«Пам’ятаймо, що поруч із нами є багато людей, багато «Лазарів 2023 року», які чекають на нас», — владика Андрій Хім’як

11 листопада 2023

У XXII неділю після Зіслання Святого Духа, 7 листопада 2023 року, владика Андрій Хім’як, єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ, очолив Архиєрейську Божественну Літургію у Патріаршому соборі Воскресіння Христового у м. Києві.

«Пам’ятаймо, що поруч із нами є багато людей, багато «Лазарів 2023 року», які чекають на нас», — владика Андрій Хім’як

Під час Божественної Літургії владиці Андрієві співслужили священники Патріаршого собору Воскресіння Христового.

Проповідуючи під час Літургії, єпископ застановився над притчею про багача і Лазаря, яка у цю неділю була прочитана у храмах Української Греко-Католицької Церкви.

За словами проповідника, ця притча і реальність, яку вона описує, є дуже близькими для нас. «Наше суспільство складається з багачів і бідних. І ця реальність торкається кожного з нас. Кажуть фінансові рейтинги, що 10 % людей на землі володіє статками 90 % цілого світу, а 90 % людей володіють лише 10 % всіх багатств світу. Це не просто цифри і статистика, адже за кожною цією статистикою стоїть людський біль, людський плач, і навіть смерть та страждання. Тож Господь саме задля того, щоби цьому запобігти, говорить цю притчу. Він прагне нас, які зараз живемо, навчити чогось доброго, навчити того, як ми маємо жити і поводитися», — розпочав своє слово до вірних владика Андрій Хім’як.

Єпископ зазначив, що притча представляє правду про те, що із настанням смерті ми залишаємо усе набуте майно і статки у цьому світі, і відтак їх успадковує хтось інший. Ми не можемо нічого забрати із собою на той світ. Проте, «як люди віруючі ми знаємо, що не беремо із собою на той світ грошей, не беремо багатства чи золота, але беремо з собою добрі діла».

Усвідомлюючи це, перед нами є два варіанти життя. Перший варіант життя притча представляє в образі багача. «Перший варіант, представлений в цій притчі: багач кожного дня, проходивши попри цього бідного, заходячи до своєї міцної брами і теплої оселі, не бачив біля себе нікого. Як каже притча, він не робив йому нічого злого, та водночас не дав Лазареві ні доброго слова, ні миски зупи, ні того, що падало із його столу. Тим самим багач закрився від цього бідака. Він наче каже: „Це — його світ! Нехай він собі живе у своїй бідності та невдачі. Я ж добився великого багатства! Може, навіть добився саме тому, що я є сином Авраама. Адже, як знаємо, після смерті він звертається до Авраама зі словами: „Отче Аврааме“. Він був переконаний у своєму багатстві і у тому, що він є благословенний Богом, живе Божим законом та є доброю людиною. Але, як бачимо, його знання і самохвальба були надто егоїстичними і неправдивими“, — сказав він.

Інший варіант життя у притчі представлений в образі Лазаря. «Ім’я Лазар означає „Бог допомагає“. Напевно, ми запитаємо: „Як же Бог допомагає, якщо цей бідак жив у такій бідності усе своє життя?“ Насправді ж, Бог допомагає не самому Лазарю, але через нього допомагає спастися цим багачам. Простягаючи своє руку до цього бідного, вони можуть отримати руку Божої допомоги і спасіння. Адже знаємо із притчі, що Лазар не потребував допомоги. Через своє життя і страждання він осягнув лоно Авраама, він був спасенний ще за життя. Тож коли прийшов час його життєвої кончини, він перейшов у вічну радість. Натомість багач, який споглядав і не бачив Лазаря, втратив Божу допомогу і цю Божу руку, якою Господь хотів його спасти», — пояснив архиєрей.

«Слухаючи сьогодні цей євангельський уривок, ми розуміємо, що саме у Лазарі є спасіння. І цим Лазарем найперше є наш ближній, якого ми бачимо у своєму світі. Напевно, серед нас є багато людей, які перебувають у більшій потребі, аніж ми. Йдеться не лише про матеріальну потребу, потребу у куску хліба чи у черговій куртці на зиму, але зараз існує багато людей, які потребують духовної і моральної підтримки. Багато людей сьогодні у своїй самотності потребують того, щоби із кимось поспілкуватися. Тому сьогодні, коли чуємо цей заклик Євангелія, пам’ятаймо, що поруч із нами є багато людей, багато „Лазарів 2023 року“, які чекають на нас. Не закриваймо свої ворота перед ними. Коли ми закриємо свої ворота перед ними у своєму спокої та достатку, ми можемо втратити свою душу. Коли ми говоримо про Лазаря, то також варто пам’ятати, що він уособлює не тільки ближнього, але й самого Ісуса Христа. Бо Христос є тим, що прийняв на себе рани цілого світу, усі гріхи й поніс їх на хрест. Лазар є тим, хто приймає наші болі, зранення і турботи. І цей Христос стає часто непоміченим. Тож коли сьогодні до нас приходить Христос в особі бідняка, не проганяймо Його від себе, а приймаймо у своє життя», — продовжив євангельську науку владика Андрій.

«Сьогодні ми вийдемо з храму, підемо до наших домівок і, напевно, будемо зустрічати багато людей по дорозі в метро чи іншому транспорті, на дорогах. Можливо, нам сьогодні хтось напише чи зателефонує. Уміймо побачити у цих людях потребуючого Лазаря. Можливо, не настільки обдертого чи у струпах, але нераз душа людей є обдертою, покаліченою і зраненою. Тож вони потребують нашої молитви, підтримки, доброго слова, або й кількох гривень. Коли ми сьогодні дивимося на наше українське суспільство, то знову бачимо цих дві протилежні реальності — багатих і бідних. Бачимо у новинах людей, які скандально святкують своє життя, витрачаючи мільйони. Але водночас чуємо багато добрих новин про наших звичайних і простих людей, які часто не мають імені, але дають свої чергові 200 чи 500 грн на каску для воїна, протезування чи дрони для захисників. Ми бачимо, що упродовж двох тисяч років світ не змінився. Ця притча залишається актуальною і сьогодні. Різниця полягає лише у тому, а якою буде наша відповідь», — завершив свою проповідь єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ владика Андрій Хім’як, закликавши вірних помічати потребуючих людей та намагатися відкрити для них своє серце.

Після Божественної Літургії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового відбулася святкова академія з нагоди 79-ої річниці відходу до вічності Праведного митрополита Андрея Шептицького. У ній взяли участь хорові колективи із Києва та Ніжина, молодіжна організація «Пласт», а також заслужені діячі мистецтв України. Із привітальним словом до учасників та слухачів звернувся владика Йосиф Мілян, єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ.

Фото: Олександр Савранський
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ