Митрополит Ігор Возьняк про святих апостола Павла та рівноапостольного князя Володимира: «До Бога ніколи не пізно навертатися»

СЛОВО

владики Ігоря Возьняка, архиєпископа і митрополита Львівського

У молитві тропаря та кондака про святого Володимира нашого святого князя прирівнюється до апостола Павла. Святий апостол Павло навернувся до правдивої віри, до віри Христової, прихильників якої він переслідував. Савло ревно гонив християн, був переконаним та вченим фарисеєм, який не допускав іншого вірування у своєму народі, а християни для нього були небезпечною сектою. Він відповідально ставився до свого служіння, тому боровся проти нових віровизнань, яким для нього було й християнство. Сам Господь заговорив до нього, коли він направлявся у Дамаск боротися проти прихильників Христа. «Коли ж він був у дорозі й наближався до Дамаску, зненацька засяяло навкруг нього світло з неба, і він, упавши на землю, почув голос, що говорив до нього: Савле, Савле! Чого мене переслідуєш? Він запитав: Хто ти, Господи? А той: Я — Ісус, що його ти переслідуєш» (Ді 9,3–5). Незвичайний опис подорожі у Дамаск Савла, який дихав ненавистю проти вірних осіб Господові. А Господь осяяв його світлом та заговорив до нього про переслідування Ісуса, коли той лежав повалений на землі. Згодом Савло охрестився і став Павлом, який відважно та мудро проповідував слово Боже різним народам.

Святий Володимир теж був прихильником поклоніння ідолам. Він — великий завойовник, неспокійна особа, розширював своє князівство війнами та битвами. Мимо усього, він шукав правдивої віри, переконався, що ані Перун, ані Дажбог не представляють якось духовної сили. Автор його життя пише, що якийсь грецький філософ насмілився показати князю Володимиру образ страшного суду. І в такий спосіб, через шукання правдивого Бога, Володимир прийшов до віри. Охрестився, прийняв хресне ім’я Василій. За його прикладом багато бояр приймали тайну Хрещення, хоч на той час в Русі, особливо у Києві було уже багато християн. І святий Павло починав неправильно, переслідував Христа та його Церкву, і святий Володимир воював, вбивав, був жорстоким правителем, кланявся божкам, але один і другий навернулися до віри у правдивого Бога. Не тривали у засліпленні, лиш покаялися і з радістю прийшли до віри в Пресвяту Трійцю, якої не знали раніше. Павло, апостол, переїжджав від одного народу до іншого, проповідуючи Святе Євангеліє. Святий Володимир охрестився і спонукав свій народ, своїх підлеглих вірити в єдиного Бога, в Ісуса Христа та позагробове життя. Вірити у нагороду та покарання, яке приймають люди за своє чесне або грішне життя. Літописець розповідає, що прийшов день, коли народ у Києві вступав у води Дніпра, щоб хреститися на місці, яке сьогодні зветься Хрещатик. Написано, що це сталося 1 (14) серпня 988 року, тому по наших храмах буває свячення води у цей день.

Що можна сказати про почуте до цього часу? Можемо сміливо ствердити, що одна людина може вчинити багато добра, і може багато зла вдіяти. Як святий Павло, так і святий Володимир перед наверненням до віри у правдивого Бога чинили дуже багато зла. Коли навернулися, перевершили вчинене зло добром! З життя цих святих випливає повчання, що до Бога ніколи не пізно навертатися та немає потреби споглядати на вчинене зло, яким би воно великим не було. Головне — каятися, миритися з Господом, перепрошувати його за сподіяні погані вчинки, а він завжди готовий простити особі, яка звертається до нього о прощення вчинених злодіянь. Святий Августин, який, подібно, своїм життям був далеким від Бога, але, коли пізнав Господа, звернувся до себе такими словами: «Августине, інші могли навернутися до Бога, чому б ти не міг цього вчинити?» І великий грішник покаявся, навернувся, ставши добрим християнином, а згодом священником та єпископом міста Гіппон Регій, у теперішньому Алжирі. Пророк звертається до людей: «Нехай безбожник покине свою путь, а беззаконник — свої думки! Нехай навернеться до Господа, … бо він на прощення пребагатий» (Іс 55,7). Святий провидець не згадує про важкість провин, про вік злочинника, лиш призиває навернутися, вказуючи на багатство Божого милосердя.

Святий євангелист Матей описав одну з подій, коли до Ісуса принесли розслаблену людину. Побачивши віру людей, Ісус відпустив гріхи хворому чоловікові. Не розпитував нічого хвору людину, лиш, милосердячись над ним та тими, хто його приніс, простив гріхи, а потім наказав встати й ходити. Так Господь зціляє хворих людей на душі й тілі.

Маючи віру, прямуймо радісно до Господа й просімо прощення наших беззаконь, та прогрішень нашим ближнім. Бог очікує, щоб нам простити й обдарувати своєю любов’ю! Пресвята Богородице, заступайся за свій люд перед Господом. Святий рівноапостольний Володимире та святі Отці вселенських соборів, виблагайте миру в Україні та добрих відносин у нашому народі.

† Ігор Возьняк,