СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк: «Пам’ятаймо про велику любов Ісуса Христа до нас!»
6 жовтня 2024 року, у 15-ту неділю після Зіслання Святого Духа, архиєпископ і митрополит Львівський владика Ігор Возьняк застановляється над прикладом відповідальності і піклування про перші спільноти зі сторони апостола Павла, а також про важливість упродовж усього свого життя вчитися молитися.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви довідаєтеся:
- яким чином апостол Павло виявляв своє піклування над першими спільнотами християн?
- як, на думку апостола Павла, повинен поводити себе християнин у моменти випробувань і терпінь?
- якою є найбільша заповідь у Законі, за словами Ісуса Христа?
- що ми повинні робити, щоб розвивати у собі любов до Бога та ближніх?
Опіка апостола Павла над спільнотами
Глибоким вченим та відповідальним катехитом був святий апостол Павло. Він писав багато листів до коринтян, навіть погрожував їм прийти з палицею, якщо вони не залишать грішного життя. Хоч тоді не було доброго зв’язку, який є за наших часів, він цікавився християнським життям спільноти в Коринті, уболівав за їхні душі. Коли не вдавалося йому прийти, щоб зустрітися, тоді писав їм і в такий спосіб проповідував, уболіваючи за їхнє спасіння. Його писання не прості, глибокі, але люди, яким писав — розуміли, бо були ті, хто пояснював його листи. І писав не лише коринтянам, писав багатьом іншим та посилав своїх співпрацівників, щоб в різних місцях голосили слово Боже. Коли Павло довідувався, що люди відступали від правдивої віри або не практикували того, чого він навчав, тоді таким погрожував палицею (пор. 1 Кор. 4, 21).
Апостол Павло про витривалість у терпіннях
Він переконував, що Господь освітлює темні місця людських сердець, щоб у Божому світлі виконувати Господню волю. Святий апостол пригадував, що скарби Господньої віри люди носять у керамічних посудинах, які легко можна розбити, втратити. Це важливо, щоб людина розуміла — Бог є тим, хто дає всяке добро.
Апостол Павло згадував про гноблення, переслідування, скрутні обставини та випробування, які випадають людині. Він говорив, що витривалість у них з погодою духа належить Богові, а не людині, не людським здібностям чи стійкості. Апостол вбачає своє життя та життя подібних йому, як завмирання, щоб жити для себе, щоб життя Господа появлялося у тілі. Мало знайдеться таких людей, які б вміли й бажали завмирати жити для себе; це велика мужність, але запановує велика користь духовна і радість духа, яку дає Бог
Святий апостол Павло звертав увагу коринтянам на воскресіння, в що було трудно повірити грекам, які відразу застосовували свою філософію. Це не засмучувало апостола, він переконливо писав їм: «… той, хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить з вами» (2 Кор. 4, 14). Слід увесь час пам’ятати та думати про воскресіння — усі прямують, щоб померти, а потім настає воскресіння, бо дух безсмертний!
Питання про синівство Ісуса
Святий євангелист Матвій пропонує нам роздумувати над зустріччю Ісуса Христа із вчителем закону. Євангелист написав, що учитель закону прийшов, щоб Ісуса випробувати. А Господь наскрізь бачить кожну людину, навіть її скриті думки, не кажучи про вчинки чи слова. Вчений запитав Ісуса про найбільшу заповідь у Законі. Ісус не розкривав його підступу, не закидав йому хитрощів, лише сказав, щоб любити Бога усім своїм єством і відразу додав про любов ближнього. Законовчитель запитав, а Ісус відповів. Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав в них: «Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів» (Мт. 22, 42). Ісус їм пояснив, що Давид називає Христа Господом, тому він не може бути сином Давида. Фарисеї замовкли, разом з ними й усі інші, бо не могли дати відповіді на поставлене Сином Божим питання. Бог, коли уважає за потрібне, може пожартувати з людської мудрості, яка безсило програє, подібно до хитрощів фарисеїв.
Учімося щиро молитися
Але з цієї розповіді ми повинні чогось навчитися. І ми маємо вчитися усе своє життя любити Бога «всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою; і любити свого ближнього, як самого себе» (Мт. 22, 36; 38). Шукаймо всюди своїми мислями Бога, просімо Господа, щоб навчив нас молитися, допоміг нам бачити в кожній людині Небесного Батька, Творця; щоб кожен виріб служив нам, як нагода підноситися думкою до Бога, дякуючи йому за мудрість і вміння, яким він ділиться з людиною.
Учімося кожного разу, коли стоїмо у храмі на молитві чи молимося вдома, щоб наші мислі не бігали по різних місцях до осіб, історій та предметів. А стараймося, щоб відбувалася щира розмова з Господом, з пресвятою Богородицею, з ангелами чи святими, до кого звертаємося. Нам потрібно багато праці докладати в тому, а життя втікає, біжить нестримно і ставить нас перед фактом його кінця на землі.
Молімося за мир в Україні, зайшовши глибоко духом у своє серце, щоб наша розмова з Богом відбувалася щиро, з великою довірою до нього та любов’ю! Пам’ятаймо про любов Ісуса Христа до нас, що він помер на хресті за мене, бо дуже любить мене просто так. Любімо Бога, бо він не вміє не любити нас! Пресвята Богородице, виблагай у свого Сина дару завершення війни в Україні!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
