#НазустрічВоскресінню 54. «Господи і Владико життя мого! Духа терпеливості даруй мені, слузі Твоєму!»

24 березня 2023

#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!

#НазустрічВоскресінню 54. «Господи і Владико життя мого! Духа терпеливості даруй мені, слузі Твоєму!»

Терпеливість — це не про терпіння, а про любов.

Мабуть, і Вам вже траплялося, що хтось, вітаючи Вас з нагоди іменин чи уродин, бажав Вам, поміж іншим, «терпіння». Я в таких моментах усміхаюся в душі, бо слово «терпіння» асоціюється у мене, і, думаю, не лише у мене, зі стражданням. Втім, розумію, що особа мала на увазі те, що росіяни вкладають у поняття «терпение», а що ми звикли висловлювати поняттям «терпеливість».

Ось як на цю тему розмірковує мовознавець Олександра Сербенська: «Чітко простежується логічний — і насамперед словотвірний — зв’язок між лексемами терпіти — терпіння (порівняймо кипіти — кипіння, сидіти — сидіння, курити — куріння) та терпеливий — терпеливість (можливий — можливість, суперечливий — суперечливість). В Івана Огієнка є мудра порада: „Майте терпеливість у терпінні“. Російські вислови „имей терпение“, „терпение лопнуло“ не перекладаємо буквально, а вживаємо природні українські „будь терпеливим“, „терпець увірвався“. Отож можна побажати людині хіба що терпеливості (витримки), а терпіння не годиться зичити, його вистачить без побажань».

Ми просимо в молитві св. Єфрема Сирійського про духа терпеливості, тобто про витримку в стражданнях, про витривалість у випробуваннях, остаточно — про вірність у любові. Ось як св. Павло описує свої труди і страждання Христа ради: «в усьому виявляємо себе, як слуг Божих, у великій терпеливості, скорботах, у нуждах, у тіснотах, під ударами, в темницях, у заколотах, у трудах, у неспанні, у постах» (2 Кор. 6, 4–5). Водночас, бажаючи підтримати переслідуваних братів у вірі, св. Павло закликає їх до витривалості і терпеливості посеред утисків і мук: «… ми хвалимось і в утисках, знаючи, що утиск виробляє терпеливість, терпеливість — досвід, а досвід — надію. Надія ж не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим. 5, 3–5).

Таким чином можна сказати, що терпеливість є донькою любові та матір’ю надії, бо дозволяє людині посеред труднощів не падати духом, а черпати силу в Божій любові, та цілковито покладатися на Бога, Який здатний переможно перевести людину і народ крізь усі життєві перипетії та історичні досвіди. У ці важкі місяці і роки російської воєнної агресії наші захисники, волонтери, військові капелани виявляють подиву гідну терпеливість, перед якою всі ми з вдячністю схиляємо голову та про витривалість у якій щоденно молимось до Господа.

Терпеливість буває виставлена на випробування. Нещодавно у розмові з дружиною одного з наших захисників-добровольців, який від 24 лютого 2022 захищає Батьківщину на Сході, я довідався, що його та його побратимів найбільше болить не стільки ненависть і злоба ворогів, скільки зрадництво деяких власних співгромадян, які в районах бойових дій «здають» позиції наших воїнів ворогові, виставляють непомірні ціни за орендоване житло, «наводять» на наших захисників ворожі дрг і т. д.

У таких умовах залишатися вірним своєму сумлінню і рідному народові вимагає великої любові, яка проявляється саме у терпеливості. А джерелом цієї терпеливості може бути лиш одне: глибока довіра до Господа, за яким неодмінно буде останнє слово, слово перемоги в людській історії: «Надійсь на Господа, будь мужній; нехай буде відважне твоє серце, і надійсь на Господа!» (Пс. 27, 14).

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії