СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа Франциск в Ассізі: повернути убогим надію та гідність
Папа Франциск здійснив паломництво до італійського міста Ассізі, щоб почути бідних, поговорити та помолитись з ними й закликати всіх християн простягнути руки до тих, хто потребує допомоги.
Папа Франциск з радістю прийняв запрошення відзначити V Всесвітній день бідних, в місті Ассізі, адже це місто не є таким як інші, бо воно зберігає обличчя святого Франциска. Серед цих вулиць цей святий пережив свою неспокійну молодість, тут він отримав покликання дослівно жити Євангелієм. Саме це Святіший Отець підкреслив у перших словах своєї промови, виголошеної в п’ятницю 13 листопада 2021 року під час паломництва до Ассізі з нагоди V Всесвітнього дня бідних, що відзначатиметься в неділю 14 листопада. Там відбулась зустріч з 500 бідними, що походять з різних європейських країн. Вислухавши свідчення декількох убогих та провівши молитву, Святіший Отець звернувся до присутніх, насамперед розповівши кілька фактів з життя святого Франциска, що виявлять красу його покликання, привабливу простоту його серця й життя.
Просити Господа, щоб прийшов на допомогу
Капличка, що розташована в базиліці Святої Марії Ангельської, де пройшла зустріч з бідними, відома як «Порціункула». В ній святий Франциск годинами молився, слухав, чого Бог хоче від нього. «І ми сьогодні також прийшли для цього, — вказав проповідник. — хочемо просити Господа, щоб Він почув наш крик і прийшов нам на допомогу. Не забуваймо, що перша марґіналізація, від якої страждають бідні, є духовною. Наприклад, дуже багато людей і багато молоді знаходять час, щоб допомогти бідним та принести їм їжу й гарячі напої. Це дуже добре, і я дякую Богові за їхню щедрість. Але найбільше мене радує, коли я чую, що ці волонтери зупиняються на деякий час, щоб поговорити з убогими, іноді, моляться разом з ними… Навіть наша зустріч тут, у Порціункулі, нагадує нам, що Господь не залишає нас самотніми, Він завжди супроводжує нас у кожну мить нашого життя».
Приймати як святий Франциск
Святіший Отець згадав, що саме в цій капличці Святий Франциск вітав святу Клару, перший ченців і безліч убогих, що приходили до нього. Він приймав їх з простотою, як братів і сестер, ділячись з ними усім, що мав. Папа наголосив, що приймання є також і нашим покликанням. «Приймати означає відчинити двері, двері будинку й двері серця та дозволити тому, хто стукає, ввійти. Нехай він почуває себе як вдома і не боїться. Щирий досвід приймання живе там, де є справжнє відчуття братерства. І навпаки, де існує страх перед іншим, виникає відторгнення, або й гірше — байдужість. Приймання створює відчуття спільності, а відмова замикається у власному егоїзмі».
Папа згадав Мати Терезу з Калькутти, життя якої було служінням бідним, яка любила повторювати, що найкращим прийомом є усмішка. Ділитися усмішкою з тими, хто її потребує… Усмішка як вираз співчуття, ніжності.
Зустрічатись — це виходити назустріч
Святіший Отець подякував присутнім за те, що прибули на цю зустріч і мовив: «Зустрічатись — це йти назустріч одні одним, тобто йти з відкритим серцем і простягнутою рукою. Ми знаємо, що кожен з нас потребує іншого, і навіть слабкість, пережита разом, може стати силою, що покращує світ. Часто на присутність бідних дивляться з досадою і її ледь терплять; іноді, чуємо, що винуватцями бідності є самі бідні! … Занадто довго благання бідних залишались без уваги. Настав час надати їм слово! Настав час відкрити очі, щоб побачити стан нерівності, в якому живуть багато сімей. Прийшов час засукати рукави, щоб повернути гідність, створивши робочі місця. Настав час побачити дійсність голодних дітей, дійсність поневолених, жертв корабельних аварій, невинних жертв усякого роду насильства. Настав час припинити насильство над жінками, їх шанувати, не розглядаючи як товар для обміну. Настав час розірвати коло байдужості, щоб знову відкрити для себе красу зустрічі та діалогу».
Мужність і щирість
Проповідник подякував тим, що ділились своїми свідченнями, за мужність і щирість. Відвагу, що хотіли поділитися частиною свого особистого життя; за щирість, з якою відкрили свої серця. «Насамперед, я відчув велике почуття надії, — сказав він. — Життя не завжди було поблажливим до вас, навпаки, воно часто показувала вам жорстоке обличчя. Марґіналізація, страждання внаслідок хвороби й самотності, відсутність багатьох необхідних засобів не заважали вам дивитися очима, сповненими вдячністю за дрібниці, які дозволили вам витривати».
Витривати
«Що означає витривати? — запитав Святіший Отець. — Це мати силу, щоб іти вперед, незважаючи ні на що. Опір не є пасивною дією, навпаки, він вимагає мужності, щоб вийти на новий шлях, знаючи, що це принесе плоди. Витривати означає знайти причини не відступати перед труднощами, знаючи, що ми живемо не поодинці, а разом, і що тільки разом ми можемо їх подолати. Чиніть опір всякій спокусі занедбати себе й піддатись самотності або смуткові».
На закінчення Папа Франциск сказав: «Просімо Господа, щоб Він завжди допомагав нам знаходити спокій і радість. Тут, у Порціунколі, святий Франциск навчає нас радості, яка з’являється тоді, коли дивимось на оточуючих як на супутників подорожі, які нас розуміють і підтримують, так само, як і ми їх. Нехай же ця зустріч відкриє серця всіх нас, щоб віддати себе до розпорядження один одному, щоб наша слабкість стала силою, яка допоможе нам продовжувати життєву дорогу, перетворити нашу бідність у багатство, яким будемо ділитися, і, таким чином покращимо світ».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
