СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиОтець Роман Гридковець про своє служіння в укриттях Чернігова
Підтримувати людей в бомбосховищах своєю присутністю, запрошувати до спільної молитви, розповідати історії дітям, слухати й розраджувати тих, чиє серце переповнене гіркотою від пережитого болю — саме в цьому вбачав свою місію молодий греко-католицький священник, для якого укриття стали його першою «парафією».
У неділю вранці Христові учні зайшли до гробу, в якому поклали Його тіло, та побачили його порожнім. Так само і підвали та бомбосховища українських міст одного дня також будуть порожніми, бо Христос воскрес і для нас також настане воскресіння. Таку аналогію вживає отець Роман Гридковець, греко-католицький священник, спілкуючись з мешканцями Чернігова, куди він прибув на служіння у грудні минулого року і де залишився також в тяжку годину. Про укриття отець Роман говорить не випадково, адже від початку російського вторгнення він вирішив, що його місія полягає в тому, щоб перебувати там, де люди — у підвалах і нести їм слово розради та надії.
Дитячі малюнки на стінах бомбосховища у Чернігові
В інтерв’ю для Радіо Ватикану молодий священник розповідає про початок свого служіння в Чернігові, куди його направили для того, аби заснувати нову греко-католицьку громаду. «В першу ніч, перебуваючи в підвалі з людьми, — пригадує отець Роман, — я не дуже розумів як конкретно я можу їм допомогти, але потім, коли познайомився з людьми, то почав пропонувати їм помолитися разом».
Підвал – перша парафія молодого священника, в якій він є поруч з людьми
Підтримувати людей в бомбосховищах своєю присутністю, запрошувати до спільної молитви, розповідати історії дітям, слухати й розраджувати тих, чиє серце переповнене гіркотою від пережитого болю – саме в цьому вбачав свою місію молодий греко-католицький священник Роман Гридковець, для якого укриття стали його першою «парафією».
В інтерв’ю він розповів про початок свого служіння в Чернігові, куди його направили для того, аби заснувати нову греко-католицьку громаду. «В першу ніч, перебуваючи в підвалі з людьми, – пригадує отець Роман, – я не дуже розумів як конкретно я можу їм допомогти, але потім, коли познайомився з людьми, то почав пропонувати їм помолитися разом».
«Я приїхав будувати церкву, шукати землю і будувати парафію. Парафіян не мав, тому почав ходити по підвалах, де переховувалися люди. Був в підряснику, мав зі собою Святе Письмо, щоб могти духовно послужити», – розповідає священник.
Отець Роман Гридковець про перші дні під обстрілами
Місцева традиція – історія від священника перед сном
Довший час Чернігів перебував в оточенні російських військ. «Зараз людей майже вже нема у підвалах. Тут залишаються лише ті, кому розбомбили дім. Проте ввечері люди сходяться до укриття, що послухати перед сном історію від молодого священника. Це вже місцева традиція, а після цього йдуть до дому спати», – каже молодий душпастир.
Гуманітарна допомога та інфраструктурний колапс
За словами о. Романа, гуманітарна допомога в місто приходить, тому їсти є що. «Хоча був період, коли важко було знайти хліб, – каже він. – Людей від голоду рятували запаси, якими ділилися між собою. Проте в місті виникла проблема з інфраструктурою: довший час не було води, світла, газу, зникло тепло».
Отець Роман Гридковець про теперішню гуманітарну ситуацію в Чернігові
Природньою відповіддю на жорстокість, насильство і несправедливість є гнів. Що потрібно робити для того, щоб цей гнів не отруїв душу і не обезсилив саму людину в цей час, коли потрібно так багато сили, любові й терпеливості, аби допомагати, підтримувати, лікувати? Відповідаючи на це запитання, наш співрозмовник ділиться своїм досвідом: слід дозволити людині виговоритися, висловити свій гнів, і допомогти їй молитися до Бога про те, щоб Він допоміг нам звільнитися від ворожого нападу.
Молитися не про помсту, а за звільнення від зла
Так вчить священник молитися людей, яких охопив гнів та ненависть через жорстокість, насильство і несправедливість війни.
«Люди починають з ненавистю ставитися до своєї родини, яка підтримує росію. Їм важливо виговоритися, а потім як священник намагаюся їх гнів скерувати у таке русло, щоб остаточно від нього звільнитися. Тому ми молимося не про помсту, а за звільнення від зла», – каже о. Роман.
Отець Роман Гридковець про боротьбу з гнівом
Важливим аспектом свого служіння отець Роман, який недавно отримав ієрейські свячення, вважає підтримку інших священників, а зокрема отців-редемптористів міста Чернігова:
Отець Роман Гридковець про священничу солідарність у непростий час
Місія Церкви – свідчити Христову любов та спасіння
Також свідчити Божу любов, яка не є чимось абстрактним, а є любов’ю до конкретних людей, до своєї Батьківщини; допомогти людині зрозуміти, що існує Той, хто її врятував і відкупив. На цьому наголошує отець Роман, відповідаючи на запитання про те, якою є місія Церкви у цей час війни. «Допомогти людині зрозуміти, що навіть, якщо її тіло помре, є Той, хто врятував душу, яка є безсмертною. Донести людям, що ми вже є спасенні , відкупленні Христом. Це величезна місія, незалежно від того чи це мирні, чи воєнні часи», – вважає він.
«Так, як жінки прийшли і побачили порожній гріб, так само і ми побачимо порожні підвали, бо Христос воскрес і ми разом з ним. У неділю вранці Христові учні зайшли до гробу, в якому поклали Його тіло, та побачили його порожнім. Так само і підвали та бомбосховища українських міст одного дня також будуть порожніми, бо Христос воскрес і для нас також настане воскресіння», – переконаний о. Роман Гридковець.
Отець Роман Гридковець про місію Церкви під час війни
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦЛокації
Персони
Владика Андрій Хім’якЄпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ, Секретар Синоду Єпископів Української Греко-Католицької Церкви
