«Найперше завдання Церкви сьогодні — дати людині досвід Отця, який поруч», — єпископ Йосафат до душпастирів в Італії

23 травня 2025

У Монтегротто нещодавно відбулася формаційна зустріч-тренінг для священників Апостольського екзархату в Італії. Протягом трьох днів учасники заглиблювалися в теми психології, духовного супроводу та кризових станів, аби ще глибше й ефективніше відповідати на потреби вірних, які постраждали внаслідок російської війни проти України.

«Найперше завдання Церкви сьогодні — дати людині досвід Отця, який поруч», — єпископ Йосафат до душпастирів в Італії

Під час формаційної зустрічі владика Йосафат Мощич, єпарх Чернівецький УГКЦ, Голова Патріаршої комісії у справах євангелізації, член Постійного Синоду УГКЦ, представив духовну науку про керигму — живе звіщення Божої любові, що спасає. Єпископ поділився ключовими принципами нової євангелізації. У центрі уваги — питання: чому люди залишають Католицьку Церкву і приєднуються до невеликих, часто неформальних протестантських спільнот? Про це розповідає Відділ комунікації Апостольського екзархату в Італії.

Перший принцип: досвід любові Бога-Отця

Владика Йосафат особливо підкреслив перший і найважливіший принцип: «Сучасна людина передусім потребує досвіду віри в люблячого Бога-Отця. Не просто знати про Бога, а досвідчити, що Він — поруч. Що Він — Батько». Архиєрей констатував, що в багатьох парафіях цього досвіду бракує: «Ми часто чуємо про Бога, але не досвідчуємо, що Він любить особисто мене. А саме це і є найперше завдання Церкви сьогодні — дати людині досвід Отця, Який чує, говорить і йде поруч».

Другий принцип: віра потребує спільноти

«Сьогодні люди передусім потребують належати до живої спільноти. Не обов’язково великої. Маленької. Простої. Такої, де можна поділитися, почути, підтримати, помолитися разом», — зазначив промовець. Він наголосив, що спільнота — це не додаток до християнства, а її необхідна частина. Бо саме в малій, живій спільноті людина відчуває, що вона не одна.

Третя точка: Глибше розуміння Слова Божого

«Це не просто про недільну проповідь. Сьогодні є багато людей, для яких цього недостатньо. Вони хочуть знати: чому ми віримо, як Слово Боже говорить до мого щоденного життя, що означає бути християнином у час війни, тривоги, втрати», — наголосив він.

Єпископ розповів про випадок із життя: у Франції один чоловік, ревний католик, щонеділі ходив до своєї церкви, а щопонеділка — до протестантського пастора. «Я спитав: чому? А він відповів: „Бо там — пояснювали Писання“. І так тривало два роки, поки він сам не організував біблійний гурток у своїй парафії», — згадав владика.

Четвертий принцип: Участь мирян у житті Церкви

«Люди не хочуть бути просто глядачами. Вони хочуть бути залученими. Хочуть діяти. Хочуть, щоб їм довірили щось справжнє, важливе, необхідне», — наголосив єпископ. Він підкреслив, що багато священників бояться довіряти служіння, аби втратити активних людей. Але, за словами Владики, відбувається навпаки: саме ті, кому нічого не довірили, швидше відходять. «Бо коли людині не дають місця, вона не відчуває, що її потребують. А Церква — це тіло Христове, де кожен має своє завдання», — сказав владика.

Він поділився й особистим свідченням, з якого почалася його дорога віри: «Моя мама не була теологинею, але вона сказала мені просто: „Ось Ісус. Він помер за нас. Він любить тебе. І Він хоче, щоб ти молився“. Це не була лекція. Це був досвід. І я його ніколи не забув».

Саме так, за словами, промовця діє керигма — перше, живе, безпосереднє звіщення Євангелія, яке знайомить людину не з церковною системою, а з особою Ісуса Христа. «Керигма — це не повчання. Це зустріч. Це момент, коли ти розумієш: Христос помер і воскрес не взагалі — а за тебе. Він живий. І хоче мати з тобою стосунок. Не абстрактний — особистий», — додав він.

Владика Йосафат представив учасникам класичну структуру керигми.

7 кроків класичної керигми, які вивірено в богословській традиції Церкви та перевірено досвідом духовних місій:

Божа любов. Бог створив тебе з любові. Ти — не випадковість. Ти — Його улюблена дитина.
Гріх. Гріх — це не просто «поганий вчинок». Це розрив стосунку. Втрата довіри. Самотність, коли здається, що Бога немає.
Ісус Христос — Спаситель. Саме тому Ісус прийшов у світ. Він взяв на себе твій гріх, твою смерть, твою темряву — і переміг. Хрест — це не поразка. Це перемога любові.
Спасіння — дар Божий. Його не можна заслужити. Ти не зобов’язаний «відпрацьовувати» любов. Спасіння — це дар. Безкоштовний. Безумовний. І особисто для тебе.
Віра й особисте рішення. Але Бог чекає твоєї відповіді. Ти можеш сказати: «Так, Господи. Я вірю. Я хочу жити з Тобою» — і життя почнеться наново.
Дар Святого Духа. Ти не залишаєшся сам. Святий Дух наповнює, веде, навчає, дає силу жити по-новому.
Церква — спільнота. Віра не розвивається на самоті. Тіло Христове — це Церква. Саме у спільноті, в Таїнствах, у стосунках з іншими християнами ти зростаєш у вірі.

«Ісус — єдиний Спаситель. Але Він не спасає „поза Церквою“ чи „потім“. Він спасає в Церкві та через Церкву, у Таїнствах — тут і тепер», — підкреслив Владика Йосафат. У контексті поширених помилкових уявлень, Владика пояснив: Таїнства — це не «підсумок шляху віри», а його початок і серцевина. «Таїнства — це не щось „другорядне“. Це — Христос, Який приходить у наше життя сьогодні», — підсумував владика Йосафат.

Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ