Напередодні війни Пасторально-міграційний відділ підвів підсумки року: 28 душпастирських візитів, 15 країн світу і 19 робочих зустрічей

31 травня 2022

Пасторально-міграційний відділ Української Греко-Католицької Церкви на чолі із владикою Степаном Сусом підвів підсумки діяльності за минулий 2021 рік.

Напередодні війни Пасторально-міграційний відділ підвів підсумки року: 28 душпастирських візитів, 15 країн світу і 19 робочих зустрічей

Про минулорічні відвідини українських громад

Перш за все, хочу зазначити, що Пасторально-міграційний відділ Української Греко-Католицької Церкви опікується українцями греко-католиками у 15-ти країнах світу. Це ті країни, де немає офіційних структур та ієрархії нашої Церкви. Проте, там є наші парафіяни, релігійні громади, а також душпастирі. Сюди належить Іспанія, Португалія, Молдова, країни Балтії — Латвія, Литва, Естонія, — Словаччина, Об’єднані Арабські Емірати, Греція, Кіпр, Ліван і багато інших країн. Сьогодні головним нашим завданням є опіка над нашими вірними, які емігрували з різних причин у різні закутки світу. Вони повинні мати належну душпастирську опіку.

Минулого року з працівниками Пасторально-міграційного відділу нам вдалося відвідати багато країн. Зокрема Молдову, Іспанію, Португалію, Литву, Естонію, Словаччину, Об’єднані Арабські Емірати. Було відкрито кілька нових парафій, зокрема в Братиславі та Трнаві (Словаччина). Крім того, ми організували кілька важливих подій, таких як проща українців Західної Європи до Люрду і до Фатіми. Хочу теж сказати, що у Фатімі ми розпочали будівництво українських церкви і монастиря. Цю справу супроводжують отці-василіяни, однак, це спільний проєкт усіх українців Західної Європи. Все для того, щоб у цьому святому місці українці мали свою церкву.

Про духовні потреби українців за кордоном

Перш за все, минулого року ми замінили священників у Греції. Там з’явилося два нових душпастирі, які, звичайно, продовжили працю і опіку над українцями. Теж українці на Кіпрі отримали нового священника, у Словаччині і в Молдові. Приємно те, що для українців, де б вони не були, Церква є місцем для зустрічі. Насамперед там вони зустрічаються з Господом, а також між собою. Звичайно, обставини, в яких проживають українці, є непрості. Ситуація з коронавірусом поглибила певні виклики, які є в житті кожної людини. Зокрема, це теж змінило життя наших вірних. Нашим першим завданням було зробити все для того, аби ніхто з наших вірних не почував себе самотнім у життєвих труднощах. Хочемо, аби вони відчували, що Церква є поруч з ними. Мені здається, що люди відчувають у великій мірі, що Церква ними опікується і є місцем, де їх можуть почути, зрозуміти, підтримати, вислухати. Наші священники, здебільшого, є місіонерами. Все тому, що вони працюють у країнах, де часто вони є одинокими. Але в той же час, вони дуже відповідальні. Часто їхня присутність у тій чи іншій країні світу — це також підтримка римо-католицький громаді. Наші священники намагаються допомагати місцевим єпископам, які переживають кризу браку священників. Наші священники допомагають їм забезпечувати душпастирську опіку. Пасторально-міграційний відділ — це структура, яка завжди зустрічається з викликами нашої Церкви і серед них ми намагаємось дивитися вперед. Дбаємо про те, щоб наші вірні всюди відчували присутність Церкви.

Священник — не лише душпастир, але й лідер української громади

Церква — це не тільки релігійна інституція для наших вірних. Ми є також і соціальною інституцією та місцем, де люди можуть отримати першу матеріальну й інформаційну допомогу. Часто у церквах на вході висять оголошення із пропозиціями про роботу і житло. Багато людей справді йдуть до церкви вперше тому, що вони можуть зустріти там однодумців, тих, хто може порадити й підказати, як діяти. В усіх країнах наша Церква співпрацює з Посольствами України. Якщо людина звертається до священника з проблемою, то він може допомогти їй вирішити це правильним юридичним шляхом. Він може повідомити про неї українське посольство. Звичайно, священник є не тільки настоятелем парафії, але також часто є керівником української громади. Я маю на увазі, що ця громада — не тільки вірні нашої Церкви. Це всі українці: віруючі і невіруючі, з різними політичними і неполітичними поглядами. Всі, які пов’язані з українською громадою. І часто священники стараються збирати людей разом на різні державні, національні святкування, чи просто святкування, які відбуваються в межах країни, де вони проживають. Таким чином Церква допомагає громаді рости, розвиватися та єднатися.

Про відкриття нових душпастирських осередків

Ми завжди потребуємо священників. Душпастирі, які стають старшими, йдуть на пенсію. Тому їм потрібна заміна. Найбільше така потреба існує в Іспанії і Португалії. Там є найбільше наших громад та парафій. Ми також сьогодні маємо запрошення від Південної Африканської Республіки, Індії, Таїланду, Сінгапуру і Туреччини. Там просять розпочати наше душпастирство. Початок душпастирства та створення релігійної громади — це довготривалий процес. Ми працюємо над тим, щоб принаймні час від часу, на великі свята, у цих країнах ми могли організувати богослужіння нашим вірним. Я вважаю, що це такий перший крок для того, щоби людей зібрати в одну громаду. Далі ми побачимо, що робити і, можливо, згодом у цих країнах з’явиться постійний священник.