Отець Юстин Бойко про Мукачівських єпископів і митрополита Андрея Шептицького: Антал (Антоній) Папп

Про взаємні відносини між ієрархами — владикою Анталом (Антонієм) Паппом та митрополитом Андреєм Шептицьким на підставі архівної кореспонденції.

У церковній історіографії, особливо в українській, постать Мукачівського єпископа Антала (Антонія) Паппа є дуже мало вивченою. Ті ж дослідження, які можна зустріти у науковому обігу, характеризуються великою вибірковістю та ідеологічним забарвленням. На такий стан речей впливають два фактори.

Перший полягає в тому, що йому довелося діяти у дуже непрості історичні часи, які вимагали виважених підходів та рішень. Приймати ж їх у той час, коли внутрішні переконання і зовнішні очікування розходяться, є надзвичайно складно.

Другою ж причиною не надто великого наукового зацікавлення постаттю та діяльністю єпископа Мукачівського Антала Паппа є не надто великий обсяг джерельних документів, які б дозволили поглянути на нього у різносторонньому світлі. А ті, які існують, були писані переважно угорською мовою. Все ж таки, відомості, які дійшли до наших днів, дозволяють нам в загальних рисах змалювати портрет його життя та діяльності.

1. Біографічний профіль єпископа мукачівського Антала (Антонія) Паппа (1912–1924 рр.)

Антал (Антоній) Папп народився 17 листопада 1867 року в угорському містечку Надькалло в родині священика. Це був якраз той рік, коли через економічну і політичну кризу імператор Франц Йосиф І (1848–1916 рр.) затвердив австро-угорську угоду, якою утворювалася дуалістична держава під назвою Австро-Угорська імперія. Внаслідок цієї угоди Угорщина отримала велику автономію, а також власний уряд і сейм. Відповідно високого рівня сягнула угорська народна ідентичність та її значення.

Початкову та середню освіту Антал Папп здобув в Ужгородській гімназії, а опісля у Левочі. У 1886 році вступив до Ужгородської духовної семінарії, де навчався до 1887 року. Опісля перейшов до Духовної семінарії у Будапешті, яку закінчив у 1890 році. 24 грудня 1893 року прийняв священичі свячення з рук Мукачівського єпископа Юлія Фірцака (1836–1912 рр.). Навчаючись у семінарії, паралельно працював у єпископській канцелярії. У 1897 році став особистим секретарем єпископа, а у 1901 році — єпархіальним канцлером.

Антал (Антоній) Паппа

Відчуваючи наближення своєї кончини, владика Юлій Фірцак запропонував Апостольському Престолові ще за свого життя призначити єпископа-помічника з правами наступництва. Апостольський Престіл погодився на цю пропозицію і вибрав як кандидата єпархіального канцлера Антала Паппа. 29 квітня 1912 року його було проголошено титулярним єпископом Лірби та єпископом-коад’ютором Мукачівської греко-католицької єпархії.

Початок єпископського правління Антала Паппа був надзвичайно складний, оскільки у тому часі на Марморощині розпочався масовий перехід вірних Греко-Католицької Церкви на православ’я. Новопризначений єпископ вирішив з цим боротися, заручившись впливом світської влади. Таким чином став учасником так званих Марморош-Сигітських судових процесів, в часі яких членів так званого «православного руху» було звинувачено у державній зраді. А це з черги викликало бурхливу реакцію як демократичних кіл Європи.

Бажаючи швидких реформ і надіючись на їх успіх, новопризначений єпископ Мукачівський 24 червня 1916 року офіційно впровадив григорянський календар та почав робити заходи щодо заміни кирилиці угорською латинською транскрипцією. Через це він підтримав указ Міністра культів та народної освіти щодо переходу шкільних та церковних підручників протягом 1916–1917 років на латиницю.

Окрім цього, владика Антал, будучи яскраво вираженим патріотом Угорщини, підтримав ініціативу частини греко-католицьких священиків з регіону Берег, які виступали за те, щоби викорінити термін «русин» з церковного і громадського життя. Очевидно, що за усіма цими кроками та ініціативами, які виходили безпосередньо від єпископа Антала Паппа або були ним підтримувані, стояло бажання цілковитої мадяризації Мукачівської греко-католицької єпархії, а відповідно і політичної асиміляції Закарпатського регіону.

Такі різкі зміни, які не враховували делікатність тематики та авторитарний підхід до вирішення проблем, спричинили те, що за короткий період свого єпископського правління Мукачівською єпархією Антал Папп сформував проти себе дуже потужний спротив як серед вірян так серед священників. За деякими архівними свідченнями, доходило до того, що кілька раз у часі візитацій парафій вірні кидали у свого єпископа камінням. Одним з тих, які виступали проти згаданий радикальних змін єпископа Антала Паппа був відомий священник Мукачівської єпархії, а згодом Прем’єр-міністр Карпатської України отець Августин Волошин (1874–1945 рр.).

У 1919 році внаслідок розпаду Австро-Угорської імперії Закарпаття відійшло до Чехословаччини. Владика Антал Папп, будучи вірним патріотом Угорщини, все ж таки плекав надію на зміну політичної ситуації в регіоні, однак його підпільна діяльність характеризувалася небажанням співпраці з новим політичним устроєм. Чехословацький уряд ретельно фіксував усю діяльність Мукачівського греко-католицького єпископа і у 1924 році офіційно видворив його з держави. Деякі інформаційні джерела прямо або посередньо натякають на те, що цьому процесу сприяв митрополит Андрей Шептицький, однак жодних документальних доказів ніхто не наводить. А це ще раз вказує на те, що дуже багато фактів навколо життя і діяльності єпископа Антала Паппа потребують детального дослідження.

Після видворення Антала Паппа, на Мукачівський єпископський престіл на пропозицію Апостольського Нунція і за погодженням Чехословацького уряду був призначений владика Петро Гебей. Натомість самого Паппа було переведено до Угорщини. Спочатку він служив Апостольським Адміністратором Гайдудорожської греко-католицької єпархії. Опісля став першим Апостольським Екзархом греко-католицької єпархії у Мішкольцах, яка була утворена 4 червня 1924 року та титулярним архієпископом Кизики — давньогрецького містечка в історичній області Малої Азії.

Про роки його єпископського служіння в Угорщині є дуже мало відомостей, принаймні в українській церковній історіографії. Згідно деяких документальних джерел останні роки свого життя він прожив у самотності і забутті, а навіть у злиднях. Помер в сам день 52 літнього ювілею своїх священичих свячень — 24 грудня 1945 року у місті Мішкольц.

2. Опис архівної кореспонденції

Кореспонденція Мукачівського єпископа Антала Паппа з митрополитом Андреєм Шептицьким, яка знаходиться у Центральному Державному Історичному Архіві України у Львові (надалі — ЦДІАЛ) складається всього-на-всього з одного листа, який знаходиться у фонді № 358, опис 1, справа 389 і записаний з двох сторін на одному аркуші під № 73. А це з черги свідчило б про те, що між згаданим церковними єрархами не було якихось особливо тісних відносин.

Згаданий же єдиний лист є частиною колективних листів, які були надіслані Митрополиту різними особами з нагоди іменин і ювілейних дат у період 1929–1930 рр. Він написаний ручно на офіційному бланку, у верхній частині якого видніється єпископський герб, а під ним напис: «PAPP ANTAL». Написаний він з Мішкольц і датується 8 січня 1930 року.

Головна ціль листа — привітання митрополита Андрея Шептицького з нагоди 30-літнього служіння на Львівському митрополичому престолі. Єпископ Антал Папп на початку звертає увагу на той факт, що цей ювілей є радісним днем для всієї Східної Католицької Церкви. Він підкреслює, що у своєму служінні митрополит Андрей свої слова завжди скріплює ділами та віддається цілковито на служіння «нашому правіковому східному обряду». Наприкінці єпископ Мішкольцький складає йому найщиріші побажання прожити «въ здравіи и въ долгоденствіи Патріарховъ избранныхъ на многая и благая літа!»

За почерком листа можна зрозуміти, що сам єпископ тільки підписав листа та ствердив його своєю печаткою. Натомість сам текст писаний, мабуть, якимось його секретарів, оскільки почерки підпису і самого листа видимо різняться між собою. Представляємо достойним читачам самого листа у відчитаному та фотографічному варіанті.

Користаючи з нагоди, висловлюю величезну вдячність керівництву та працівникам ЦДІАЛ за сприяння та підтримку у реалізації проекту висвітлення архівної кореспонденції єпископів Мукачівських з митрополитом Андреєм Шептицьким.

ЦДІАЛ, фонд № 358, опис 1, справа 389, аркуш 73.

Дивіться також

Задля підтримки єпархіального служіння в Едмонтонській єпархії провели благодійний вечір
18 грудня

Папа: не забуваймо про тих, хто страждає через війни, молімо Князя миру про мир
18 грудня

«Бог є там, де болить», — митрополит Борис Ґудзяк
18 грудня

Глава УГКЦ у 148-й тиждень війни: Готуючись до Різдва Христового, хочу вкотре нагадати всім, що його немає без Ісуса
17 грудня

Дивитися ще