СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк: «Уважно прислухаймося до мови Бога, вміймо почути його волю серед світового гамору»
У цей день, 13 квітня 2024 року, архиєпископ і митрополит Львівський Ігор Возьняк звершив Архиєрейську Літургію з нагоди зʼїзду дружин священників Львівської архиєпархії у храмі Львівської духовної семінарії Святого Духа.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви довідаєтеся:
- що означає ревність у проповідування Благої Вістки про Ісуса Христа та дароване ним спасіння?
- у чому полягає праця дружини священника і чим вона відмінна від інших?
- яким чином Ісус Христос повернув слух і мову глухонімому?
- що означає вислів про те, що «природа постійно славить Господа»?
- зрештою, як правильно використовувати даровані Богом слух та мову?
Ревність у поширенні Божого Слова
Автор писання до євреїв звернувся зі словом до певної групи вірних, які трималися дороги спасіння. Вони пізнали Бога й не лише для себе затримували це пізнання, але служили іншим, щоб Боже Царство поширювалося між праведними, тобто, дорожили спасінням інших людей. Це — рівень любові до ближніх, які, можливо, наражалися на небезпеку переслідування чи неприйняття іншими їхнього вчення про Бога та вічного життя. Автор згадує про віру й терпіння, що необхідні тим, хто голосить слово Боже, хто дорожить ним й не відступає від правди, коли приходиться терпіти за неї.
Праця дружини священника, її повсякденне служіння та уболівання над поширенням слова Божого вимагають стійкості характеру та мужності волі, щоби стояти й захищати правду в теперішньому світі! Дружина священника виховує своїх дітей насамперед в дусі віри. Також докладає зусиль, щоб вони добре почувалися між своїми ровесниками, здобували знання, розвивалися духовно та фізично, тощо. Велике завдання сповняє дружина священника не лише у гроні своєї сім’ї чи родини, але у спільноті, де уважно спостерігають за кожним її кроком. Святий звертає увагу на те, щоб не віддаватися ледарству, а вдивлятися й наслідувати тих, хто бореться за вірність Христові та здобуває Небесне Царство. Треба постійно пам’ятати, що Господь очікує нас із нагородою, бо дуже бажає своєму людові вічного щастя!
Ісус повертає слух і мову глухонімому
Ісус Христос постійно обходив міста й села, проповідуючи слово Боже, оздоровляючи хворих, виганяв бісів, помножавав хліби, воскрешав померлих, тощо. Якось прибув до Галилейського моря в околиці Десятимістя, де відразу привели до нього глуху та німу людину й просили, щоб поклав на неї руки. Ісус взяв хворого набік, поклав пальці в його вуха й слиною доторкнувся до язика недужого. Звів очі до неба й промовив, щоб відкрився слух та мова. Жодних інших ліків Господь не вживав, промовив, щоб повернувся слух та мова, а оздоровлений виразно заговорив і його вуха отримали слух. Потім Син Божий звернувся до присутніх, щоб нікому про це не розповідали.
Для наявних при Ісусі людей сталося велике диво, якого вони ще ніколи не бачили: глухому повернувся слух і йому, як німому, розв’язався язик! Люди не могли мовчати, не розуміли чому Ісус велить їм, щоб замовчували вчинене чудо. Присутні при нагоді усім голосили про те, що і як вчинив Господь хворому. Цей чудесний випадок із хворим чоловіком показав, що слух та мова — дар від Бога, який він дуже легко повертає людині, коли їй цього забракло. Глуха та німа людина приречена на великі невигоди, таких у суспільстві сприймають не дуже радо, оминають, просто не вміють спілкуватися з особами, які позбавлені слуху та мови. А ми віднаходимо в цьому велике духовне пояснення!
Уся навколишня природа славить Господа! А людина?
У цьому випадку ми пояснюємо, що це люди, які не чують Бога, які про нього не говорять, не моляться до свого Творця та Спасителя. Глухі перед Господом — це особи, які не зважають на заповіді Божі, для таких не існує воля Бога. Такий рід осіб уникає відношення з Господом, вони уважають, що Бога немає або він їм не потрібний, бо вони «обходяться без нього».
Забувають, що Господь підтримує їх при житті, що завдяки Божій доброті дихають повітрям, бачать очима, думають розумом, — можливо й не найкраще, але думають. Бог утримує увесь світ в існуванні, він завдає траєкторію руху планетам та цілим системам. Сонце завдяки Божому благословенню освітлює нашу землю, дає тепло необхідне людям, тваринам, птахам та зеленій флорі, тощо. Місяць вночі виконує свою працю та зорі несуть свою послугу, яку їм запроєктував Господь. Уся природа, хоч не говорить, але славить свого Творця, виконуючи його волю. А людина глуха на Боже Провидіння, судить, що усе в її області, що вона планує та керує світом? Людина, яка не може додати собі росту (пор. Мт. 6, 27) чи сповільнити його, дуже помилково уважає себе за всемогутню. Потім духовно німі на звертання до Бога відкидають молитву та потребу спілкування з Господом.
Як правильно використовувати даровані Богом слух та мову?
Ісус Христос, коли виганяв одного разу демона із хлопця відізвався: «Душе німий і глухий, я тобі наказую, вийди з нього і більше не входь до нього!» (Мр. 9, 25). Ось хто звільняє людей від посідання їх злими духами та дарує мову й слух! Господь дав людині мову, щоб його прославляла, щоб мудро спілкувалася з ближніми, щоб добре висловлювалися і про свого Творця, і про своїх ближніх. Бог не бажає, щоб люди використовували мову як прокляття чи хулу, щоб не говорили лихих слів та не сварилися, не сквернословили… Та й слух не слід використовувати, щоб прислухатися до всяких нечестивих та гидких слів. Уважно прислухаймося до мови Бога, вміймо почути його волю серед світового гамору. Коли ми з Господом, то вороги наші стають ворогами Бога, які згинуть: «Бо ось твої вороги, Господи, бо ось твої вороги згинуть, і розсіюється всі, що чинять беззаконня» (Пс. 91, 10).
Слухаймо слів Господа, який завжди промовляє до нас у правді, відкриймо наші вуха на його волю, промовляймо нашими устами щиру молитву до нашого Небесного Батька. Будьмо вдячні Богові за дар мови та дар слуху, за дар бачити та кормитися його словом, виконувати його волю.
Хай Пресвята Богородиця, наша добра мати, допомагає нам у виконанні волі Бога та подоланні усіх небезпек! Молімося до Господа, щоб завершив війну та кровопролиття!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
