«Наша віра щоденно переходить важливий іспит на свою правдивість: іспит із нашої любові», — владика Богдан Дзюрах

24 травня 2021

У понеділок, 24 травня 2021 року, парафіяльна спільнота Пресвятої Трійці у м. Вайле (Данія) відзначає свій престольний празник. Із цієї нагоди апостольський екзарх для українців візантійського обряду владика Богдан Дзюрах надіслав свого привітального листа, наповненого глибокими духовними роздумами про оновлення парафіяльного життя через любов один до одного.

«Наша віра щоденно переходить важливий іспит на свою правдивість: іспит із нашої любові», — владика Богдан Дзюрах

«Зішлеш твій дух, — вони оживають
і ти відновлюєш лице землі»

(Пс. 103, 30).

П’ятидесятницю-Зіслання Святого Духа і пов’язане з нею Свято Пресвятої Тройці часто називають Днем народження Церкви. Бо силою і благодаттю Святого Духа, Якого Воскреслий Господь наш Ісус Христос зіслав від Отця на своїх учнів і апостолів у день П’ятидесятниці, світові явилася нова спільнота, спільнота, наповнена новим духом, яка дивилася новим поглядом на світ, на життя і на події в ньому, спільнота, яка викликáла здивування, подив і захоплення: «Як вони нашими мовами проголошують величні діла Божі?» Всі дивувались і, збентежені, один до одного казали: «Що б це могло бути?» (Діяння 2, 11–12). Бачимо, що ті, хто вперше стрінув спільноту Христових учнів, були збентежені, ставили собі запитання, намагалися зрозуміти і пояснити, що це за така незвичайна громада людей, яка раптом постала перед ними. Автентична християнська спільнота завжди пробуджує зацікавлення свого оточення, завжди є певною «провокацією», тобто провокує запитання у тих, хто її бачить і стрічає, завжди є знаком запитання для чоловіків і жінок свого часу.

Чим же ж ця перша спільнота Христових учнів так захопила і здивувала своє оточення? — Своєю вірою, своїм відважним свідченням «величних Божих діл», остаточно — своїм життям, яке було відроджене і оновлене вогнем П’ятидесятниці. А тим Божим вогнем, який просвічує і освячує людські душі, започатковуючи нове Боже життя у серці віруючої людини, є «любов Бога, влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим. 5, 5).

З давніх давен присутність Святого Духа у душі віруючої людини пізнавалася у Церкві за двома найголовнішими ознаками-плодами. Перша ознака це — мучеництво. «Дух бадьорий, але тіло немічне» (Мт. 26, 41), — каже Святе Євангеліє. Людина сама зі себе надто слабка і немічна, щоб вийти назустріч смерті за Христову віру. Тому Церква вірить, що саме Божий Дух укріпляє її членів на мучеництво Христа ради та Євангелія. Саме тому також в Католицькій Церкві не вимагається додаткового доказу святості для беатифікації, якщо виявляється, що віруючий віддав своє життя як мученик за Христову віру. Ще зовсім недавно на наших матірних землях за Христову віру вбивали, переслідували, вивозили на Сибір. У цих обставинах наші брати і сестри у Христі давали на весь світ подиву гідне свідчення сили і благодаті Святого Духа, яка діяла у їхніх слабких тілах, укріпляючи душу на мученицький подвиг.

Сьогодні, дякувати Богові, ми вже не зазнаємо кривавих переслідувань за нашу віру. Все ж наша віра щоденно переходить важливий іспит на свою правдивість: іспит із нашої любові. Святий Йоан від Хреста свого часу говорив, що «ввечері нашого життя ми будемо суджені з любови». Саме любов є другою визначальною ознакою присутності Святого Духа в душі християнина, згідно зі словами св. ап. Павла: «А плід Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, лагідність, доброта, вірність, тихість, здержливість» (Гал. 5, 22–23). І саме за наявністю любові серед християн будуть нас ідентифікувати як Христових учнів: «З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати» (Йо. 13, 35).

Христова Церква, народжена і оживлена Святим Духом у день П’ятидесятниці, та ми, її члени, покликані явити нинішньому світові оте нове життя, змістом якого є нечувана і незбагненна, всеохоплююча і всеперемагаюча Божа любов до грішної людини. Ми отримали це нове життя як безкорисливий дар від нашого Спасителя у Таїнстві Хрещення, і знаємо, що доки ми триваємо в любові, доти ми самі оживлені Святим Духом і поширюємо навколо себе «Христові пахощі» (2 Кор. 2, 15) — приємний і привабливий для інших аромат нового Божого життя, яке для нас і для усього світу засяяло із гробу нашого Воскреслого Спасителя. То ж відновімо у це велике свято нашу щиру вдячність Господу Богові у Тройці Святій єдиному за оті «величні діла», які Він явив на нас, і радісно свідчімо про них, кажучи словами апостола Йоана: «Ми пізнали й увірували в ту любов, яку Бог до нас має» (1 Йо. 4, 16 а).

А водночас Божа любов — милосердна і довготерпелива, безкорислива і вірна — нехай буде для нас мірилом наших діл і слів, думок і намірів, щоб ми не чекали аж на кінець нашого земного життя, але кожного вечора, перш ніж вдамося на спочинок, робили перед лицем Господнім щирий іспит совісті щодо любові, пам’ятаючи про науку апостола Івана: «Бог є любов, і хто перебуває в любові, той перебуває в Бозі, і Бог перебуває в ньому» (1 Йо. 4, 16 б).

Дорогі Брати і Сестри у Христі! Бажаю вам усім постійного оновлення і зростання у любові Божій — силою і діянням Святого Духа, Господа животворящого і безконечного Джерела любові. Бажаю, щоб наші парафіяльні спільнота, громади Христових учнів, були життєдайними криницями, де будуть витікати потоки Божої любові і напоювати новим життям усіх парафіян, а також тих людей, хто прагне Божої любові і Божого життя. Бажаю, щоб наші спільноти, оживлені Святим Духом, спричинилася до відновлення обличчя землі (пор. Пс. 103, 30), — рідної і землі нашого нового поселення. Молюся за це і в цьому намірі уділяю вам усім своє благословення:

Благодать Господа нашого Ісуса Христа і любов Бога і Отця і причастя Святого Духа нехай буде з усіма вами!

† Богдан Дзюрах,
Апостольський екзарх у Німеччині та країнах Скандинавії