#НазустрічВоскресінню 59. «Господи і Владико життя мого! Духа терпеливості даруй мені, слузі Твоєму!»

29 березня 2023

#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!

#НазустрічВоскресінню 59. «Господи і Владико життя мого! Духа терпеливості даруй мені, слузі Твоєму!»

Повернімося до роздумів над молитвою Святого Єфрема.

Терпеливість як характерна риса справжньої любові потрібна особливо для плекання міцних, здорових і тривалих стосунків між людьми. Невипадково, описуючи різні прикмети християнської любові, св. Павло на першому місці згадує терпеливість: «Любов — довготерпелива» і далі додає уточнення-конкретизацію: «[Любов] все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить. Любов ніколи не переминає» (пор. 1 Кор. 13).

Справжня любов ніколи не минає. Захоплення минає, емоції втрачають силу, почуття притуплюються. Натомість любов не лише витримує випробування часом, але з плином років виходить на глибший рівень і набирає незнаних раніше проявів. Це гарно ілюструє Євангеліє про весілля в Кані Галилейській, де весільний староста, скуштувавши вино, яке своїм чудотворним втручанням подарував Ісус, сказав до молодого: «Всяк чоловік добре вино спершу подає, а гірше, — як уп’ються. Ти ж приховав добре вино аж он по сю пору.» (Йо. 2, 10). Для мене висновок із цього Слова Божого є ясний і багатообіцяючий: Господь готує щось краще завжди на потім. І молодим подругам слід пам’ятати, що, скільки б чудових моментів вони спільно не пережили, щось «краще» їх чекає ще попереду.

Звичайно, плід довготерпеливої любові не приходить сам по собі. Він буде даний нам лише тоді, коли ми переживатимемо любов так, як нею жив Ісус Христос і як заповідав і нам любити: «Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного! З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.» (Йо. 15, 34–35).

Коли б я мав навести приклади такої терпеливої любові, то мені приходять на думку два. У першу чергу любов у подружжі між чоловіком і жінкою. Прийняти одне одного із людськими обмеженнями і слабкостями, а часом — і помилками та гріхами, прощати одне одному, оточувати одне одного турботою, опікою і піклуванням, — усе це вимагає неабиякої терпеливості, а часом — скажімо собі чесно — справжнього подвигу і самопожертви. Завжди схиляю голову перед ознаками такої терпеливої любові…

А другий приклад, — пов’язаний з війною проти України, яка спровокувала цунамі біженців до західного світу. Наші краяни, прибувши до західних країн, зустрілися з надзвичайною щирістю, гостинністю і співчуттям з боку місцевих жителів. Вони переважно не зазнали поневірянь у таборах для біженців, але були прийняті в родинні оселі європейців, які приймали їх не тиждень і не місяць, але довгі місяці, аж доки не вдавалося знайти якесь інше гідне і стабільне забезпечення. Подиву гідна любов, вірна і терпелива, яку мусимо цінити і за яку маємо бути вдячні.

У сьогоднішній молитві просімо Господа, щоб Він «направив серця наші на любов Божу й на Христову терпеливість» (пор. 2 Сол. 3, 5).

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії