Отець Юстин Бойко про Мукачівських єпископів і митрополита Андрея Шептицького: Петро Ґебей

5 травня 2021

Знаменитий і неперевершений дослідник історії церковно-релігійного життя на «Срібній Землі» України о. Анатасій Пекар, ЧСВВ у своїй фундаментальній трьохтомній праці «Нариси Церкви на Закарпатті» характеризує період служіння Петра Ґебея на Мукачівській єпископській кафедрі словами, яким годі знайти відповідну парафразу. «Єпископ Петро Ґебей — пише він — був одним з тих священників, що не приглядалися релігійній боротьбі із заложеними руками, але для добра народу були готові принести й найвищу жертву. Не дивно, що його назначення на єпископа українська преса привітала, як „початок нової ери“. (Т. І, С. 133).

Отець Юстин Бойко про Мукачівських єпископів і митрополита Андрея Шептицького: Петро Ґебей

1. Біографічний профіль єпископа Мукачівського Петра Ґебея (1924–1931 рр.)

Народився Петро Ґебей 20 липня 1864 р. в с. Кальник, тепер Мукачівського району Закарпатської області у священничій сім’ї. Після здобуття початкової освіти, вступив до Ужгородської гімназії, а опісля — до Духовної семінарії у Будапешті. Після успішного завершення філософсько-богословських студій 13 жовтня 1889 року прийняв священичі свячення з рук Мукачівського єпископа Йоана Пастелія († 1891 р.) Одразу після рукоположення був призначений префектом Ужгородської духовної семінарії та викладачем церковної історії і права. У 1892 році о. Петро Ґебей стає управителем дівочої учительської семінарії, а у 1902 році — ще й консультантом єпархіальної консисторії. У 1906 році перед загрозою повної мадяризації шкільництва тодішній Мукачівський єпископ Юлій Фірцак († 1912 р.) призначає його катехитом Ужгородської гімназії, ставлячи перед ним завдання захищати права української мови викладання у цьому закладі. У той же час і з тією самою ціллю він отримує призначення на директора хлоп’ячої бурси «Алумнеум». Наступник Юлія Фірцака єпископ Антал Пап († 1924 р.) іменує його каноніком та парохом катедрального собору.

Чехословацька і мадярська окупація Закарпаття в особливий спосіб відбивалася і на релігійному житті, особливо Мукачівської єпархії. Саме у нелегкий час після завершення І Світової війни Петро Ґебей проявив себе як великий патріот Церкви і народу. У 1922 році на Закарпатті розпочалася релігійна боротьба на тлі насилля зі сторони православних. Саме під цю пору отець Петро Ґебей був призначений Генеральним вікарієм Мукачівської єпархії та отримав титул папського прелата. Коли ж на тлі тяжких церковно-політичних, як і також внутрішньо-церковних відносин єпископ Антал Пап був змушений уступити з уряду, Апостольський Престіл 16 липня 1924 року проголосив о. Петра Ґебея єпископом Мукачівської єпархії. Єпископська хіротонія була призначена на 3 серпня 1924 року. Згідно бажання єпископа-номінанта вона повинна була відбутися у Велеграді в часі Унійного конгресу, на який завжди прибували усі греко-католицькі єпископи та провідні богослови. У цих величних церковних подіях постійно намагався брати участь їхній ініціатор та співорганізатор митрополит Андрей Шептицький. Однак, з різних причин, в першу чергу через погіршення стану здоров’я, йому не завжди вдалося брати у них участь.

Єпископ-номінант вибрав Велеград як місце своєї хіротонії недарма. Цим самим він хотів підкреслити своє слов’янське походження. Окрім того, він хотів також ще перед хіторонією нав’язати добрий контакт з чехословацькою владою та провідними тогочасними політичними партіями. Митрополит Андрей Шептицький не зміг особисто прибути на Велеградський конгрес у 1924 році, а тому головним святителем єпископа Петра Ґебея був єпископ Крижевецький Діонізій Наряді, а співсвятителями — Йосафат Коциловський, єпископ Перемиський та римо-католицький єпископ Кароль Йосиф Тішер, пізніший єпископ-помічник Перемиської дієцезії. 31 серпня 1924 року в Ужгороді в катедральному соборі відбулася урочиста інсталяція нового єпископ Мукачівського Петра Ґебея, у якій, окрім чисельних вірних та духовенства, взяли участь у представники центральної і місцевої влади. Тут слід зазначити, що новопризначений єпископ, коли мова йшла про відносини з представниками державної влади, багато справ полагоджував через о. Августина Волошина, пізнішого Президента Карпатської України. Єпископ Петро Ґебей приятелював і співпрацював з ним з давніх часів. Обоє були близькими співпрацівниками єпископа Юлія Фірцака та разом працювали над реформою товариства ім. Василія Великого, яке було покликане займатися громадсько-культурною діяльністю.

Очоливши Мукачівську єпархію, владика Петро Ґебей в першу чергу взявся за піднесення матеріально-духовного стану священства. Завдяки його старанням 25 червня 1926 року вийшов державний закон, згідно якого кожному священникові призначалася чітко визначена річна допомога, передбачалася оплата за навчання у школах, а також врегулювання пенсійного забезпечення. Новий єпископ також активно взявся за піднесення духовного стану духовенства. Він ревно впроваджував практику річних реколекцій, нагадував священникам про обов’язок щоденної Літургії, навіть коли немає літургійних намірень, а також про важливість особистого та спільнотного молитовного життя.

Владика Петро Ґебей вніс величезний вклад у розвиток суспільно-громадського життя народу та його духовне піднесення. В перше чергу він намагався захистити людей від насильного наступу православ’я, сектантства та комуністичних ідей, які на той час набирали неабиякої популярності серед простолюддя. Він зініціював регулярний місійний рух по парафіях, у організації якого великою допомогою йому стали отці-василіяни. Місії відроджували та піднімали не тільки цілі села, але взагалі загальну регілійну свідомість у народі. Для того, щоби праця місіонерів не загасла, він усіляко підтримував створення по парафіях різних молитовних рухів, таких як Апостольство молитви, Марійських дружин, тощо.

Оскільки після І Світової війни Закарпаття було позбавлене свого власного відпустового центру, адже василіанський монастир у Марія-Повчі опинився на території Угорщини, владика Петро взявся розвивати та розбудовувати нове відпустове місце. Ним став василіанський монастир на Чернечій Горі біля Мукачева. Стараннями владики сюди було привезено старовинну ікону Пресвятої Богородиці (з 1453 р.), яку 27 червня 1926 року з благословення Папи Пія XI було урочисто короновано. Спомин про цю подію детально описав о. Степан Решетило, ЧСВВ у своїй статті «Образ Пресвятої Богородиці дарований Св. Отцем Мукачівському монастиреві», яка вийшла друком у «Записках ЧСВВ» (С. 411–416), у Жовкві за 1926 рік. Її автор подає навіть текст молитви, яку з цієї нагоди уклав владика Петро Ґебей. Вона настільки є глибокою і промовистою, що її слід хоча б коротко зацитувати: «Преблагословенна Діво Маріє, поселившись ласкаво між нашим народом, розігрій його серце вогнем Божої любови. Утверди в святій вірі і побожності тих, що Тобі служать. Просвіти і наверни тих, що покинули Сина Твого й Тебе. Покрий нас, священників, наш український нарід, нашу дорогу єпархію чесним Твоїм Омофором. У всіх наших бідах заступай нас, бо Ти наша Небесна Цариця». Таким чином, як слушно зауважує вже згадуваний раніше о. Атанасій Пекар, ЧСВВ, василіанський монастиря на Чернечій Горі біля Мукачева став головним центром паломництва цілої єпархії, а Успенський празник — великою маніфестацією віри побожного народу. Єпископ Петро Ґебей запрошував на цей празник усіх греко-католицьких єпископів, а особливо митрополита Андрея, якого вважав завжди особливим гостем і прочанином.

Владика Петро Ґебей був також дуже активним на суспільно-громадській ниві. Він захищав своїх вірних, священників. В особливий спосіб дбав про бідних та дітей-сиріт. Йому вдалося зупинити насильну православізацію народу та повернути назад в лоно Греко-Католицької Церкви раніше забрані храми і церковні школи. Усю діяльність владики Петра Ґебея влучно передають слова з його некрологу, який був опублікований у офіційному органі Мукачівської єпархії «Душпастир» за 1931 рік. У ньому, зокрема, говориться про те, що він як єпископ Мукачівський намагався «з’єднати в один табір усі сили народу, не лише на релігійному полі, але теж політично і культурно, щоб так створити єдиний фронт у боротьбі за краще завтра (…) але його плани розбилися на людській завзятості і короткозорості» (ст. 113–119).

Помер владика Петро Ґебей на 67-ому році життя 26 квітня 1931 року. У пам’яті народу він залишився провідником і батьком духовного відродження. Вірні Мукачівської єпархії після його кончини часто споминали його як «єпископа золотого серця» та вважали його святим (о. Атанасій Пекар, ЧСВВ, «Нариси Церкви на Закарпатті», Т. І, С. 139).

2. Опис і систематизація архівної кореспонденції

Кореспонденція Мукачівського єпископа Петра Ґебея з митрополитом Андреєм Шептицьким становить частину архівної документації Центрального державного історичного архіву України у Львові (надалі — ЦДІАЛ). Вона потрапила сюди після ліквідації УГКЦ радянською владою у 1946 році разом з іншими документами Львівської Митрополичої консисторії. У архівному каталозі вона знаходиться у фонді № 358, опис № 1, справа № 158. Назва ж самої справи звучить так: «Листування Шептицького А. з єпископами Бардою С., Гебеєм П., Лакотою Г., Лісовським Фр. та ін.» І хоча ціла справа нараховує аж 111 аркушів, то листування, про яке ведемо мову, займає 37 аркушів. В них знаходиться 10 листів з конвертами та дві короткі телеграми, які не мають суттєвого значення щодо змісту, а є радше повідомленнями інформаційно-технічного характеру. Усі листи у згаданій справі, за винятком одного, упорядковані в хронологічному порядку, який відображається наступним чином:

Лист № 1 — від 7 грудня 1924 р.
Лист № 2 — від 5 квітня 1925 р.
Лист № 3 — від 20 червня 1925 р.
Лист № 4 — від 15 січня 1926 р.
Лист № 5 — від 30 січня 1928 р.
Лист № 6 — від 1 вересня 1928 р.
Лист № 7 — від 1 лютого 1929 р.
Лист № 8 — від 23 червня 1930 р.
Лист № 9 — від 7 серпня 1930 р.
Лист № 10 — від 1 жовтня 1930 р.

За змістом та характером усе листування Мукачівського єпископа Петра Ґебея з митрополитом Андреєм Шептицьким можна систематизувати наступним чином:

Листи робочого характеру (Лист № 1, Лист № 3, Лист № 5, Лист № 8, Лист № 10);
Листи-привітання (Лист № 2, Лист № 4, Лист № 7);
Листи-запрошення (Лист № 9);
Подячні листи (Лист № 6).

Очевидно, що даний поділ віддзеркалює загальний підхід до змісту, оскільки у кожному листі владика Петро Ґебей деколи порушує різні питання. Тому, слід мати на увазі, що якщо з вищенаведеного виникає, що у архівній колекції ЦДІАЛ міститься найбільше листів робочого характеру, то це зовсім не означає, що зміст інших листів носить формальний характер. Навпаки, кожен з листів відображає характер, емоції та щирість їх автора, а також виразно показує, наскільки він довіряв митрополиту Андрею не тільки у питаннях церковного, але суспільно-національного життя.

Не можна залишити поза увагою і той факт, що майже усі листи до митрополита Львівського владика Петро писав власноручно, за винятком двох, які є писаними на друкарській машинці. Почерк листів назагал є досить добре читабельним. Мова листів показує добу та епоху, у якій жив автор. Думаю, що їх лінгвістичний аналіз слід залишити спеціалістам. Я ж зверну увагу на те, що автор, який походив з середовища Русинів (тобто Українців) Подкарпаття (саме так він себе називає) демонструє у листах велике мовне приятельство з Русинами з Галичини. Мову листів залишаємо такою, якою вона подана автором у оригінальному варіанті.

Незважаючи на тематичний поділ листів, кожен з них потребує окремої уваги. Та це вже завдання окремого монографічного дослідження. Оскільки ж головною ціллю, яку ставлю перед собою, є познайомити достойного читача безпосередньо з архівною кореспонденцією владики Мукачівського Петра Ґебея з митрополитом Андреєм Шептицьким, подаю її у відчитаному варіанті та фотокопію оригіналу. При цьому виділеним текстом намагаюся звернути увагу головні тематичні акценти кожного з листів.

Користаючи з нагоди, висловлюю величезну вдячність керівництву та працівникам ЦДІАЛ за сприяння та підтримку у реалізації проєкту висвітлення архівної кореспонденції єпископів Мукачівських з митрополитом Андреєм Шептицьким.

3. Представлення кореспонденції

Лист № 1

† С[лава]. І[сусу]. Хр[исту].!

Ваше Высокопреосвященство!

Милостивый Отецъ!

И теперъ радостію наполнилось сердце мое, коли подумаю, что Богъ предобрий помогъ мні, якъ наймилостивійше назначенному Епископу появитися передъ Вашемъ Высокопреосвященствомъ изявити мой глубокій поклонъ. Тому многозаслуженому Іерарху, котораго якъ світилника нашой Греко-Кат[олицкой]. Церкви и мы Подкарпатски русини всегда глубоко почитали и любили.

Жаль на посвященіе мое въ Владики не могли мы видіти въ Велеграді великаго Поборника св. Уніи! … Коли я счастливый былъ съ Вашемъ Высокопреосвященством говорити, тогда на мое прошеніе ласкаво пообіцяли мене слабого подмагати, чтобъ я могъ дівичое заведеніе въ Ужгороді передати въ руки Сестрамъ Ч. С. В. В. То хвала Богу небесному и удалося мні перевести.

Теперъ Сиротинецъ приготовилисьме уже на только, что чім скоріе хотілъ бы я отворити въ Ужгороді для нашихъ біднихъ рускихъ сиротъ. И прото изяст къ Вашой Отцевской милости прибігаю и покорно прошу будьте ласкаві и въ семъ ділі подати Вашу намъ такъ драгоцінну помощъ!!

Игуменъ мні каже, что м[ати]. Николая Олексюкъ (Журавно захист сиротъ С. С. Василіянокъ) и друга Сестра съ нею сейчасъ би пришли, если би на мое прошеніе достали дозволеніе. Я уже далъ заслати и 500 К[оронъ]. имъ на путъ и теперъ покорно прошу намъ слабымъ помагати и дати дозволеніе, чтобъ Сестры чімъ скоріе пришли и мы всегда будеме благодарны за помощъ и за велику ласку!

Коадюторомъ назначеннаго Преосвященного Епископа Д-ра Іосифа Боцяна и я отъ имени моей Епархіи Мукачевской почтительно и сердечно привітаю!

Прошу Ваше Высокопреосвященство такъ яко и Преосвященнаго Коадютора Іосифа, чтобы новый «Codex Iuris Canonici» ті Canon-ы, которы не относятся на нашу греко-католическу Церковъ, были приспособлены къ нашой Церкви и обряду, чтобы такъ всі мы греко-католики (Подкарпатской Руси, Югославии, Америки) подписали и въ едно могли просити св. Римский Престолъ потвердити то для насъ.

По поводу св. Ювилейнаго Рока паломничество въ Вічный городъ изъ Словакіи и Подкарпатской Руси по нынішному уставленію будетъ въ місяці Октобра и то отъ 15-го до 30-го Октобра. Я бы дуже любилъ и радовался, если бы мы греко-кат[олически]. Епископи и вірники наши могли въ едно появитися передъ Святійшимъ Отцемъ. Прошу ласкаво въ свое время мене и Пряшевскаго Епископа ознаймити, коли наміряютъ Епископы наши появитисъ перед Св[ятымъ]. Отцемъ? И мы би любили присоединитися если то граници и политика не помішаетъ.

Вручаю себе въ ласку Вашего Высокопреосвященства съ глубокимъ почитаніемъ остаюсъ

въ Ужгороді дня 7-го Декабря года 1924.

Вашего Высокопреосвященству

покорний братъ въ Христі:

† Петръ Ґебей

Епископъ Мукачевскій

ЦДІАЛ, фонд № 358, опис 1, справа 158, аркуш 37.

Лист № 2

† С[лава]. І[сусу]. Хр[исту].!

Ваша Ексцеленціе!

Милостивий и глубокоуважаемый Отецъ Метрополитъ!

Съ щирымъ и любовію къ Вамъ наполненнымъ сердцемъ привітаю къ Вашу Ексцеленцію и отъ имени Капітулы, Клира и Подкарпатскаго руськаго Народа съ поводу 25-го Ювилею Вашого Душпастырского Преосвященства!!

Имя Вашей Екселенціи прекрасными Архипастирскими ділами и подвигами украшенное имя Ваше — якъ віруеме — золотыми буквами естъ на небі въ книги жизни Агнца Непорочнаго! Но имя Вашей Екселенціи записано и тутъ на земли въ сердцахъ Подкарпатскаго руськаго Народа и духовенства! И достойно! Ибо кто такъ горячо любилъ свой Народъ, такъ много и славно работалъ якъ Архипастыръ, тотъ скопокойно можетъ повторяти слова Великаго Ап[остола]. Павла: «Bonum certamen certavi… In reliquo reposita esr mihi corona justitiae» (Я боровся доброю борнею… Тепер же приготований мені вінок справедливости ІІ Тим. 4,7). Но разомъ тотъ уже въ жизни своей воздвигъ себі «monumentum aese perennius! (довговічний пам’ятник)»

Изъ глубини сердца прошу Вічнаго Архіерея нашего: Великаго Бога и Спаса нашего Іисуса Христа: да подержитъ Вашу Екселенцію — Нашу гордостъ на славу Божію и на радостъ нашой гр[еко]. кат[олической]. Церкви и Народа еще на многая, многая и благая літа!

Пріймите добротливый Отче ласкаво нашъ сердечный привіт!! Прошу Вашу Екселенцію позвольте мні воззвати Ваше вниманіе на одно дуже важное діло! И мы ті дни дома читаеме istae pubblicas disputations et discussions (ці публічні дебати та дискусії) о целибатной реформі и много говориме о семъ. Тутъ дома знаютъ о мні то, что и я пріятель целібатной реформі, однако я скажу октрыто — публичны диспуты не знаю одобряти. Такъ сіе діло никогда не пристигнетъ (не вирішиться — ред.) et istae pubblicas disputations et discussiones могутъ Церкви нашей дуже много шкоды принести. Вотъ Ваша Екселенцыя «Нива» Ч. 2–3 года 1925 «Целібатська реформа і її наслідки» стр. 60 такъ пише: «Авторитет Риму въ нашій суспільности захитався, гравитація до нього ослабла. Загал підозріває, що „невидима рука“ через Римъ натискає на наших Єпископів, щоби вони за велку ціну завели целібат, і „inde ira“. Але є ще инші причини, які викликують холод і жаль до Риму в нашій суспільности». стр. 61 «упадокъ авторитету наших Єпископів» стр. 62 «Особливый жаль і біль нас проймає з того приводу, що паде авторитет Митрополита» і проч.

Ваша Екселенція! Въ духовной газеті такъ писати не свободно и если сія «polemia» и на дале такъ будетъ держати, дуже-дуже много шкоди принесе нашой гр[еко]. кат[олической]. Церкви. Ибо cui podest (хто від цього отримає користь?)? Непріятели найліпше радуються сему если духовенство acies bene ordinata (сила добре організована) розпадетъ? Что слідуеть якъ погибель? Я съ тою любовію, якою отношусъ къ Вашей Екселенціи прошу, будь ласкаві публични полеміки застановити! Не маеме права заниматися, но мы далеко отъ Васъ такъ видиме — sufficit — довільно (досить — ред.)!

Сердечно дякую Вашой Екселенціи, что помогли мні отворити съ помощію Божіею Сиротинецъ. Дня 15-го Марта отворилисьме сей Сиротинець подъ управленіемъ С[естри] Николаі (Олексюк, ЧСВВ — ред.). Всегда буду благодарен і Высокопреосвященству, что мене слабаго тако ласкаво подпираютъ (підтримують — ред.)! И не смію уже дале просити, но Ігуменя проситъ мене, чтобы еще все просилъ Вашу Екселенцію, будьте ласкаві дозволити, чтобы С[естра]. Андрея Березовска изъ Словітского Монастиря пришла намъ на помощъ. Сиротинецъ красно будетъ розвиватися, понеже всі сироти простаго сельскаго народа и такъ нашъ Народъ интересуется и кто якъ будетъ подпоровати (підтримувати — ред.) сей Сиротинець. Въ Сиротинці естъ Каплица и каждоденно св. Літургія и я самъ часто между сиротками.

Если Богъ мні поможетъ въ місяці Октобра дня 14-го паломничество везу до Риму, паломниковъ уже до тепер 135, но віримо будетъ с 200 и хвала Богу многи изъ сельскаго народа.

Вручаю себе въ ласку и молитвы Вашей Екселенціи, яко и я прошу предобрий Богъ да подержитъ Вашу Екселенцію на радостъ нашу! Съ глубочайшимъ почтеніемъ и съ любовію остаюсъ

въ Ужгороді дня 5-го Апріля года 1925.

Вашой Екселенціи

покорний слуга и братъ въ Христі:

† Петръ Ґебей

Епископъ Мукачевскій

ЦДІАЛ, фонд № 358, опис 1, справа 158, аркуш 22–23.

Лист № 3

З правої верхньої сторони кругла печатка з гербом і написом:

«Правительство гр[еко]. кат[олической]. Епархіи Мукачевской

⁕ УЖГОРОД ⁕»

Число: 3088/925

Ваша Екселленція — Митрополитъ!

Милостивый Отче!

На оффиціальное письмо Викарія Генерального подъ 3341/297/К2 въ ділі Іосифа Hajdukievicz-а окончившаго курсъ богословія прошу Ваше Ексцеленцію уполномочити мене, щоб упомянувшаго богослова для Єпархіи Львовской могъ посвятити.

Також помянутий богослов Іосифъ Hajdukievicz не иміетъ права гражданства, я все возможны сділамъ, чтобы «домовский листъ» могъ получити и тогда я его радостно задержу у моей Епархіи. И если бы то не удалося и «домовскаго листа» ему виходити (здобути — ред.), въ томъ случаі у моей Епархиі не можетъ дійствовати і зато нужно, чтобы по приписамъ церковнымъ titulus canonicus для рукоположенія былъ на всякій случай обезпеченъ.

Я охотно рукополагам его, но думаю и на дальшу будущностъ, зато прошу Вашу Екселленцію дати мні дозволеніе рукополагати Іосифа Hajdukievicz-а для Епархіи Львовской.

Съ глубокимъ почтеніемъ остаюсь

въ Ужгороді дня 20-го юня года 1925.

Вашему Високопреосвященству

покорний брат въ Христі:

† Петръ Ґебей

Епископъ Мукачевскій

ЦДІАЛ, фонд № 358, опис 1, справа 158, аркуш 24.

Лист № 4

Число: 176/26. —

/ Єпископський герб Мукачівського єпископа Петра Ґебея /

ПЕТРЪ ҐЕБЕЙ

Божіимъ провидініемъ и благословеніемъ св. Апостольского Престола:

ЄПИСКОПЪ БОГОСПАСАЕМОЙ ЕПАРХІИ МУКАЧЕВСКОЙ.

Слава Іисусу Христу!

Ваше Высокопреосвященство!

Найдостойнійшій и Возлюбленнійшій Метрополитъ!

И наши сердца туй въ Подкарпатскихъ горахъ и долинахъ чувствовали теплоту радостной славности славного Метрополиса (Митрополита — ред.) Львова, ибо милый голосъ звоновъ и бооговійніи молитвы къ Небеса весело извіщаютъ днесъ цілому руському народу: всерадостнійшій праздникъ 25-літного ю б и л е я Вашего Высокопреосвященства на престолі Митрополичой Архіепархіи львовской, съ которымъ отличаетъ Господь только избранныхъ своихъ.

И мы Подкарпатскіи русины хорошо знаеме, что ціла Ваша жизнь есть: сплошный подвигъ безпрерывнаго служенія св. желанія Спасителя: «Да будуть вси едино!» Сей св. ціли отдавали Ваше Высокопреосвященство всю свою жизнь, всі свои знанія, весь свой трудъ и каждоденніи молитвы!

Цілому світу извістно, что Ваше Высокопреосвященство героиски несли свое знамя «Соединенія Церквей».

Когда таже съ богохранимымъ руськимъ народомъ цілый світъ публично цінитъ, признаетъ и хвалитъ труды и подвиши Вашего Высокопреосвященства и подноситъ Вамъ знаки своей любви и благодарности, мні якъ недостойному архипастирю и служителю паства богоспасаемой Е п а р х і и М у к а ч е в с к о й: въ найвысшой степени пріятно съ величайшой радостью привітствовати Вашего Высокопреосвященства!

И отъ имени моей всечестн[ой]. Капитули и в[ысоко]преп[одноного]. Духовенства засылаю Вашему Высокопреосвященству: м о й п о к л о н ъ и братскій славянскій привітъ! «Радуйтеся и веселитеся, яко мзда Ваша многа на небесіхъ!!!»

Царица Неба да осінитъ Твою благочестиву Голову честнымъ своимъ омофоромъ!

На многая и благая літа Владыко Святый!!!

Просяще Ваши богоговійны молитвы, съ искреннымъ поклономъ и отличнымъ почитаніемъ остаюся

въ Ужгороді, 15-го Января, г[ода]. 1926.

Вашему Высокопреосвященству

смиренный братъ въ Христі:

Петръ Ґебей

Епископъ Мукачевскій.

— Кругла печатка з гербом і написом:

«Правительство гр[еко]. кат[олической]. Епархіи Мукачевской

⁕ УЖГОРОД ⁕»

Его Высокопреосвященству, Всесвітлійшому

Киръ Андрею Графу на Шептицяхъ Шептицкому

М и т р о п о л и т у и проч.

Львовъ

ЦДІАЛ, фонд № 358, опис 1, справа 158, аркуш 25.

Лист № 5

† С[лава]. І[сусу]. Хр[исту].!

Ваше Высокопреосвященство!

Милостивый Отець!

Прежде всего изъ глубини сердца сердечно дякую Вашой Ексцелленціи за тое милое гостепріимство, за Ваше братскую любовъ къ намъ и за ті милі, прекрасні и незабутні дні, котори мы счастливі били пережити на Епископской Конференціи въ Львові якъ гості Вашой Ексцелленциі!

Я и до теперъ съ искренною любовію и съ глубокимъ уваженіемъ относился всегда къ Вашой Ексцелленціи якъ къ великому Сыну нашой Церкви и нашего Народа, но отъ сей Епископской Конференціи еще ліпше люблю и чествую Вашу Ексцеленцію и то за Вашу мудростъ, за Вашу любовъ и за тое Ваше милое, смиренное и голубиное сердце, которое указалисте на той Епископской Конференціи. Да подерживаетъ великій Богъ Вашу Ексцелленцію на славу и на радостъ нашу въ здравіи на многая літа!

Еп[иско]пъ Діонизій (Наряді — ред.) мні то писавъ, что Ваша Ексцелленция тепер в місяці февралі наміряютъ поїхати до Риму випросити близшу информацию къ нашой дальшой праці. Зато я тутъ засилаю приключенний inscriptum papale которое 10-го Марта года 1918 заславъ Card. (Pietro) Gaspari нашимъ Епископамъ. И то мні писавъ Преосв[ященний]. Діонізій Еп[иско]пъ, что як Ваше Високопр[еосвященство]. возвратилибся назадъ, то би зайшли до Преосв[ященного]. Діонизія, чтобъ еще на тотъ часъ и я приїхавъ до Крижевецьъ на Конференцію.

Я би на то просив Вашу Ексцелленцію, чтоби я мав счастье въ Ужгороді и къ мні приїхали би и Преосв[ященний]. Діонизій и Преосв[ященний]. Павелъ (Ґойдич — ред.) Пряшовскій и если би у мене била сія Конференція, чтобъ мы могли инструкцію дати и моей Капитулі, котора была би мні на помощі въ моей праці. Но если Ваше Высокопреос[вященство] такъ думаютъ, чтобъ въ Крижевцахъ была тота Конференція, я поїхаю и до Крижевцахъ, но то уже не знаю, что Преосв[ященний] Павел ци тамъ будутъ? А такъ бы добрі было, если бы трое съ Вашимъ Високопр[еосвященстом] въ едно били.

Передъ тымъ таже, якъ би Ваше Высокопреосвященство поїхали до Риму, прошу ласкаво насъ коротко ознаймити, де си изийдеме, ці у Крижевцахъ, ци у Ужгороді?! на Конференцію. Преосв[ященний] Американський Єп[иско]пъ Василій (Такач — ред.) лиш 24-го января залишивъ мене, доти я мавъ къ нему (…), понеже захворів і лікаръ не совітовали ему возвращатися, пока не будетъ здоровий. Тепер у Видні (Відні — ред.) ци десь у Парижі естъ и в середу 1-го февраля сядетъ на корабль.

Вручаюся въ молитви Вашого Високопр[еосвященства]. съ любовію и глубочайшим почтеніемъ остаюсъ

въ Ужгороді дня 30-го январія года 1928

Вашой Ексцелленціи

брат въ Христі:

† Петръ Ґебей

Епископъ Мукачевскій

ЦДІАЛ, фонд № 358, опис 1, справа 158, аркуш 26–27.

Лист № 6

† С[лава]. І[сусу].!

Ваша Ексцелленція!

Милостивий Отче Митрополитъ!

Праві, коли начинавъ мой листъ писати къ Вашой Ексцелленціи, принесла почта мені отъ Преосвященнаго Іосафата (Коциловського — ред.) сіи письма къ Вашой Ексцелленціи и я сіи письма разомъ записку (…) три посылаю.

Пришествіе Вашой Ексцелленціи причинило мені превелику радостъ и никогда не забуду Вашу доброту и ласку, что и на Отпуст потрудилася прійти на Чернечу Гору. Теперъ уже по Отпусті могу заявити, что присутствіе Вашой Ексцелленціи принесло превеликій успіхъ душевный! Сами мои вірники говорили мні, что слова Вашой Ексцелленціи никогда не забудутъ!

Мои вірники съ восторгомъ въ сердці, укріпленні въ вірі радостно говорятъ теперъ по повсюду, что они виділи въ Монастирі! Что тамъ бывъ Митрополитъ нашъ, предобрий и ласкавий Отець нашего Народа и тамъ были еще 3 Епископи, такое превеликое и радостное торжество въ честъ Божой Матери, якое еще до теперъ Чернеча Гора и наш стародавний Монастиръ еще никогда не видівъ!

Богу Великому да будетъ слава и сердечное благодареніе, что допомогъ мні досвідчити сію превелику радостъ душевну! Я прошу и просити буду въ моихъ молитвахъ предобраго Бога да подержитъ Вашу Ексцелленцію въ здравіи и спасеніи на радостъ нашу и на радостъ Церкви и нашего Народа на многая и благая літа!!

Благодарнымъ сердцемъ повторю слова Псалмопівца Давида Царя: «Secundum multitudinem dolorum meorum in corde meo: consolationes Tuae lactificaverunt animam meam!» (Коли сила турбот у моїм серці, твої втіхи розвеселяють мою душу (Пс. 94,19) — ред.)

Съ преданностію и горячою любовію и съ низкимъ поклономъ остаюсъ

въ Ужгороді дня 1-го Сентембра года 1928

Вашой Ексцелленціи

покорный слуга и братъ въ Христі:

† Петръ Ґебей

Епископъ Мукачевскій

ЦДІАЛ, фонд № 358, опис 1, справа 158, аркуш 28–29.

Лист № 7

† Ваша Ексцелленція!

Из глубини сердца прош великаго і предобраго Бога, да подастъ Вашой Ексцелленціи и в сем новом 1929 році изобильну благодатъ свою, здоровля, постоянну силу душевну и тілесну всі и всяки трудности и тяготи перемогти и потрудитися еще на многая и благая літа на славу Божу, на пользу Церкви нашой восточной и на превелику радостъ нашого руськаго народа так Подкарпатами як и Закарпатами!!

Разом прошу Того предобраго Бога, чтобы мні подалъ тоту превелику радостъ, Вашу Ексцелленцію и в сем новом році, як нашого милаго и дорогого великаго гостя витати у нас! Смиренно прошу Вашу Ексцелленцію мні ласкаво отписати, де буде в сем 1929 році наша Епископска Конференція подержанна? Ибо было слово, что в Львові, но и о том, что по поводу 50 літнаго святительскаго Ювилея Святійшаго Отца, та в Римі будеме держати нашу Епископську Конференцію и то в місяці Септембра, но ци definite (остаточно — ред.) уже установленный и не перемістный сей термін и місто Конференціи, то певно не знаю или ліпше не памятаю.

Вручаю себе и на дале в ласку Вашой Ексцелленціи и с глубочайшем поклоном остаюсъ

в Ужгороді І/ІІ — 1929

Вашой Ексцелленціи

смиренний слуга и брат в Христі

† Петръ Ґебей

Епископ Мукачевскій

ЦДІАЛ, фонд № 358, опис 1, справа 158, аркуш 30.

Лист № 8

Епископскій Ординаріятъ въ Ужгороді

Высокопреосвященный М и т р о п о л и т ъ,

В а ш а Е к с ц е л е н ц і я!

Позвольте мні ласкаво съ тымъ прошеніемъ обернутися къ Вашему Высокопреосвященству, чтобысьте благоизволили на слідующій 1930/31 школьный годъ двохъ кандидатовъ богословія нашей мукачевской діецезіи до львовской архіепископской семинаріи благосклонно приняти.

Черезъ той фактъ, что два наші богословы воспитуються въ митрополичой семинаріи Вашей Ексцеленціи въ Львові, наміряльбы я передъ цілимъ світомъ документовати нашу отдану любовъ къ Вашему Высокопреосвященству и братскому народу русскому въ Галичині.

На случай исполенія моего прошенія, прошу сообщити ласкаво, сколько будеме платити за одного воспитаника на школьный годъ, евентуально-же смотря на худобностъ нашей діецезіи, ци не могли бы наші богословы достати въ львовской семинаріи нікую выгоду.

Въ прочихъ съ изявленіемъ моего найглубочайшого почитанія остаюся

Вашей Эксцеленціи

покорнійшій брат въ Христі:

У ж г о р о д ъ, 23 юнія 1930

† Петръ Ґебей

Епископ Мукачевскій

Кругла печатка з гербом і написом:

«Правительство гр[еко]. кат[олической]. Епархіи Мукачевской

⁕ УЖГОРОД ⁕»

Его Высокопреосвященство

А н д р е й Ш е п т и ц к і й

Митрополитъ и пр. Львовъ

ЦДІАЛ, фонд № 358, опис 1, справа 158, аркуш 32.

Лист № 9

† Ваша Екселленція!

Милостивий Государъ Отецъ нашъ!

В мадярских газетах радостно читали, что Ваша Екселленція прибудут в Будапешті на славностях св. Емерика и на Евхаристичном Конгрессі. Хотя наши обставини не допускают нам появитися на сих славностях, ми як читали сію вістъ, радостію наполнилося сердце наше, ибо певна наша надія, что ми по поводу сего случая изястъ можеме Голову нашей гр[еко]. кат[олицкой]. Церкви: Архіепископа Метрополиту нашего сердечно витати в Ужгороді!

Як би зашилив нас? … Як би не загостив и у нас наш дорогій и любимий наш Архіепископ и Метрополит? … Певна наша надія, что наш Подкарпатскій руській народ изястъ увидити на праздник Божіей Матери на Чернечой Горі великаго святителя и славнаго Архіепископа Метрополиту нашей св. гр[еко]. кат[олицкой]. Церкви! Смиренно запрошую Вашу Екселленцію уділітъ нам сію превеликую радостъ! …

Так наше духовенство, як и наш народ горячо и с найбольшою любовію чекаем Вашу Ексцелленцію и я надіюся, что предобрий Батько исполнит наше горяче прошеніе!

Вручаю себе в ласку Вашой Екселленціи, остаюся

в Sobrance купели дня VIII/7–1930

смиренний слуга и брат в Христі:

† Петръ Ґебей

Епископ Мукачевскій

ЦДІАЛ, фонд № 358, опис 1, справа 158, аркуш 33.

Лист № 10

† С[лава]. І[сусу]. Хр[исту].!

Ваша Екселленція!

Милостивий Государъ!

Дорогій наш Батько — Митрополит!

Сердечно дякую Вашой Екселленціи тоту превелику ласку и доброту ко мні и Епархіи моей Мукачевской, что моих 2 причетников, по имени: Георгія Евгенія Мацков и Андрея Сикора — были ласкаві приняти до архіепископской дух[овной]. Семинаріи. Тое братскій связъ, котру Ваша Екселленція и Ваша любима особа завела межи нами, еще тіснішею станеся, что и Ваши питомци познакосятся с нашими столечными ділами.

Прошу Вашу Екселленцію пріймите еще раз мой глубокій поклон и мою сердечну подяку за Вашу Отцевску доброту к нам! И коли сердечно вручаю моих 2 богословов в ласку Вашой Екселленціи разом прошу Великаго Бога да подержит Вашу Екселленцію на славу нашей восточной Церкви и на радостъ нашу на многая літа!

С глубоким поклоном остаюся

в Ужгороді дня 1-го Октобра года 1930

Вашой Ексцелленціи

покорный брат в Христі:

† Петр Ґебей

Епископ Мукачевскій

ЦДІАЛ, фонд № 358, опис 1, справа 158, аркуш 35.