СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа: справжній гуманізм означає цінувати людину та її гідність
«В умовах пандемії потребуємо не лише економічних програм чи нових рецептів проти вірусу, але нової людської перспективи, що спирається на Божому об’явленні» — такими словами Святіший Отець звернувся до учасників Пленарної Асамблеї Папської Ради у справах культури, що відбулась у Римі.
Папа Франциск звернувся до Папської Ради у Cправах Культури з нагоди Пленарної Асамблеї, що відбулась у Римі 23 листопада 2021 року. На початку відеопослання він зазначив, що ознакою нинішнього часу є те, що в цифровому всесвіті все стає неймовірно близьким, але без тепла особистої присутності. Такі умови спричинила пандемія, яку всі переживаємо.
За словами Святішого Отця, пандемія поставила під сумнів багато гарантій, на яких опирається наша соціальна та економічна модель, виявивши їхню крихкість: особисті стосунки, способи праці, соціальне життя й навіть релігійні практики та участь у святих таїнствах. Але також, і перш за все, вона рішуче поставила фундаментальні запитання буття: питання про Бога та людину.
Нова людська перспектива спирається на Божому об’явленні
На підставі цього Папу зворушила тема Асамблеї: «В напрямі необхідного гуманізму». «На цьому етапі історії, — сказав він, — ми потребуємо не лише економічних програм чи нових рецептів проти вірусу, але нової людської перспективи, що спирається на Божому об’явленні, збагаченому класичною традицією, але також розміркування щодо людської особистості, присутньої в різних культурах».
Звернувшись до поняття «гуманізм» Єпископ Риму пригадав пам’ятну промову святого Павла VI, виголошену наприкінці Другого Ватиканського Собору, 7 грудня 1965 року. Він звернувся до світського гуманізму того часу, який кидав виклик християнському баченню й сказав: «Релігія Бога, який став людиною, зустрілася з релігією людини, яка робить себе Богом». І замість того, щоб його засудити та ним погорджувати, Папа запропонував модель доброго самарянина, щоб виявити величезну симпатію до людини та її здобутків, її радощів і сподівань, її сумнівів, смутку й туги. І тому Павло VI запропонував людству, закритому для трансценденції, визнати наш новий гуманізм, сказавши, що «ми також найбільше цінуємо людину».
Цей світський гуманізм — вираз, який також натякав на тоталітарну ідеологію, що тоді панувала в багатьох режимах, — тепер залишився в минулому. У наш час, позначений кінцем ідеологій, вона видається забутою, похованою перед обличчям нових змін, викликаних інформаційною революцією та неймовірним розвитком наук, що змушують нас наново замислитись, чим є людська істота.
Тепер маємо іншу революцію, що стосується суттєвих питань людського буття і потребує творчого зусилля, мислення й дій. Змінюються способи розуміння зачаття, народження та смерті. Поставлено під сумнів специфіку людини та її унікальність в сукупності творіння. Однак, не можемо обмежитися лише критикою, — потрібно призадуматись над існуванням людини та її місця у світі: як слуги життя, а не його господаря, як будівничого спільного блага, що керується цінностями солідарності та співчуття.
Віднайти цілість, унікальність та неповторність людини
За словами Папи, учасники Пленарної Асамблеї повинні, передовсім, роздумувати на цими суттєвими пунктами. Поряд із питанням про Бога, що є основним для людського буття, залишається вирішальним запитання щодо людини та її ідентичності. Що означає сьогодні бути чоловіком та жінкою, як цілісними особами, що покликані до стосунків: унікальний та неповторний стан людини; її трансцендентне покликання та її завдання будувати соціальні стосунки з іншими?
Святе Писання подає важливі координати, щоб визначити людську антропологію в її стосунках з Богом, у непростих взаємостосунках одні з одними та навколишнім середовищем. Біблійний гуманізм, у плідному діалозі з цінностями класичної грецької та латинської думки, породив високе бачення людини, її походження та кінцевої долі, її способу життя на цій землі. Це злиття давньої та біблійної мудрості є й надалі ще плідною парадигмою.
Поєднання культур — шлях до кращого майбутнього
Звернувши увагу на різноманітні культури, що існують на різних континентах, Папа завершив словами енцикліки Laudato si’: «якщо людина наново не відкриває своє справжнє місце, вона по-справжньому не розуміє себе і вкінці суперечить своїй власній дійсності». Він підсумував, що в різних куточках світу людство прагне як гармонії внутрішньої так із творінням, солідарності, подолання надмірного індивідуалізму, живого відчуття родини та свята. Поєднання цих різних культур сьогодні стане найкращим засобом для вирішення тривожних питань про майбутнє людства.
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
