#НазустрічВоскресінню 66. Колода у власному оці і скалка — у чужому

5 квітня 2023

#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!

#НазустрічВоскресінню 66. Колода у власному оці і скалка — у чужому

Люди, засліплені на власний гріх, схильні бути дуже немилосердними до інших. Своєю строгістю, яку вони виправдовують і аргументують нормами закону (як правило — кримінального, а не євангельського!), вони насправді намагаються укрити підсвідоме відчуття власної гріховності і власних помилок, які, в порівнянні до провин тих, кого вони осуджують, здаються їм мізерними і малозначущими. Хтось слушно зауважив, що «людина перестає судити інших, коли починає судити саму себе» (С. Фаусті).

Знаковою під цим оглядом є євангельська розповідь про те, як книжники і фарисеї привели до Ісуса жінку-грішницю, бажаючи її каменувати: «Учителю, жінку оцю спіймано саме на перелюбнім вчинку. Каменувати отаких приписав нам Мойсей у законі. Що ж ти на те?» (Йо. 8, 4–5). Реакція Ісуса була несподіваною і, ми б сказали, асиметричною: Він «похилився додолу і писав пальцем по землі». Цей дивний жест мусив мати неабияке значення, якщо Євангелист згадав про нього аж двічі (Йо. 8, 6. 8).

Св. Амвросій Медіолянський припускає, що Ісус міг написати: «Чого ти дивишся на скалку в оці брата твого? Колоди ж у власнім оці ти не добачаєш?» (Мт. 7, 3), або ж слова пророка Єремії про те, що «грішники будуть записані на землі» (пор. Єр. 7, 13), а праведні — на небі, як Він сказав апостолам: «Радійте тому, що ваші імена записані на небі» (Лк. 10, 20). Багато хто вважає, що Ісус писав на землі перелік гріхів присутніх фарисеїв…

Втім, більшість авторів наголошує, що не важливо, щó саме писав Ісус, а важливим є сам факт писання. Бо писав не просто чоловік, а Воплочений Бог, Який на горі Синай своїм перстом написав на кам’яних таблицях Закону життя для свого народу, Спаситель, який не тикає пальцем в людину, засуджуючи її, але скеровує своїм же пальцем до слова і Закону, які дають надію і життя, бо походять від Бога, Який є Отцем і Життєдавцем.

Коли цей педагогічний крок Ісуса не приніс бажаного ефекту, і фарисеї «наполягали та допитувалися в нього, то він підвівсь і каже до них: „Хто з вас без гріха, — нехай перший кидає у неї камінь!“ І знову нахилившись, писав по землі» (Йо. 10, 7–8). Ісус виразно промовив Боже слово, а відтак знову дає час на застанову, на реакцію, на відповідь. Не переконує, не доказує, не наполягає. Слово Боже живе і діяльне: раз засіяне у людське серце, якщо не стрічається зі свідомим спротивом, починає приносити плоди.

Фарисеї і книжники випускають із рук каміння, розвертаються і відходять геть. Плодом втручання Господа Ісуса, Який зупинив потік осудження, яке провадило до жорстокої розправи над нещасною і беззахисною людиною, стало врятоване життя цієї жінки — дочасне і вічне, бо Ісус відкрив перед нею нову сторінку, дав їй новий шанс на життя у правді і у гідності: «Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?» «Ніхто, Господи», — відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши.» (Йо. 8, 10–11). Вона залишилася при Ісусі і удостоїлася прощення гріхів. Вони — відійшли від Ісуса і понесли далі зі собою свої гріхи, які не можна було скрити перед очима Господа Ісуса.

У нашому духовному житті, коли ми удостоїмося ласки (важкої, але конче потрібної) бачити свої гріхи і стримаємося від осуду щодо ближніх, не забуваймо залишитися біля Ісуса, щоб Він промовив і до нас своє спасенне слово: «Я тебе не засуджую, іди у мирі і більше не гріши» та вирушаймо за Ним дорогою життя назустріч Воскресінню.

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії