СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа: релігія не повинна живити конфлікти, Євангеліє — це Євангеліє миру
Про вдячність за отримані благодаті, яка є спонукою для навернення, що може привести до миру говорив Папа Франциск у своїй передріздвяній промові до Римської Курії.
«Кожна війна, щоби згаснути, потребує прощення, в іншому випадку справедливість стає помстою, а любов признається лише як форма слабкості», — сказав Папа Франциск під час передріздвяної зустрічі з Римською Курією. Як і щороку напередодні Різдва, Наступник святого Петра в четвер, 22 грудня 2022 року, зустрівся зі своїми найближчими співробітниками, щоби обмінятися святковими побажаннями. У своїй промові він поділився думками про три різдвяні дари, якими є вдячність, навернення та мир. Про це зазначає українська редакція «VaticanNews».
Вдячність як відправна точка
Святіший Отець зазначив, що Господь знову дає нам благодать «святкувати таїнство Його народження», і ми щороку, стоячи перед Дитям у яслах, спонукувані «поглянути на своє життя» у спеціальному світлі. І важливо зрозуміти, що «коли перевіряємо своє життя чи прожитий час, потрібно завжди мати відправною точкою пам’ять про добро». «У дійсності, лише коли усвідомлюємо добро, яке Господь нам учинив, ми також спроможні назвати на ім’я зло, яке ми пережили чи якого зазнали. Усвідомлення нашої злиденності без усвідомлення Божої любові розтоптало би нас», — сказав Папа, наголошуючи на важливості вдячності.
Щоби пояснити, в чому полягає вдячність, Наступник святого Петра навів євангельську подію про оздоровлення десятьох прокажених, з яких лише один повернувся, щоби подякувати. І через це, окрім фізичного зцілення, він отримав «повне спасіння». «Зустріч із добром, яке Бог йому вділив, не зупиняється на поверхні, але торкається серця», — мовив Папа, зазначивши, що без вдячності лише перераховуватимемо свої падіння, притемнюючи те, що дійсно є вартісним, тобто «благодаті, якими Господь наділяє нас кожного дня».
Покликані навертатися
Зауваживши, що протягом року, який минає, трапилося багато речей, і що хочемо подякувати Богові за все те добро, яке Він нам дав, Святіший Отець висловив сподівання на те, що серед цих благ є також «наше навернення». Бо найгіршим, що може з нами трапитися, є вважати, що «більше не потребуємо навернення, як на особистому, так і на спільнотному рівні». «Навертатися означає вчитися дедалі більше серйозно сприймати євангельське послання та пробувати впроваджувати його в життя. Не просто триматися далеко від зла, але впроваджувати в життя все можливе добро», — пояснив він.
У цьому контексті Папа згадав про шістдесяту річницю початку Другого Ватиканського Собору, який був «великою нагодою навернення для всієї Церви», про що святий Іван ХХІІІ говорив: «Це не Євангеліє змінюється, це ми починаємо краще його розуміти». Як зауважив Папа Франциск, також і в наш час спільнота віруючих покликана до навернення, і з цього переконання в необхідності краще зрозуміти Христове послання зродилася синодальна призадума. Протилежністю до навернення, натомість, є «фіксизм», переконаність у тому, що «не потребуємо жодного додаткового зрозуміння Євангелія», забуваючи про те, що «зберегти означає підтримувати живим, а не ув’язнити Христове послання».
Постійна боротьба
Далі Святіший Отець звернув увагу на те, що справжньою проблемою, про яку ми іноді забуваємо, є те, що навернення не лише дає нам змогу помічати зло, щоби обирати добро, але також спонукає зло розвиватися, ставати підступнішим, щоби нам знову ставало важко його розпізнати. Тож іде мова про справжню боротьбу. «Нашою першочерговою великою проблемою є надто покладатися на себе самих, на наші стратегії та плани», — сказав Папа, зазначивши, що деякі падіння є благодаттю, бо нагадують, що покладатися потрібно лише на Господа.
«Дорогі браття й дорогі сестри, замало викривати зло, також і те, що звивається між нами. Те, що потрібно зробити, це прийняти рішення про навернення перед його обличчям. Просте викриття може створити ілюзію, ніби ми вирішили проблему, але тим, що рахується, у дійсності, є впроваджувати зміни, що створять умови для того, аби не потрапити в полон логіки зла», — підкреслив Папа, нагадуючи про важливість чесноти пильності, пам’ятаючи Христові слова про те, що «прогнаний демон завжди повертається».
Засмутити втішених
Наступник святого Петра також звернув увагу на те, що чимало притч Ісус промовляє до книжників і фарисеїв, маючи намір вивести їх із обману почуватися праведними та зневажати інших. І в притчі про милосердного батька знаходимо два способи згрішити: віддалитися від батька, чинити очевидно лихі речі, як молодший син, але також залишаючись у батьківському домі, можна почуватися нещасливим, як старший син. І якщо тому, хто віддалився, легше це усвідомити, то для того, аби навернутися «вдома» потрібне потрясіння. «Вибачте мені, браття і сестри, але якщо іноді я кажу речі, що можуть прозвучати суворо та гучно, то не тому, що не вірю в цінність лагідності та ніжності, але тому, що обійми варто приберегти для обтяжених і пригноблених, знаходячи мужність для того, щоби „засмучувати втішених“», — сказав Святіший Отець.
Культура миру починається від кожного з нас
Завершальну частину свого слова Папа присвятив темі миру, нагадуючи про те, що одним із титулів, який Ісая приписує Месії, є «Князь миру». «Ще ніколи ми не відчували такого великого прагнення миру, як в цей момент. Ніколи. Маю на думці багатостраждальну Україну, але також численні інші конфлікти, що тривають у різних частинах світу. Війна та насильство — це завжди поразка. Релігія ніколи не повинна причинятися до розпалювання конфліктів. Євангеліє — це завжди Євангеліє миру, й в ім’я жодного Бога не можна проголошувати „святою“ війну», — сказав він, додаючи, що там, де панують смерть, поділи, конфлікт, невинний біль, «можемо лише розпізнавати розіп’ятого Ісуса».
Святіший Отець підкреслив, що «культура миру будується не лише між народами», але «розпочинається у серці кожного з нас». І страждаючи від вирування війн і насильства, ми «можемо і повинні» зробити свій внесок у мир, «стараючись виполювати зі свого серця будь-яке коріння ненависті та образи». «Якщо правдою є те, що прагнемо, аби припинився гуркіт війни, поступившись місцем мирові, кожен з нас повинен розпочати від себе», — сказав він, нагадуючи про те, що існує не тільки збройне, але й вербальне, психологічне насильство, насильство зловживання владою і насильство, що приховується і плітках. «Перед Князем миру, що приходить у світ, складімо будь-якого роду зброю. Щоб ніхто не використовував своє становище та свою посаду для того, щоби вмертвлявати інших», — закликав Папа очільників Римської Курії, нагадуючи також про милосердя та прощення, що дає нам зрозуміти, що «святими стаємо через спроби».
