#НазустрічВоскресінню 62. Почути Слово, що дає життя

1 квітня 2023

#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!

#НазустрічВоскресінню 62. Почути Слово, що дає життя

У великопостових суботах, коли ми поминаємо усіх «від віку в надії воскресіння і життя вічного усопших отців, братів і сестер наших», під час Літургії чуємо уривок з Євангелія від Йоана, де Ісус проказує такі слова: «Істинно, істинно говорю вам: Надходить час, — ба, вже й тепер він, — коли померлі вчують Сина Божого голос, а вчувши — оживуть» (Йо. 5¸ 25). Оце «а вчувши — оживуть» вразило мене і навело на роздуми, якими прагну поділитися сьогодні з вами.

Передовсім це Боже Слово пригадує нам велику силу Божого Слова. У книзі Давидових Псальмів читаємо: «Словом Господнім створене небо, і подихом уст його — вся його оздоба» (Пс. 33, 6). Боже Слово творче, воно дає життя, підтримує життя, відновлює життя. Це слово в устах пророків спонукало царів і увесь народ до покаяння і навернення, пробуджувало надію, давало силу до змагання і до боротьби. Це слово в устах Воплоченого Слова — Господа Ісуса звіщало мир, підносило на дусі вбогих, зцілювало хворих, повертало до життя померлих. І це могутнє Боже слово знову звучатиме на повний голос наприкінці віків, щоб піднести від сну тіла усопших і покликати їх до вічності: «… надходить час, коли всі, хто у гробах, голос його вчують, і вийдуть ті, що чинили добро, на воскресіння життя. А ті, що зло чинили, — воскреснуть на суд» (Йо. 5, 28–29).

Це Боже Слово і нині звучить у Церкві та довершує Божі діла на цьому світі. Воно звучить у слові проповіді наслідників апостолів — єпископів і священників, адже Ісус сам запевнив: «Хто вас слухає, мене слухає» (Лк. 10, 16). Це слово виявляє свою творчу і спасенну силу в Літургії і в Святих таїнствах, коли священник в імені Господньому проголошує Євангеліє, коли благословить нас Божим миром, Божою благодаттю і Божою любов’ю, коли призиває на нас Святого Духа, коли словом і Духом відпускає нам гріхи…

Утім, щоб це слово Боже нас оживило, воно мусить бути почуте, — саме так, як сказав Спаситель: «а вчувши, оживуть». То ж нам слід дуже вважати, як ми сприймаємо і слухаємо Боже слово. Бог не мовчить, Він безнастанно промовляє. Якщо нас часом мучить «мовчанка Бога», то, правдоподібно, проблема не по Божій, а по нашій, людській стороні. Слухати з вірою, відкритим, щирим серцем — ось передумова того, щоб Боже слово очистило і обновило нас в Святому Дусі, бо Боже слово — «Дух і життя»: «Дух — ті слова що їх я вимовив до вас, вони й життя. Деякі з вас, однак, не вірують», — каже Господь Ісус (Йо. 6, 63–64). Питаймо себе щиро: чи ми часом не належимо до тих «деяких», які не вірують у Боже слово?

А друге, чим хочу поділитися, це — пригадати і усвідомити велику силу, яку має в собі також і наше людське слово. Оскільки «з повноти серця уста промовляють» (Мт. 12, 34), від стану нашого серця залежатиме, чи наше слово буде лікувати, нести надію і спасати, чи навпаки — ранити, нищити, вбивати. І творчу, і руйнівну силу людського слова ми всі, мабуть, на власному досвіді вже не раз відчули…

То ж допускаймо до нашого серця кожне спасенне Боже Слово, намагаймося його «почути», щоб воно нас оживило, піднесло, очистило і укріпило.

Чуваймо рівно ж над нашими словами, щоб вони були відлунням Божих слів, носіями Божого Духа і Божої любові!

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії