років.

Прагнення мати власний храм стало одним із головних завдань української спільноти. Від 1955 року розпочався збір коштів на будівництво церкви. Після кількох невдалих спроб придбати відповідну земельну ділянку та відмови міської влади дозволити будівництво в Маунт-Ловлі, у 1962 році громада придбала землю на розі вулиць Ферґасон і Шервуд у Майландсі, де нині височіє храм.

У 1964 році було затверджено проєкт церкви, натхненний архітектурою української катедри в Мельбурні, а 24 травня розпочалися роботи із закладання фундаменту. Будівництво стало справою всієї громади: парафіяни власноруч виконували значну частину робіт, жертвували кошти й матеріали, а до Фонду будови долучалися навіть діти.

Особливого символічного значення набула церемонія вмурування до престолу землі з України 16 січня 1966 року. До землі, привезеної з рідного села о. Івана Шевціва — Лукавця, було додано грудку землі з могили Тараса Шевченка на Чернечій горі в Каневі, що стало знаком духовного зв’язку української діаспори з Батьківщиною.

6 березня 1966 року владика Іван Прашко урочисто посвятив новозбудований храм Святого Івана Хрестителя, вклавши до престолу мощі святого Йосафата. Від першого задуму до освячення церкви минуло одинадцять років. Відтоді храм став не лише місцем молитви, а й духовним і культурним осередком українців Західної Австралії, символом їхньої віри, єдності та жертовності.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ