СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви#НазустрічВоскресінню 41. «Духа недбайливості віджени від мене!»
#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!
Дбайливість — це добросовісність, старанність і відповідальність у виконанні обов’язків і завдань, які випливають з власного покликання — життєвого, професійного і християнського. Є, повинно бути чимось звичайним і очевидним, що батьки дбають про дітей, політики — про народ і державу, медики і лікарі — дбайливо ставляться до пацієнтів, священники — піклуються вірними, довіреними їхній опіці і т. д. У дбайливості проявляється наша любов до ближніх, наша турбота про них і про їхнє благо — дочасне і вічне, матеріальне і духовне.
Втім, цей природний стан, передбачений Творцем, був збурений внаслідок гріхопадіння і в людську поведінку вдерлася недбайливість — недобросовісне, безвідповідальне та легковажне ставлення до своїх завдань і обов’язків.
Недбайливість — це один з проявів гріха, це — заперечення любові. Хто не має любові, той легковажить своїми зобов’язаннями і завданнями супроти інших. Від недбайливості страждає все створіння, а в першу чергу — людське суспільство. Недбайливість у будь-якій сфері людського життя неодмінно відгукується негативними наслідками на ближчому і дальшому оточенні людини. І чим більша відповідальність людини, тим більш негативними можуть бути наслідки її недбайливості.
Від дбайливості чи недбальства кожного громадянина залежить стан наших родин, спільнот, суспільства і народу. Свого часу Блаженніший Любомир наголошував на важливості почуття обов’язку в українському суспільстві: «Дуже важливо, щоби суспільство жило поняттям: якщо я маю якийсь обов’язок, то його виконаю. Сьогодні в Україні брак серйозности.… У нашому суспільстві, на жаль, панує таке легковажне ставлення до наших обовязків, і це дуже-дуже прикро. Якщо живемо в такій атмосфері безвідповідальности, то годі нашому суспільству рости» (Роздуми Блаженнішого Любомира Гузара над молитвою св. Єфрема, 38).
Здається, з того часу, коли були сказані ці слова, наше суспільство, дякувати Богу, дуже виросло. І сьогодні ми схиляємо голову і захоплюємося, зокрема, нашими захисниками, волонтерами, медиками, військовими капеланами, які перед усім світом являють приклади вірності і відповідальності, ретельності і дбайливості у виконанні свого обов’язку, бо жертвують своїм здоров’ям і життям, щоб захистити інших — нас із вами, щоб визволити рідну землю, щоб відновити мир і територіальну цілісність країни.
Дбайливість, добросовісність і відповідальність — це прикмети, які не лише здобувають людині повагу з боку її оточення. Вони визначають рівень самоповаги та почуття власної гідності у серці самої людини. Людина совісна і відповідальна, вірна та дбайлива втішається глибоким внутрішнім миром, бо її сумління свідчить перед нею самою, що вона живе у правді, у світлі і в любові, живе повнотою життя. Така людина може відкрито дивитися іншим людям в очі і спокійно дивитися собі самій у вічі, стоячи зранку перед дзеркалом… А це — не маловажно!
Остаточно дбайливість робить нас великими в очах самого Бога і спроваджує на нас Боже благословення. Мене, коли я ще був семінаристом, глибоко вразила фраза з книги пророцтва Єремії: «Проклят, хто Господню справу виконує недбайливо!» (Єр. 48, 10). Я записав ці слова у своєму першому служебнику, з якого згодом служив Святу Літургію, щоб таким чином постійно пригадувати собі про велику відповідальність перед Богом за добросовісне сповнення своїх священичих обов’язків.
Автор Послання до євреїв закликає перших християн і нас із вами вистерігатися недбайливості та намагатися ревною і старанною працею осягати Божу ласку і благословення для себе і для інших: «Ми лиш бажаємо, щоб кожний з вас являв таку саму старанність для повного осягнення надії аж до кінця, щоб ви не стали недбайливі, а, навпаки, наслідували тих, які вірою і витривалістю успадковують обітниці» (Євр. 6, 11–12).
† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії
Локації
Персони
Владика Богдан ДзюрахАпостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії, Член Постійного Синоду УГКЦ
