СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви#НазустрічВоскресінню 51. «Господи і Владико життя мого, духа покори даруй мені!»
#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!
Синонімом покори є смирення. Церковнослов’янською мовою воно звучить ще краще і глибше: смиренномудріє. Людина, яка посідає справжню мудрість, є також людиною покірною, смиренною.
Духовні вчителі окреслюють смирення як життя у правді. Про яку правду йдеться? — Про правду про нас самих перед обличчям Бога.
Людина смиренна завдячує тим, ким вона є і що має, Богові. Отож, людина смиренна не та, що заперечує свої таланти і дари, штучно принижуючи себе в очах Божих, а та, котра бачить у собі таланти і дари, але розуміє і визнає, що їхнім джерелом не є вона сама, але Господь. Вона каже зі св. Павлом: «Благодаттю Божою я є тим, чим є» (1 Кор. 15, 10).
Тому смиренна людина завжди є вдячною. Вислів «дякувати Богові!» є для неї не чимось звичаєвим, але глибокою поставою серця, улюбленою молитвою, яку смиренна людина практикує природно, часто і охоче.
Смиренна людина приймає і визнає перед Господом свою слабкість і обмеженість. Вона розуміє, що без благодаті Божої здатна лише на гріх, на зраду, на помилку. Св. Петро мусив пройти крізь гіркий досвід падіння і зради, щоб перестати бути самовпевненим і вихвалятися перед обличчям Бога, мовляв, «я тебе ніколи не зраджу!», «навіть якщо всі навколо відречуться, я Тебе ніколи не відречуся», «з Тобою я готовий на смерть і на хрест!» (пор. Мт. 26, 33; Мр. 14, 31; Лк. 22, 33).
Ісус розумів оманливість усіх цих слів, тому лагідно докоряв Петрові і попереджав його, щоб, усвідомивши свою неміч і моральну крихкість, не зненавидів себе самого і не намагався покарати себе, але з вірою кинувся в обійми Його милосердя і продовжував у мирі виконувати завдання свого покликання: «О Симоне, Симоне! Ось Сатана наставав, щоб просіяти вас, як пшеницю, та я молився за тебе, щоб віра твоя не послабла, а ти колись, навернувшись, утверджуй своїх братів.» (Лк. 22, 31–32).
Тому смиренна людина, примирившись зі своєю слабкістю, випромінює навколо себе мир. Зауважмо, що слово «смирення» містить у собі слово «мир». Смиренна людина є людиною мирною, умиротвореною, миротворцем.
Водночас, смиренна людина, хоч усвідомлює, що вона є обмеженою, слабкою і грішною, відкриває велику правду про себе в серці Бога: Бог мене любить, не дивлячись на мою слабкість і гріховність! Вона чує у своєму серці кожного разу, як падає через необережність чи підступ лукавого: «Не бійся!», «Не бійся, тільки віруй», «Не бійся, бо я з тобою!», «Кинься в Мої рамена!», «Прийди до Мене, я тебе спасу!». І, кинувшись у люблячі обійми Бога, вона допускає до свого серця Боже милосердя, яке її очищає, відновлює і освячує, перемінюючи гріховний смуток і тривогу у радість і надію.
Тому смиренна людина є водночас людиною радісною, бо почувається завжди і всюди любленою Богом.
Вдячність, мир і радість — ось ознаки того, що в нашому серці є дух покори, дух смирення. «Господи, даруй мені серце сокрушенне і смиренне!»
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
