СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької Церкви«На хресті людська убогість зустрічається з безкінечним Божим милосердям», — владика Тарас Сеньків у неділю перед Воздвиженням
«Сьогоднішнє Євангеліє в неділю перед Воздвиженням чесного Хреста запрошує нас щиро поглянути на Господній Хрест. Він є «привілейованим місцем», де нам об’явилася Божа любов. На хресті людська убогість зустрічається з безкінечним Божим милосердям. Поклоніння цьому безмежному милосердю є єдиним способом для людини відкрити для себе таємницю Хреста». Про це зазначив єпарх Стрийський владика Тарас Сеньків під час проповіді у Неділю перед Воздвиженням, 25 вересня 2022 року.
Сьогоднішнє Євангеліє в неділю перед Воздвиженням чесного Хреста запрошує нас щиро поглянути на Господній Хрест. Він є «привілейованим місцем», де нам об’явилася Божа любов. На хресті людська убогість зустрічається з безкінечним Божим милосердям. Поклоніння цьому безмежному милосердю є єдиним способом для людини відкрити для себе таємницю Хреста.
Дві жінки: Єва та Марія
В Едемі під райським деревом стояла жінка на ім’я Єва. Спокушена злим духом, вона потягнула руки за тим, що вважала для себе божественним життям. Але насправді зірвала насіння смерті, яке поступово охопило ціле людство.
На Голгофі під деревом хреста стояла інша жінка, Марія. Відкрита на Божий план, вона в своєму серці розділила жертву, яку її Син і Син Божий приносить Отцеві за життя світу. Ісус Христос не тільки став людиною в усьому, як люди, але прийняв на себе природу слуги і ще більше — упокорився, ставши слухняним аж до смерті на хресті. Прийнявши апостола Івана, якого довірив їй розп’ятий Ісус, вона стає Матір’ю всіх людей.
«Як Мойсей підняв змія в пустелі, так Син Чоловічий мусить бути піднесений, щоб кожен, хто вірує в нього, жив життям вічним». Чому? «Бо Бог так полюбив світ, що дав Сина свого Єдинородного». Хрест Христовий, встромлений у землю, є ніби вкорінений у людську злобу. Але водночас він високо піднятий до неба, ніби вказуючи собою на Божу доброту. На хресті довершилося відкуплення людства. Він є знаменням безмежної Божої любові до людей і перемоги над злом, поразкою смерті, посередником життя, відновленням надії та провісником вічності.
Що ж ми бачимо, коли дивимося на хрест?
Але сьогодні що ж ми бачимо, коли дивимося на хрест, на якому розіп’яли Ісуса? Ми насправді вдячні та вражені широтою, довжиною висотою і глибиною Христової любові, яка перевищує всю мудрість світу?
Подібно до того, як деякі слова чи переживання з часом втрачають своє справжнє значення та сенс, так сталося для багатьох зі знаменням хреста. У Старому Завіті хрест був знаком прокляття, відторгнення людини від Бога. Тому засудженому доводилося померти за містом. Найбільші злочинці були засуджені на смерть на хресті. Від хреста люди утікали та його жахалися.
Древній історик Йосиф Флавій пише, що після завоювання Єрусалиму римськими військами, було так багато розп’ятих, що в місті не вистачало деревини для хрестів. А втім, хто пам’ятає про ці хрести? У той же час, як ми могли б зрозуміти ці та інші хрести в історії людства, якби не було хреста Ісуса?
Хрест — знамено нещастя чи надії?
З чисто людського погляду хрест Ісуса не є чимось винятковим. І досі для багатьох хрест є знаком нещастя, реальністю, яка викликає жах, означає страждання і несе смерть Але завдяки хресту Ісуса, так би мовити, хрест зробив величезну «кар’єру» у своїй історії, та зазнав незвичайної переміни. Для тих, хто живе вірою, хрест Ісуса є знаменням надії, реальністю, яка перемагає і утверджує смерть смерті. Як пише апостол Павло: «Смерте, де твоє жало? Де твоя перемога?» У цьому єдиному хресті знак смерті став знаком життя людини. Знак, який лякав і жахав, став винятковим і святим знаком.
Тому ми не втікаємо від хреста Ісуса і не відводимо від нього свого погляду. Його хрест нами не забутий. Завдяки Ісусу Христу хрест посів центральне місце в нашому житті.
Хрест Господній — джерело життя
Хрест Ісуса не проти людини, але став для неї джерелом правдивого життя. Він є знаком благословенної присутності Бога в історії людства. Наш Бог є Богом життя: «Через хрест людина бачить перспективу свого призначення, свого буття на землі», — каже святий Іван Павло ІІ. «Вона бачить, як Бог любить її, та пізнає, наскільки великою є її власна велич, коли „Бог так полюбив світ, що дав Сина Свого єдинородного, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, але мав життя вічне“».
Хрест є доказом того, що Бог недешево «відкупив» людину, та що за наше життя розв’язалася справді безжальна і смертельна битва зі смертю. Хрест Ісуса є сполучною ланкою між небом та землею. Поперечною балкою він обіймає всі наші людські турботи, труднощі й болі, печалі і радості, а вертикальною балкою спрямовує все до неба. І як на цих поперечинах Серце Ісуса було відкрите для всіх, а розпростерті руки з хреста кожного обіймали, так і сьогодні кожен може відчути велич Божої любові, яка була засвідчена і досягла вершини саме на хресті.
Ми звикли до того, що хресне знамення широко присутнє в нашому житті. Присутнє як мистецький витвір, присутнє як оздоба на шиї. Але зближаючись крок за кроком до свята Воздвиження Чесного Хреста, нам треба відкрити для себе його діяльну силу, котрою не тільки відзначаємо свою ідентичність, не тільки коли ставимо його перед лицем наших неприятелів і духовних і фізичних, але передусім його переображуючу силу. Якщо ми дозволимо любові, котра була об’явлена Богом на хресті — його любові до людини дозволимо проникнути в глибину нашого серця, то усвідомимо, що хрест це не покарання, хрест — це визволення.
† Тарас Сеньків,
єпарх Стрийський
