#НазустрічВоскресінню 37. «Господи і Владико життя мого!»

7 березня 2023

#НазустрічВоскресінню — це медійний духовно-пізнавальний проєкт апостольського екзарха для українців візантійського обряду у Німеччині та країнах Скандинавії владики Богдана Дзюраха. У ньому єпископ ділиться своїми духовними роздумами над словами Євангелія задля ефективного духовного приготування до світлого празника Воскресіння Христового. Роздуми розпочалися із Неділі про Закхея та триватимуть до самої Пасхи. Тож дозвольмо Божому Слову доторкнутися нашого серця та наповнити його Божою силою і благодаттю для переміни власного життя у цей період Великого посту!

#НазустрічВоскресінню 37. «Господи і Владико життя мого!»

Звертання «Господи і Владико життя мого» — це ключ до розуміння не тільки великопостової молитви, але й усього християнського життя. Звертаючись до Бога: «Господи і Владико мого життя», ми визнаємо найвищу, повну і беззастережну владу Бога над усім нашим життям. Ми дозволяємо Богові керувати і царювати над усією «територією» нашого життя: над нашим тілом і душею, над нашою сім’єю і над колом друзів, над нашою професією і над нашим дозвіллям, — в усьому і завжди ставимо Бога на перше місце у нашому житті.

Слушно говорить св. Августин: «Якщо Бог на першому місці, то все є на своїх місцях». Якщо Бог не на першому місці, у людському житті починається замішання і хаос, все летить шкереберть. То ж коли в нашому житті щось не ладиться, коли у ньому починає панувати хаос і повно суперечностей, мусимо поставити собі щире запитання і дати на нього щиру відповідь: Чи я ставлю Бога на перше місце у житті? Чи справді Бог є Господом усього мого життя?

Хтось слушно зауважив, що «є багато християн, які надають Ісусові стільки ж влади у своєму житті, як Англія — своїй королеві: королева Англії — начебто найважливіша особа Об’єднаного Королівства; її портрет зображено на грошах і поштових марках, вона живе в палаці, її возить карета, запряжена дванадцятьма білими кіньми. Однак, вона не править. Верховна влада належить не королю, а прем’єр-міністрові і парламенту… Є люди, які носять зображення Ісуса на золотому медалику на розкішному ланцюжку, проте Ісус і Його царювання є для них лише чимось зовнішнім, тому що тим, хто царює у їхньому домі і у їхній сім’ї, є не Ісус, а вони самі» (Х. П. Флорес).

До віддання себе у руки Божі закликає нас Мати-Церква: «самі себе і один одного і все життя наше Христу Богові віддаймо!». Робить це, тому що добре знає, що лише в руках Господніх і під владою Його безмежної і безконечної любові ми будемо по-справжньому захищені (пригадаймо собі виголос під час Літургії: «Щоб під владою Твоєю завжди бережені Тобі славу возсилали…») і по-справжньому вільні: «Господь же — дух, а де Господній дух, там воля» (2 Кор. 3, 17).

Визнати Ісуса нашим Господом і віддатися під Його люблячий провід означає сповняти Божу волю в нашому житті. Бо тільки так станемо учасниками Божого Царства, як сам Ісус заповідав: «Не кожний, хто промовляє до мене: Господи, Господи! — ввійде в Царство Небесне, лише той, хто чинить волю Отця мого, що на небі. Багато мені того дня скажуть: Господи, Господи! Хіба ми не твоїм ім’ям пророкували? Хіба не твоїм ім’ям бісів виганяли? Хіба не твоїм ім’ям силу чудес творили? І тоді я їм заявлю: Я вас не знав ніколи! Відійдіте від мене, ви, що чините беззаконня!» (Мт. 7, 21–23).

Остаточно, саме від цього починається справжнє християнство: коли Христовий учень каже не лише своїми устами, але усім своїм життям: Ісус є моїм Господом, Його спасенна воля — найвищий і єдиний закон мого щоденного життя. Таким чином, «християнин — це не той, хто має вдома чи носить на шиї образ Ісуса, а той, хто сам є образом Ісуса в своєму домі і поза ним. Християнин промовляє своїми устами: „Господи, Господи!“ і водночас живе згідно з Євангелієм» (Х. П. Флорес).

† Богдан Дзюрах,
апостольський екзарх у Німеччині та Скандинавії