«Папа Венедикт сам був твердим у вірі та утверджував у вірі своїх братів», — владика Богдан Дзюрах у посланні

Мюнхен, 02.01.2023 р. Б.
Вих. АЕ-23/001

Звернення Апостольського екзарха

для українців візантійського обряду в Німеччині та Скандинавії
до духовенства і вірних екзархату
у зв’язку з відходом до вічності папи-емерита Венедикта XVI

«Плід праведного — дерево життя,
а мудрий здобуває душі»

(Прит. 11, 30)

Дорогі у Христі!

31 грудня 2022-го року святої пам’яті Папа-емерит Венедикт XVI-й переступив поріг вічності, закінчивши свою земну мандрівку і свою життєву місію. Ми супроводжували його нашими молитвами в останні дні його повернення до Дому Небесного Отця, а тепер заносимо молитви до «Бога духів і всякої плоті, що смерть подолав і диявола знищив, і життя світові дарував» за упокій його безсмертної душі. Ми просимо Всевишнього, щоб прийняв його у свої обителі та дав йому участь у блаженстві Святих і Праведних на небі.

Коли 19 квітня 2005 року на площі св. Петра було оповіщено про його вибір на наступника св. ап. Петра, Папа Венедикт XVI-й назвав себе «смиренним працівником у винограднику Христовому». Натомість останні його слова на цьому світі, за свідченням осіб з його найближчого оточення, були скеровані до Господа, Який його покликав до життя і до служіння: «Господи, я люблю тебе!». Любов, смирення і служіння — ось ці прикмети, якими відзначався цей великий син Баварської землі, Папа «з херувимськими очима», «який відзначався мудрістю 12-х професорів і чистотою душі дитини, яка готується до першого Причастя», — як свого часу писали про нього медіа. Сьогодні ми дякуємо Богові за його довголітнє служіння Церкві, яке він в різних царинах, а особливо як Глава Католицької Церкви, звершував у вірності і у смиренні, з великою любов’ю до Бога, до Його Церкви і до Божого люду по цілому світі.

Великим було піклування усопшого Папи Венедикта XVI і про нашу Українську Церкву. Варто, зокрема, згадати, що саме за його Понтифікату, на початку 2008-го року, було відновлено, після довгих десятиліть перерви, спричиненої комуністичними переслідуваннями, візити ad limina apostolorum греко-католицьких єпископів України. Як безпосередній учасник цього історичного першого після 1937 року візиту, можу засвідчити, з якою щирою симпатією, великою турботою і братерською прихильність приймав нас Папа Римський, як уважно вслуховувався у розповіді наших владик, як радів нашими успіхами у розбудові церковного життя, як переймався нашими труднощами і клопотами на цій дорозі. «Подивляю Вашу великодушну діяльність і невтомне свідчення, які даєте своєму народові й Церкві» — підсумовував він свої враження від Звітів і особистих розповідей, які представили йому наші владики, підкреслюючи на прощання: «Для мене важливо, при цій нагоді, запевнити Вас, що Папа всіх Вас має у своєму серці, з любов’ю супроводжує Вас і підтримує у Вашій нелегкій місії». Він щиро вболівав рівно ж за наш екзархат в Німеччині та Скандинавії, бажаючи для нього духовного оновлення і розвитку.

Папа Венедикт XVI-й, без сумніву, належить до когорти визначних Вселенських Архиєреїв, якими Господь обдарував Свою Церкву в часах, позначених численними суспільно-політичними потрясіннями, жорстокими гоніннями на християн, важкими внутрішніми кризами церковної спільноти. Водночас це був період історії, в якому Католицька Церква в посткомуністичних країнах динамічно відроджувала своє життя і з новим ентузіазмом розбудовувала своє служіння. В таких часах провідникові церковної спільноти потрібно відзначатися живою вірою, а ще більше — непохитним довір’ям до Божого Провидіння, яке провадить Церкву крізь усі буревії історичних перипетій та суспільно-політичних криз. Папа Венедикт сам був твердим у вірі і, як наступник св. ап. Петра, згідно з волею Спасителя, «утверджував у вірі своїх братів» (пор. Лк. 22, 32). Тому слова з його Духовного заповіту звучать як квінтесенція і ціль його служіння, а водночас — як напутнє батьківське побажання не лише для його рідних краян з Баварської землі, але і для нас усіх, синів і дочок Католицької Церкви: «Не дайте себе відвести від віри!», «Залишайтеся стійкими у вірі!».

То ж нашою відповіддю на цей заклик-заповіт Папи Венедикта нехай стане наше відновлення і утвердження у вірі, а ще — щира молитва за нашого Духовного Отця, який прохає про молитву і запевняє нас взаємно про свою молитву перед Господом: «Врешті, смиренно прошу: моліться за мене, щоби Господь, незважаючи на всі мої гріхи та недоліки, прийняв мене у вічних покоях. За всіх тих, що були мені ввірені, день за днем з мого серця підноситься молитва» (Духовний заповіт Венедикта XVI-го).

Як вираз нашої участі у вселенському поминанні усопшого Папи Венедикта XVI-го доручаю священникам екзархату у четвер, 5 січня 2023 року, або в найближчий до цієї дати день, відслужити Святу Літургію за упокій душі Слуги Божого Венедикта XVI-го, а всіх вірних закликаю долучатися до цієї та інших поминальних молитов і богослужб в наміренні усопшого Вселенського Архиєрея Венедикта XVI-го.

У блаженному успінні вічний упокій подай, Господи, приснопамятному Слузі Твоєму Венедиктові, Папі Римському, і сотвори йому вічную пам’ять!