СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«Надія провадить нас»: у Старуні відбулася Архиєпархіальна Хресна дорога
У неділю, 6 квітня, старунська земля приймала тисячі вірних та духовенство Івано-Франківської архиєпархії, адже у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача відбулася Архиєпархіальна Хресна дорога. Її очолив архиєпископ і митрополит Івано-Франківський Володимир Війтишин. Цьогоріч молитва була особливою: під час стацій лунали роздуми над Хресною дорогою нашого Спасителя у світлі Папської булли «Надія ж не засоромить» у межах відзначення Ювілейного 2025 року, а також з нагоди святкування 160-річчя від дня народження праведного митрополита Андрея Шептицького.
Цього дня на батьківщину блаженного Симеона Лукача прибули працівники Архиєпархіальної курії та всіх структур архиєпархії, велика кількість вірних разом зі своїми душпастирями, молодь, діти, військовослужбовці, волонтери, ветерани, представники влади та силових структур. Основним наміром Хресної дороги було піднесення молитов за встановлення справедливого миру в Україні. Про це повідомляє Департамент інформації Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ.
Цікаво, що в кожному роздумі усі зібрані на молінні могли почути тематичний уривок із Папської булли «Spes non confundit» («Надія ж не засоромить»), проголошеної Папою Франциском з нагоди Звичайного ювілею 2025 року, у поєднанні із роздумами над стражданнями Ісуса Христа. Крім того, духовні роздуми були доповнені словами митрополита Андрея Шептицького, які стосувалися кожної події на шляху нашого Відкупителя до Голгофи.
Щоб зануритися в молитовну атмосферу й приготуватися до Хресної дороги, якою прямував наш Спаситель — Ісус Христос, вступні слова для призадуми виголосив владика Микола Семенишин, єпископ-помічник Івано-Франківської архиєпархії. «Засуд Бога людиною, що розпочався тієї Страсної п’ятниці, триває й досі. Видається, що без Нього жити простіше й легше, але натомість життя без Бога породжує внутрішню порожнечу, яку нічим іншим наповнити неможливо. Це схоже на голод, тому „сильні світу цього“ завжди „голодні“, і їм завжди мало усього, щоб заповнити „простір“, де може замешкати тільки Господь», — мовив він.
Під час кожної із стацій хрест почергово несли діти й педагоги, медичні працівники, військові та медичні капелани, матері загиблих Воїнів, хлопці й дівчата з особливими потребами зі спільноти «Діти Ісуса».
Також хрест Христа несли представники благодійної організації «Мізерікордія», яка діє при архиєпархії, працівники Карітасу Івано-Франківської архиєпархії, Мальтійської служби допомоги м. Івано-Франківськ, члени братерської організації «Лицарі Колумба», семінаристи Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата й учасники молодіжних спільнот Івано-Франківської архиєпархії.
Крім того, до несення хреста нашого Відкупителя долучилися родини військових, працівники Державної служби з надзвичайних ситуацій, поліції, Національної гвардії, а також ветерани, представники Збройних сил України та обласної й місцевої влади. Роздуми над стаціями Хресної дороги виголошували священнослужителі різних протопресвітеріатів архиєпархії.
Глибокі слова звучали під час XII стації, коли Ісус вмирає на Хресті: «Христос помирає на Хресті. Його жертва довершена. Теза „Бог помер“ — це велике бажання багатьох людей. Навіть на початку війни усі запитували, де є Бог? Чому Він допускає війну — питали в Дніпрі, Бучі, Ірпіні й окопах. Але людина, яка дивиться на розп’яття, і бачить Спасителя, розуміє, де є Бог. Він той, Який Сина Свого не пощадив і видав Його за кожного з нас. На цьому місці мали висіти я і ти. Не Він. Бо Ісус не зробив нічого поганого. А я є грішником, це я маю бути проклятий, бо заплата за гріх — смерть (див. Рим. 6, 23). Однак, Отець жаліє мене і за мене посилає Свого Сина. Він своєю смертю роздирає розписку наших гріхів, наш вирок. Ось і відповідь на запитання, де є Бог. Він не виїжджав з України, Він терпів і продовжує терпіти з людьми. Але, чи віримо ми, що за кожною обставиною мого життя стоїть Господь? Чи усвідомлюємо ціну нашого відкуплення?».
Завершальні роздуми над Хресною дорогою вірні могли почути з уст митрополита Володимира: «Віра в Христа не завершується гробом. Цей гріб — місце кісток та смерті, але силою та дією Святого Духа, стає місцем найвизначнішої перемоги в історії людства Воскресіння Ісуса Христа, правдивого Бога і правдивої Людини. У цьому вся наша віра, що дарує надію на вічне життя. Господь дарує Свою перемогу нам: „Я йду приготовити вам місце“ (пор. Ів. 14, 2)».
Опісля архиєпископ звернувся до всіх присутніх зі словами подяки за єднання у молитві Хресної дороги. «Щиро дякуємо вам за те, що цього року ми всі зібралися на нашій Архиєпархіальній і Митрополичій Хресній дорозі тут, у цьому Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача. Дякуємо нашому духовенству за підготовку до Хресної дороги, а також нашій владі за співучасть та співпрацю. Також дякую усім вірним — від наймолодшого до найстаршого. Дякую усім, хто виголошував роздуми та ніс хрест! Нехай за нашими молитвами на Батьківщину Україну з неба зійде цей благословенний мир!» — відзначив Митрополит Івано-Франківський.
Пізніше владика Володимир поблагословив вірян та духовенство частинкою Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Відтак на старунській горі лунав духовний гімн України «Боже Великий, Єдиний».
На завершення всі вірні мали змогу приступити до помазання освяченим єлеєм, а також отримати благословення мощами блаженного священномученика Симеона Лукача.
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
