СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа: Ностальгія за Богом і справжньою любов’ю вкорінена в кожному серці
У відреставрованому Залі благословень Апостольського палацу Святіший Отець прийняв учасників конференції про нову євангелізацію, поділившись з ними думками про те, звідки черпати місіонерський ентузіазм.
«Ностальгія за Богом, за безмежною і справжньою любов’ю, вкорінена в серці кожної людини», — наголосив Папа Франциск, зустрічаючись у суботу, 30 листопада 2019 року, з учасниками Міжнародної зустрічі «Церква, що виходить назовні. Рецепція та перспективи Evangelii Gaudium», організованої у Ватикані Папською Радою в справах нової євангелізації з нагоди шостої річниці Апостольського напоумлення «Радість Євангелія», що підсумувало ватиканський Синод на тему нової євангелізації та стало своєрідним програмним документом понтифікату Папи Франциска.
Джерело євангелізації
«Хочу сказати вам з відвертою простотою: радість Євангелія випливає із зустрічі з Ісусом. І коли ми зустрічаємо Господа, нас огортає та любов, до якої лише Він є здатним», — наголосив на початку свого слова Святіший Отець, додаючи, що саме в цій зустрічі, яка перемінює наше життя, перебуває «джерело євангелізаційних зусиль», оскільки «необхідність звіщати її стає нестримною».
«Саме так розпочалася євангелізація: у пасхальний ранок через жінку й апостолку Марію Магдалину, яка після зустрічі з воскреслим Ісусом, із Життєдавцем, євангелізувала апостолів. Вона перебувала біля Ісусового гробу із сумними почуттями в серці: до болю від втрати Вчителя додався страх за майбутнє та розгубленість через ймовірну наругу над гробом. Але її плач перемінився у радість, її самотність — в розраду, після того, як знайшла в Ісусі любов, яка ніколи не розчаровує», — сказав Папа.
Кого шукаєш?
За словами Святішого Отця, досвід багатьох людей нашого часу не є далеким від досвіду Марії Магдалини. «Ностальгія за Богом, за нескінченною та справжньою любов’ю, вкорінена в серці кожної людини. Потрібен хтось, хто допоміг би розворушити її», — сказав він, зазначивши, що євангелізатори схожі до ангелів, які сказали Магдалині від імені Ісуса: «Не бійся». Вони не пропонують готові відповіді, але розділяють пошуки відповіді на життєве запитання: «Кого шукаєш?». Не «що», а «кого», бо «речей недостатньо, щоб жити», потрібен «Бог любові».
Завжди в дорозі
Папа підкреслив, що той, хто євангелізує, ніколи не може забувати про те, що «перебуває в дорозі та в пошуках разом з іншими». Це означає не залишати нікого позаду, не віддалятися від того, хто шкутильгає, не замикатися в «своїй групці зручних стосунків». «Той, хто благовістує, не втікає від світу, бо Його Господь настільки полюбив світ, що віддав Себе самого не для того, щоб засудити, але щоб спасти світ, — вів далі він. — Той, хто благовістує, разом із Богом хвилюється за того, хто перебуває далеко. Йому незнані неприятелі, лише попутники. Він не вивищується як учитель, бо знає, що шукання Бога є спільним, що близькість Ісуса ніколи не можна нікому заперечити».
Увірувати, що Бог є любов’ю
Глава Католицької Церкви побажав, аби «нас не стримувала боязнь помилитися та страх ступити на нові стежки». Бо ж всі ми помиляємося. За його словами, не існує пріоритетів, які можна поставити перед звіщенням воскресіння, а наша вбогість не є перешкодою для цього. «Ми потребуємо дійсно увірувати в те, що Бог — це любов, і, отже, не пропаде жодне діло, виконане з любов’ю, жодна щира стурбованість щодо інших, жоден акт любові до Бога, жодні великодушні зусилля, жодна болісна терпеливість», — додав він, наголошуючи, що для того, щоб поширювати благовість, ми потребуємо бути «простими й проворними», як учасники Пасхальних подій, описані в Євангеліях.
«Ми потребуємо вільної і простої Церкви, яка не думає про піар, про вигоду, про прибутки, а про те, щоб бути Церквою, що виходить назовні. Хтось сказав, що справжня Ісусова Церква, щоби бути вірною, завжди повинна мати дефіцит у бюджеті», — мовив Папа.
Сумні не є християнами
Святіший Отець навів приклад перших християн, які перед обличчям переслідувань не нарікали на світ, переймалися не захистом, але тим, щоб звіщати Ісуса, навіть ціною власного життя. Тож і ми не повинні засмучуватися невдачами, труднощами, нерозумінням. Не слід піддаватися песимізмові, мовляв, все погано, бо це не Божі думки.
«Сумні не є християнами. Християнин часто страждає, але не впадає у глибокий смуток душі. Смуток не є християнською чеснотою», — наголосив Папа й з метою не втрачати «ентузіазму Євангелія», закликав випрошувати його в Автора, тобто, Святого Духа, Який «підтримує живим місіонерський запал».
Відреставрований Зал благословень
Варто згадати, що ця зустріч відбулася в Залі благословень Апостольського палацу у Ватикані й була першою після реставраційних робіт, які розпочалися 2016 року. Необхідність таких робіт вийшла на яв після падіння зі стелі деяких елементів декору. На початку робіт були випробувані інноваційні матеріли й технології для реставрації, які після успішного експерименту були застосовані до всього приміщення.
За матеріалами VaticanNewsПресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
