СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Лев XIV: війна — це не лише політична, а й моральна та духовна поразка
Війна є не лише політичною, а й моральною та духовною поразкою, а справжній мир потребує навернення людського серця, наголошує Папа Лев XIV. Він закликає спрямувати зусилля, які сьогодні витрачаються на війну, на цілісний людський розвиток, подолання бідності, захист людської гідності та примирення між розділеними народами.
20 серпня оприлюднено Послання Папи на XI Всесвітній день молитви за піклування про створіння, який відзначатимуть 1 вересня. Його тема — «Вони перекують свої мечі на рала, а списи свої на серпи» (Іс. 2, 4). Про це розповідає католицький суспільно-релігійний інтернет-часопис «Credo».
Папа розпочинає Послання словами про дар життя і покликання християн будувати цивілізацію любові. Він наголошує: сьогодні людство переживає численні кризи й великі страждання, а водночас прискорюється руйнування гармонійної рівноваги створіння. Ці явища не відокремлені одне від одного, а становлять «єдиний заклик до зцілення і миру, що підноситься з пораненого світу».
Лев XIV нагадує слова Христа: «Мир залишаю вам, мій мир даю вам» (Йн. 14, 27). Цей мир, зазначає він, не є поверховим чи швидкоплинним, адже випливає з незмінної любові Христа та Його турботи про кожну людину.
Однак обітниця миру різко контрастує з тим, що відбувається сьогодні в різних частинах світу. Пророк Ісая говорив про час, коли народи «перекують свої мечі на рала» (Іс. 2, 4), перетворюючи те, що знищує життя, на те, що його підтримує. Сьогодні ж, за словами Папи, надто часто відбувається протилежне, а людські зусилля продовжують спрямовуватися на насильство і війну.
«Війна завдає ран, які сягають далеко за межі поля бою», — пише Папа. Вона забирає життя, розриває сім’ї, змушує мільйони людей залишати свої домівки, живить страх, несправедливість і поділи, а також залишає після себе соціальні та екологічні руйнування, наслідки яких тривають поколіннями.
Лев XIV звертає увагу й на взаємозв’язок між збройними конфліктами та деградацією довкілля. Вони часто утворюють порочне коло: війни руйнують екосистеми, забруднюють такі життєво необхідні ресурси, як повітря і вода, та загрожують продовольчій безпеці. Це, своєю чергою, поглиблює бідність і нерівність та породжує нову суспільну напругу, яка може сприяти виникненню наступних конфліктів.
Війна, наголошує Папа, завдає ран усьому «полотну життя», вражаючи не лише окремих людей і спільноти, а й ширшу мережу їхніх зв’язків з усією людською родиною та гармонію зі створінням. Вона свідчить про глибоку неспроможність людини жити за образом і подобою Бога, поважати життя та піклуватися про довірену їй землю.
Лев XIV називає війну не лише політичною, а й моральною та духовною поразкою. Вкорінена у викривлених прагненнях і неправильному використанні людської свободи та влади, війна, за його словами, стає «контрсвідченням Євангелія миру».
Мир починається в людському серці
Відповіддю на ці кризи має бути не лише відповідальність, а й навернення серця, яке приносить плоди у глибшій вірності Богові, взаємній любові та пошані до дару створіння.
Насильство, несправедливість і деградація довкілля, наголошує Папа, не є лише наслідками недосконалих систем чи структур. Їхнє коріння сягає глибшого дисбалансу, закоріненого в людському серці.
Лев XIV нагадує слова Бенедикта XVI про те, що «зовнішні пустелі множаться у світі, бо внутрішні пустелі стали такими великими». Тому для побудови мирного суспільства недостатньо реформувати структури — необхідно також оновлювати людські серця.
Серед глибинних причин конфліктів та експлуатації створіння Папа називає етичну й культурну кризу, втрату відчуття меж, прагнення панування, гонитву за негайною вигодою та нездатність визнавати гідність, яку Бог дарував кожній людині.
Заклик «перекувати мечі на рала» стосується, за словами Лева XIV, не лише народів, а кожної людини. Ця переміна не може відбутися тільки через зовнішні зміни. У співпраці з Божою благодаттю вона потребує глибшого особистого і спільнотного навернення — повернення до Господа, який упорядковує людські прагнення, зцілює рани й допомагає зростати у чеснотах.
«Без цієї внутрішньої переміни мир залишається крихким і короткотривалим», — наголошує Папа. Там, де оновлюються серця, відкриваються нові можливості: те, що використовували для знищення, можна спрямувати на підтримку життя, турботу про бідних, щоб годувати голодних і захищати створіння.
Саме це Лев XIV називає шляхом справжнього екологічного навернення, коли наслідки зустрічі з Ісусом Христом стають видимими у ставленні людини до навколишнього світу.
«Отже, мир починається в серці й відображається назовні — у наших стосунках, спільнотах і, ширше, у світі», — пише Папа.
Не зброя, а правда, діалог і справедливість
Замість зброї війни, пише Папа, Бог миру дає людині силу зцілювати, примирювати та будувати цивілізацію любові. Лев XIV закликає піклуватися про довірені людям «екосистеми»: створіння, людських взаємин і самого людського серця.
Папа пропонує уявити світ, у якому зусилля, що нині спрямовуються на війну, служать цілісному людському розвитку, подоланню бідності, захисту людської гідності та примиренню між розділеними народами. Така перспектива, зазначає він, відображає віру в прихід Божого Царства.
«Справжніми засобами побудови миру є не зброя знищення, а правда, діалог, терпеливість, доброта, справедливість, милосердя, розуміння, турбота і любов», — пише Лев XIV. За його словами, саме ці чесноти, народжені в серцях, сформованих Євангелієм і підтримуваних Божою благодаттю, здатні змінювати людей, оновлювати спільноти й зцілювати рани світу.
Наприкінці Послання Папа закликає дозволити Богові оновити людські серця, щоб люди могли шукати миру й піклуватися про створіння. Цей шлях він описує як перехід «від пустелі до саду, від поділу до сопричастя і від насильства до миру».
Лев XIV завершує Послання проханням, щоб Господь дав людям відвагу йти цим шляхом, аби в наш час «мечі» справді були «перекуті на рала», обітниця Євангелія дедалі глибше вкорінювалася у світі, а мир Христовий запанував над усім створінням.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
