СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Нехай Богородиця випросить для нас прозріння фізичне і духовне для пізнання Правди та відваги цю Правду боронити», — владика Тарас Сеньків у Гошеві
«Випадок сліпонародженого висвітлює конкретну ситуацію віри у цьому світі. Вона — драматична. Визнання Ісуса Христа і вірність Світлу, вимагають героїчної відваги в подоланні усіх натисків та страхів. Віра переслідується у світі, бо є вибором Сина людського у великій сутичці світла і темряви. Але у цій сутичці вона є і перемогою життя». Про це мовив владика Тарас Сеньків, єпарх Стрийський, на проповіді під час прощі на Ясну Гору, до стіп чудотворної Гошівської ікони Матері Божої 21 травня 2023 року, у неділю Сліпородженого.
Преосвященний Владико,
дорогі співбраття у священстві,
дорогі паломники на цій святій Богородичній горі!
Давно ми не провадили сюди прощі. Пандемія і воєнний стан завжди творили нам перешкоди. Але сьогодні світло з неба просвітило і вказало нам дорогу відважно ступити на цю гору, щоб знову віднайти силу і джерело для того, щоб жити. Жити, а не існувати в сліпоті.
Боротися за Правду, щоб залишитися вірним
Святе Письмо говорить про Бога як про того, хто живе в неприступному світлі. Ісус ствердив це в урочистий і категоричний спосіб: «Я — світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя». Продовжуючи євангельські читання минулих неділь, сьогоднішнє Євангеліє подає нам ще одне свідчення про Христа. Але впроваджує і одну нову дійсність: існування спротиву, ворожнечі.
У Томи свідчення інших апостолів зродило бажання самому побачити Воскреслого. Мироносиці на слова Ангела втекли від гробу, але звістили про це учнів. Паралітик, отримавши здатність ходити, пішов і розповів, що його зцілив Ісус; а Самарянка, звільнена від тягарів минулого і теперішнього, стала справжнім апостолом Правди. Для сліпонародженого ситуація інша. Він стикається з силами темряви, які бажають заглушити у ньому те світло, яке отримав від Ісуса. Йому доводиться боротися проти байдужості оточуючих, ворожості фарисеїв та навіть відкинення зі сторони рідних, для того, щоб залишитися вірним тому Світлу, яке дало йому змогу зустріти і пізнати Правду. І хоч Ісус лише епізодично є у цій історії, насправді він є присутній у світлі очей сліпонародженого, світлі, яке стає світлом його душі. На шляху свідчення Правді і ми зустрінемося не тільки з прийняттям, але і з байдужістю та з відкритою ворожістю.
Шлях від темряви до Світла
Історія одужання сліпонародженого представляє шлях від темряви до світла, або боротьбу здорового глузду проти релігійного шахрайства фарисеїв. Уривок розпочинається з одним сліпим, а закінчується з натовпом сліпих, винних у невиліковності власної сліпоти. Вкінці зцілений сліпий не лише має правду, але і зустрічає того, хто дав йому зір і повернув сенс його існуванню. Саме чудо описано дуже стисло та просто, бо не є у події центральною темою. Нею є шлях віри зціленого сліпця, і його перехід від темноти до Світла і повноти життя, яким є сам Ісус.
Цей шлях віри, або прозріння сліпонародженого, позначений титулами, якими він кожен раз описує Ісуса: на всі питання сліпий відповідає ісповіддю віри в Ісуса: спершу — він чоловік, що зветься Ісус, відтак — він пророк, післаний Богом, а вкінці визнає його Сином Людським і Господом. Це наростаюче пізнання сліпонародженим Ісуса є цілком протилежне до все більшої сліпоти фарисеїв. Вони спочатку ніби сприймають факт зцілення сліпого, але незгідні стосовно оцінки Ісуса, та поступово перевагу переймають ворожі сили, які ставлять під сумнів саме зцілення і є рішучо налаштовані проти Ісуса. Так очевидне чудо мало б скасувати кожен сумнів щодо того, хто його зробив. Натомість, це не так. З моменту зцілення юнака починаються дискусії, в яких кожен дає своє тлумачення цій Божій дії. Виникли п’ять різних реакцій, з яких лише остання є позитивною. Інші вказують на поведінку, яка може моделювати життя віруючого, і стати каменем спотикання, або навіть девіацією на шляху віри.
П’ять різних реакцій на чудо зцілення
Випадкові свідки є першими, хто коментує подію. Їм цікаво, але не усі згідні з фактами і навіть сумніваються в ідентичності сліпого. Зрештою, цей натовп не займає якоїсь позиції і відсилає усе до авторитетної влади. На жаль, навіть очевидці чуда нездатні побачити в ньому Божу чинність і зрозуміти, що воно є знаком Божої дії теж і в їхньому житті. Побачивши Бога в дії, вони радше лишаються осторонь, засуджуючи так себе до духовної сліпоти і глухоти. І в цю пустоту вперше промовляє сам зцілений. Він не коментує, лише подає сухі факти. Для нього, той хто його зцілив — це чоловік на ім’я Ісус.
Наступними є фарисеї з трьома допитами: сліпого, його батьків і знову сліпого. Незважаючи на очевидність доказів, вони їх не приймають, оскільки це перечить їхнім ідеям, і вже у своєму серці сформулювали засуд. Релігійні очільники критикують… саму Божу дію. Оскільки задум фарисеїв схилити зціленого до звинувачення Ісуса їм не вдався, то запитують його батьків. Батьки не заперечують факт зцілення сина, але не говорять про чудо, та намагаються залишитися осторонь, щоб не наразитися на виключення з синагоги. Тому все звалюють на сина. Усе через страх. Зі страху мати власну думку, страху бути інакшими… Задля того, «що подумають люди», вони готові відмовитися і від власної дитини. Оскільки не вдалося довести, що йшлося про обман, фарисеї пробують змусити юнака засудити Ісуса: «Богові славу воздай! Ми знаємо, що той чоловік — грішник». Та він відкидає осудження і стверджує, що не знає, чи Ісус є грішником чи ні. В одному є певний: раніше він був сліпим, а тепер бачить. Якщо Ісус відкрив йому очі, то він приходить від Бога. Юнак дорого платить за своє свідчення Ісусові-Правді. Його визнання виявляє злобу фарисеїв, і вони виганяють із синагоги того, хто їм перечить.
Приймати особу Ісуса з вірою
Випадок сліпонародженого висвітлює конкретну ситуацію віри у цьому світі. Вона — драматична. Визнання Ісуса Христа і вірність Світлу, вимагають героїчної відваги в подоланні усіх натисків та страхів. Віра переслідується у світі, бо є вибором Сина людського у великій сутичці світла і темряви. Але у цій сутичці вона є і перемогою життя. Сліпонароджений таким чином довів, що «світло життя» можна мати лише приймаючи особу Ісуса з вірою, і ніколи не відокремлюючи світло слова, яке Ісус дарує, від світла, яким є він сам.
Коли Ісус дізнався, що юнака вигнали з синагоги, знайшов його та запитав: «Віруєш у Сина чоловічого»? Ісус підтверджує, що це він зцілив його: «І ти бачив його і той, хто говорить з тобою». Такою є мета віри: бачити Бога поруч з нами. Шлях віри не є дорогою, яку проходимо самі: для цього ми потребуємо Бога, але він потребує, щоб і ми співпрацювали. Тому що шлях віри це насправді завжди є шлях до іншого!
У події зцілення сліпородженого унаочнене Пасхальне таїнство: до Воскресіння через Хрест. Слава зустрічі з Воскреслим Христом проходить через відречення себе самого, через готовність порвати з певним середовищем, а, зокрема, із зіпсованою ментальністю. Розв’язки, в яких пропонується набуття якоїсь вигоди, компромісу зі злом чи подвійної гри, не належать до логіки послідовників Христа. Життя є радісне, хоч і важке паломництво у напрямі до Світла, в якому наші особисті зусилля є випереджені і підтримані Божою благодаттю. Тож Євангеліє закликає нас сьогодні не боятись труднощів, відкинення, або навіть переслідувань, але відважно іти за Христом, стаючи свідками його Правди, яка просвітлює кожну людину!
У стіп чудотворної Гошівської ікони Матері Божої
Сьогодні ми тут, на Ясній Горі, у стіп чудотворної Гошівської ікони Матері Божої зійшлися, щоби просити для себе світла Правди. «Пізнайте правду і правда вас звільнить». У цей воєнний час особливо звертаємося до Пречистої Діви Марії, яка є тут мовби дзеркало, яке віддзеркалює небесне, божественне світло в душі кожного з нас, освітлюючи всі темні закутки наших душ і виявляючи правду.
Сьогодні ми молимося за наших воїнів за їх охорону і за їх перемогу над злим російським загарбником. Але ця перемога ніколи не буде повною, якщо ми не переможемо причини цієї війни, котрі криються як залишок минулого в кожному з нас, не подолаємо байдужість, релігійну оспалість, лукавство, обман, лінивство, якщо не подолаємо в собі все те, що ділить нас. Говоримо про одну мову, але як важливо ще говорити про одну віру, про віру, котра є дорогою, на якій маємо зустріти Бога, який йде, щоб зцілити всі наші сліпоти. Бо інакше жодна перемога не буде повною, і за кожною перемогою буде довге або коротке очікування наступної війни.
Тому просімо для себе сьогодні у Пречистої Діви Марії, щоб своїми молитвами випросила для нас прозріння не тільки фізичне, але духовне для пізнання Правди, а теж відваги цю Правду в ім’я Боже, ім’я сучасного і майбутнього нашого народу боронити відважно і до кінця. Нехай Покров Пречистої Діви Марії спочине над кожним з вас на ваших життєвих дорогах, нині і повсякчас і навіки вічні. Амінь.
єпарх Стрийський
