СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Франциск: В основі стосунків з Небесним Отцем — милосердя, а не обов’язок
Свято і радість. Такими є почуття Небесного Отця, коли повертається блудний син, які покликані наслідувати також і ми. Думками про це Папа Франциск ділився під час недільної зустрічі з паломниками.
«Святкувати» та «радіти». Такою має бути наша поведінка, коли бачимо ближнього, який кається або прямує до покаяння. На це звернув увагу Папа Франциск, коментуючи перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 27 березня 2022 року, євангельську притчу, яку ми звикли називати притчею про блудного сина. Але Святіший Отець присвятив свою увагу стосункам між батьком і старшим сином. За його словами, цей уривок приводить нас «до серця Бога, Який завжди прощає», вказуючи на те, що Він є Батьком, «Який не тільки приймає, але радіє та влаштовує свято для сина, що повертається, розтративши все майно». Про це повідомляє українська редакція «VaticanNews».
Криза старшого брата
Але в притчі є також старший брат, який «потрапляє в кризу», побачивши поведінку батька. І це, за словами Папи, може спіткати також і нас. Ми готові признати, принаймні частково, його правоту: він завжди виконував свої обов’язки, не покидав дому, а тому обурюється ставленням батька до брата, який повівся зле. Мовляв, стільки років я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а коли повернувся «отой син твій», ти влаштував для нього свято.
«В цих словах проявляється проблема старшого сина. У стосунках із батьком він в усьому покладається на чисте дотримання заповідей, на почуття обов’язку. Й це може бути також і нашою проблемою, в стосунках з собою самими та з Богом: втратити з поля зору, що він є Отцем і жити далекою релігією, що складається із заборон і обов’язків», — мовив Святіший Отець, зазначивши, що наслідком є суворість щодо ближнього, який перестає бути «братом». Виникає також загроза залишитися поза Отчим домом, куди старший син не хотів увійти…
Дві потреби Отчого серця
Побачивши це, батько виходить до старшого сина, якому каже: «Дитино, ти завжди зі мною, і все моє — твоє». Він хоче, аби син зрозумів, що для нього «кожен син є всім його життям». Тому він відкриває своє серце і перед старшим сином, говорячи про «дві потреби», які не є наказами: «Потрібно було святкувати і радіти, бо твій брат був мертвий і повернувся до життя». Отож, Папа запросив замислитися, чи ми також носимо в своєму серці ці дві потреби небесного Отця.
Святкувати означає, «виявляти тому, хто розкаюється, або перебуває в дорозі, хто перебуває в кризі чи є далеким, нашу близькість». Навіщо? Бо це, за словами Наступника святого Петра, допоможе «здолати страх і знеохочення», які викликає згадка про наші помилки. Бо той, хто помилився, «часто відчуває докір у своєму серці», а тому байдужість і колючі слова не допомагають. Такій особі потрібно «запропонувати теплий прийом, який заохотить прямувати вперед».
По-друге, потрібно радіти. Той, чиє серце «синхронізоване з Божим», бачачи покаяння ближнього, «якими б великими не були його помилки», радіє цим. Він не зупиняється на помилках, але радіє добром, «бо добро ближнього є також моїм добром». «Нехай же Діва Марія навчить нас приймати Боже милосердя, щоби воно стало світлом, в якому дивимося на свого ближнього», — побажав Святіший Отець.
