СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк: «Нехай жоден страх чи переляк, не перешкодить нам прямувати до Ісуса, Сина Божого»
Кожна неділя після Пасхи допомагає глибше пережити та осмислити таємницю Воскресіння Христового, відкриваючи нові аспекти віри, любові та вірності. У цій проповіді архиєпископ і митрополит Львівський Ігор Возьняк звертає увагу на постаті Йосифа з Ариматеї та жінок-мироносиць, показуючи їхню мужність, відданість і силу любові, що перемагає страх. Архиєрей також проводить глибокі паралелі із сучасністю, запрошуючи читача замислитися над власною вірою та готовністю слідувати за Христом у щоденному житті.
З цієї проповіді архиєпископа і митрополита Львівського Ігоря Возьняка ви довідаєтеся:
- чому в ранній Церкві виникла потреба обрати сімох служителів?
- яке завдання було доручено першим дияконам?
- яку роль у похованні Ісуса відіграв Йосиф з Ариматеї?
- що спонукало жінок-мироносиць іти до гробу Ісуса, незважаючи на труднощі та небезпеки?
- якою була реакція жінок, коли вони побачили відкритий гріб і почули звістку про воскресіння?
- у чому полягає контраст між поведінкою апостолів і жінок під час страждань і після смерті Ісуса?
Виникнення дияконії у перших християн
Коли громада вірних Христові розросталася, певні особи потребували опіки, зокрема, вдови. Тоді апостоли зібрали своїх учнів й порадилися, щоб вирішити питання обслуги потребуючих. На раді приняли рішення вибрати сімох осіб, чоловіків, поклали на них руки й постановили, щоб вони служили вдовам та потребуючим, бо апостоли займалися проповідуванням слова Божого, оздоровленням недужих тощо. Такими були перші кроки апостольського життя після того, як Спаситель вознісся на небо, а Його учні силою Святого Духа звершували діяльність, трудилися в області спасіння людей. Проповідування слова Божого, сила Святого Духа приносили рясні плоди, учнів Христових примножувалося, а священники зростали у вірі (пор. Ді. 6, 7).
Між смертю і воскресінням: події біля гробу
Наш церковний календар пригадує, що знаходимося недалекими днями після святкування воскресіння Христового. Святий євангелист Іван, улюблений учень Ісуса Христа, описав подію про те, як поважний радник Йосип з Ариматеї приступив до Пилата, просячи дозволу зняти тіло Ісуса з хреста й поховати в гробі. Пилат несправедливо засудив Ісуса на смерть, а дізнавшись, що Ісус помер, дав згоду на поховання. Йосип, обгорнувши тіло полотном поклав його до гробниці і привалив вхід великим каменем. Там були присутні жінки, які все бачили й продумували свої плани. Коли минула субота, святковий юдейський день, Марія Магдалина, Марія Якова і Соломія купили пахощів й подалися до місця, де було покладено тіло Ісуса. Жінки поспішали, не думали про те, що пройшло вже два дні. Гріб закритий каменем, температура плюсова, тіло починає поволі розкладатися, видавати неприємний запах тощо. Ні! Жінки думали про одне: намастити дорогими олійками тіло Ісуса і навіть не згадували, не здогадувалися, що Він третього дня воскресне.
Любов і тривога мироносиць перед гробом
Ісус не говорив про годину і тут можемо зрозуміти жінок, що вони на світанку подалися до гробу. Любов та прив’язаність до Спасителя не давала жінкам спокою, вони не відтермінували часу, щоб пізніше підійти до гробу, взяти когось із чоловіків та відкотити важкий камінь, яким було замкнено тіло Ісуса. Жінки бажали найшвидше, коли ж дозволяв закон, прибути до гробу, побачити тіло й покрити його дорогими пахощами. Коли приближалися до гробу, згадали й зажурилися, як вони дадуть собі раду з важким каменем. Підійшовши ближче до гробу, побачили, що камінь відсунений і вхід у гріб відчинений. Увійшли до гробниці й побачили юнака, що був зодягнений в білу одежу. Не плакали, не кричали, але дуже злякалися і ляк перекрив їм голос — раптом, почули мову юнака, який їх заспокоював. Він знав кого вони шукають і повідомив, що Господь воскрес й показав місце, де був Ісус. На цьому юнак не завершив своєї мови, лиш велів жінкам, щоб сказали учням та Петрові, що Він, Господь, чекатиме їх у Галилеї. Жінки мерщій вибралися з гробниці, залякані, тремтячі, нікому нічого некажучи поспішно попрямували від гробу Ісусового. Над жінками запанував великий страх, який закував їх у собі. Хоч жінки й налякалися, коли зустріли ангела в гробі Ісуса, однак вони мужньо були присутні тоді, коли Ісуса розпинали на хресті й бачили гріб, де Його поховано. Ось що записали євангелисти, які згодом спілкувалися та випитували жінок про розп’яття Христа та Його поховання: «Були тут жінки, які здаля дивилися: між ними Марія Магдалина, Марія — мати Якова молодшого і мати Йосії, і Соломія» (Мр. 15, 40), так описав святий апостол Марко. А святий євангелист Матвій описав подію присутності жінок на Ґолґоті при хресті Ісуса наступними словами: «Були ж там багато жінок, що дивились здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому. Між ними була Марія Магдалина, Марія — мати Якова та Йосипа, мати Заведеєвих синів» (Мт. 27, 55–56). Апостолів не було, бо вони злякалися й повтікали ще тоді, коли юрба схопила Ісуса в Оливному городі. Тоді, у городі Ісус відізвався до нападників: «Кожного дня був я з вами, навчав у храмі, але не хапали ви мене… І всі полишили Його, втекли» (Мр. 14, 49–50).
Жіноча вірність і мужність біля хреста
Гарна історія жінок, які пов’язали своє життя з Ісусом Христом! Хай ці роздуми допомагають нам, щоб наше життя уміло перепліталося із життям нашого Господа. Кволі жінки, здавалося б слабосилі, але прояявили себе мужніми. Не злякалися воїнів-катів, які розпинали Христа, не зламало їх залякування вороже наставлених проти Спасителя книжників, фарисеїв, садукеїв та юдейської старшини. Учні Ісуса, що були готові померти, обороняючи Його, швидко повтікали, а жінки, які не чинили жодних голосних заяв, мужньо стояли при Ісусові до кінця Його життя!
Від євангельського прикладу до сучасної жертви
Не завжди голосні заяви певних осіб мають наслідки у їхній реалізації. У теперішні часи засвідчуємо, як багато наших дівчат та дружин стають у військові ряди, щоб боронити свій край від російського агресора! Маємо гарну нагоду, щоб сьогодні помолитися та поклонитися нашим мужнім та мудрим дівчатам, які залишають свої сім’ї й демонструють безстрашність, обороняючи Батьківщину! Дякуймо їм й глибоко шануймо в нашому серці таких дружин та дівчат. Молімося за них та за їхні родини, за упокій тих душ, які поклали своє життя в ім’я нашого життя!
Молитва, пам’ять і шлях без страху
У День Чорнобильської катастрофи, згадуймо в своїх молитвах живих та заснулих на віки осіб. Нехай жоден страх чи переляк не перешкодить нам прямувати до Ісуса, Сина Божого, бо саме так нас навчають та заохочують жінки-мироносиці, миролюбні жінки! Пресвята Богородице, благослови нам шлях, спрямований наслідувати життя Ісуса, твого Сина!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
