СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиПапа: добрі рішення приносять внутрішній мир
Чергові роздуми Папи Франциска, присвячені розпізнаванню, зосередилися на критеріях, які допомагають побачити, чи прийняте рішення є правильним.
Різні етапи та елементи процесу розпізнавання і далі перебувають у центрі роздумів, якими Папа Франциск ділиться під час загальної аудієнції. В середу, 7 грудня 2022 року, він говорив про те, що під час розрізнення важливо такою бути уважними під час наступного етапу, який слідує негайно після прийняття рішення, щоби помітити «знаки, які його підтверджують або спростовують». Про це розповідає українська редакція «VaticanNews».
Тривалий мир
Святіший Отець нагадав про те, що «фундаментальним критерієм» для того, щоби розпізнати Божий голос серед багатьох інших голосів є час. «Лише Він є Володарем часу: це є гарантійним знаком його оригінальності, що відрізняє від підробок, які безуспішно промовляють від Його імені», — сказав Папа, зазначивши, що однією з характерних рис доброго духу є те, що він «передає мир, який триває в часі», мир, який «приносить гармонію, єдність, запал, ревність». Наприклад, прийнявши рішення присвятити пів години більше на молитву, пізніше помічаю, що через це краще проживаю інші моменти дня, є спокійнішим, менш тривожним, більш ретельним і дбайливим, то «це важливі знаки, які підтримують прийняте рішення».
Вдячність за отримане благо
Наступник святого Петра запропонував деякі важливі аспекти, які допомагають відчитати час, який слідує після прийняття рішення, як можливе підтвердження його добрості. Першим є те, чи це рішення сприймається як «можливий знак вдячності за любов і великодушність Господа щодо мене». Що воно народжується не зі страху, не з примусу, але «з вдячності за отримане добро, що спонукає в щедрості переживати стосунки з Господом».
На своєму місці
Ще одним елементом, на який вказав Папа, є «почуватися на своєму місці в житті, частиною більшого задуму, в який хочу зробити свій внесок». Святіший Отець зазначив, що на площі Святого Петра є дві точки, з яких колони, що оточують площу, виглядають лінійно вишикуваними. Подібно й людина може розпізнати, що знайшла те, чого шукала, «коли її дні стають впорядкованішими, коли відчуває дедалі більшу інтегрованість між множиною своїх інтересів, встановлює правильну ієрархію важливих речей», стаючи здатною проживати все, долаючи «з оновленою енергією та силою духу труднощі, що постають перед нею».
Свобода без прив’язаності
Ще одним добрим знаком, який підтверджує добрість прийнятого рішення, є свобода в ставленні до того, що вирішено, готовність піддати це обговоренню, а навіть відмовитися перед обличчям можливих спростувань, «стараючись знаходити в них можливе повчання від Господа». «Не тому, що Він хоче позбавити нас чого, що є дорогим для нас, але щоби переживати це у свободі, без прив’язаності. Лише Бог знає, що є насправді добрим для нас», — сказав Папа, підкреслюючи, що пожадання володіти є «ворогом добра та вбиває любов», і численні випадки домашнього насильства, «про які ми, на жаль, часто отримуємо новини», народжуються майже завжди із претензії на те, щоби «володіти почуттями іншого», із «шукання абсолютної впевненості, що вбиває свободу та придушує життя, перетворюючи його в пекло».
Створені для свободи
Підсумовуючи, Святіший Отець підкреслив, що ми можемо любити «лише в свободі», і саме тому «Господь створив нас вільними, вільними навіть сказати Йому „ні“». Пожертвувати Йому те, що маємо найдорожчого, є в наших інтересах, бо дає нам змогу „жити цим у найкращий можливий спосіб“, знаючи, що „наше життя перебуває в Його доброзичливих руках“. Це те, що Біблія називає „богобоязливістю“, що не означає боятися Бога, а шанувати Бога, що є „незамінною передумовою для того, щоби прийняти дар Його Мудрості“.
«Це страх, який проганяє будь-який інший страх, бо спрямований на Того, Який є Господом всіх речей», — сказав Папа, підкресливши: «Визнати це є фундаментальним для прийняття доброго рішення та запевняє нас також у тому, що ми не можемо контролювати чи передбачити, як от здоров’я, майбутнє, наші близькі, наші проекти. Тим, що рахується, є те, щоби наше уповання покладалося на Господа всесвіту, Який нас безмежно любить і знає, що ми можемо побудувати разом з Ним щось чудове, щось вічне. Життя святих показують це нам у найкращий спосіб».
