СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Ігор Возьняк на свято Введення: Шлях довіри Марії до Божого Провидіння
Свято Введення у храм Пресвятої Богородиці відкриває перед нами історію, сповнену глибоких символів, традицій і духовного змісту. Що означає цей момент у житті маленької Марії? Як традиція віддання дітей до святині відображала віру та довіру до Божої волі? У цій проповіді архиєпископа і митрополита Львівського владика Ігоря Возьняка ми поринемо у події, які формували життєвий шлях Тієї, кого Господь вибрав для особливої місії — стати Матір’ю Спасителя.
З цієї проповіді митрополита Ігоря Возьняка ви дізнаєтеся:
- про що нам розповідає свято Введення у храм Пресвятої Богородиці?
- яким був звичай віддання малих дітей у Єрусалимську святиню?
- що ми можемо розповісти про перебування Марії при храмі?
- які труднощі та випробування супроводжували життя Марії як матері Ісуса Христа?
- як пророцтво Симеона про «меч, що прошиє душу» Марії відобразилося у її життєвому шляху?
- якою є роль Пресвятої Богородиці у молитві за мир і спасіння?
Звичай принесення дітей до Єрусалимського храму
Свято Введення у храм пресвятої Богородиці, — тоді малої дівчинки Марії, — наводить нас на думку, що батьки привели доньку Марію у храм. Традиція каже, що їй могло бути 3–4 роки, бо в книзі Самуїла написано про Елкану та його дружину Анну, яка принесла малого Самуїла у святиню до священика Ілі. «І вона оставила його там перед Господом і відійшла до Арматема. І дитина служила перед лицем Господа, перед Ілі священиком» (1 Сам. 2, 14). Такі малі діти потребували опіки, за ними потрібно постійно наглядати, виховувати, тощо. Не вмію добре розповісти, пояснити, лише скажу, що звичай віддавати малих дітей у святиню був і його практикували певні сім’ї з того часу, як жінка відлучила дитину від годування грудьми (пор. 1 Сам. 1, 22–25). Можливо, це було щось на подобі сьогоднішніх дитячих садочків, відрегульовано на той час й практиковано.
Життя Марії при храмі
Тут думаємо також про малу Марію, яку святі Анна та Йоаким віддали у святиню. Вона перебувала там до 13-го року життя. Як виховували тих дітей, хто за ними наглядав? Не будемо здогадуватися, лиш стверджуємо факт, що такий звичай існував, така практика відбувалася.
Звичайно, Марія вибрана на матір Сина Божого, — цього вона ще не знала, — але Небесний Батько готував її та оберігав від усяких нападів демона, світу та дав їй владу панувати над пристрастями. Хоч Марія була маленькою дитиною, вона володіла глибоким розумом і, мабуть, не один раз дивувала своїх вихователів у святині своїми відповідями та способом практичного життя. Здогадуємося, що мудрі люди споглядали за цим незвичайним дитям та глибоко переймалися її промовленими словами або способом практичних дій. Ось які слова величання для Марії знаходимо у молитві Утрені сьогоднішнього свята: «Небесним хлібом вірно вихована Діва — у храмі Господньому; народила бо світові хліб життя — Слово; Йому ж, як храм обраний і всенепорочний, предобручилась Ти Духом таємниче, обручена Богу і Отцю» (стихира на «Хваліте»).
Обрання Марії Богоматір’ю
Про малу Марію у Святих Писаннях більше не зустрічаємо, аж вона була повідомлена архангелом Гавриїлом про її вибір на матір Сина Божого. Потім слідують усі події народження Ісуса, а згодом віднайдення Ісуса Марією та святим Йосифом в Єрусалимі у святині та знамениті слова Марії: «Дитино, чому ти нам таке вчинив? Ось твій батько і я, стражденні, шукали тебе» (Лк. 2, 48).
Життя Марії основувалося на тому, що воно увесь час було пов’язане з життям Божого Сина. Марія завжди думала про Ісуса, про Небесного Батька, іншого життя вона не знала й не розуміла. Марія цілковито годилася з волею Бога, коли потрібно було втікати з малим Ісусом у Єгипет, бо цар Ірод бажав його вбити. По смерті царя знову верстали дорогу з Єгипту аж у Назарет, щоб бути безпечними за життя дитини Ісуса. Богородиця дуже виважено зверталася до Ісуса, коли він залишився в святині, не повідомляючи її про необхідність бути там: «Дитино, чому ти нам таке вчинив?» Не проявляла агресії, незадоволення, жодного зайвого слова, лише пояснила, що Спаситель вчинив їй та святому Йосифові прикрість, погоджуючись з його завданням, яке він виконував у святині.
Постійні пережиття Марії за свого Сина
Збагнувши життя Марії, розуміємо, що воно не було вистелене лаврами! Маленьку дитину в три роки віддали з дому на виховання у святиню. Мабуть, нелегко й непросто було такій дитині перебувати далеко від батьків, які час до часу навідувалися до неї. Поволі втрата батьків і життя, пов’язане з народженням Сина Божого… Так, вона породила Бога, але Марія не втратила своїх людських почуттів, своєї людяності, усе й більше та ніжніше відчувала, як кожна людина. Ляк перед Іродом, важка та невідома подорож у Єгипет, чужина… Мабуть, нелегко було там вижити, скромність та крайня убогість докучали Пресвятій родині. Потім подорож з Єгипту в Назарет, де в тиші проживали якийсь час.
Коли ж Ісус розпочав свою привселюдну діяльність, постійне гоніння його, звинувачення Ісуса релігійними діячами та юдейською старшиною, конфлікти, нав’язувані книжниками та фарисеями, не обходилися без переживання Марії. Коли ж Ісуса зловила ватага розбишак юдейської старшини, несправедливий суд Пилата, бичування, вінчання терням, насмішки та приниження, вкінці, розп’яття на хресті — це наносило завмираючий біль Марії!
Дійсно, її життя — це сповнення Симеонових слів, сказаних у святині: «А тобі самій душу прошиє меч, щоб відкрилися думки сердець багатьох» (Лк. 2, 35). Ось таким було життя Марії, так відбувся акт її введення у храм посвяченого людського життя, яке вона з великою вдячністю Богові прийняла й верстала, довіряючи Божому Провидінню.
Просімо Богородицю, введену в храм Господній, щоб вона посприяла найшвидшому виведення ворожих військ з нашої території!
† Ігор Возьняк,
архиєпископ і митрополит Львівський
