СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Євген Попович: Чи наші діти після пандемії будуть ще розуміти, що значить рідна Церква, віра в Ісуса Христа, молитва?
Пандемія також сіє спустошення у сфері духовного життя дитини. Багато наших дітей вже більше року не бачило свого священника, храму, а їх зв’язок зі своєю Церквою в найкращому випадку обмежується до уроків релігії, які також через пандемію можуть відбуватися тільки онлайн. Такими словами архиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський владика Євген Попович звернувся до вірних із нагадуванням про те, що пандемія не відміняє доброго християнського виховання дітей зі сторони батьків.
що піниться, скрегоче зубами, дерев’яніє.
Просив я твоїх учнів, щоб його вигнали, та не змогли»
Слава Ісусу Христу!
Дорогі в Христі браття і сестри!
Сьогодні наша Церква, йдучи за літургійним календарем, відзначає вже четверту неділю Великого посту, в якій Євангеліє від святого Марка, яке ми чули хвилинку тому, показує нам образ батька дитини, який був стривожений недолею свого сина та шукав для нього порятунку.
Біль, терпіння і сльози батьків
Здається, немає нічого страшнішого в цьому житті, як бачити своїх дітей, що хворіють, страждають, та не рідко на руках батьків вмирають. Напевно, кожне людське серце розчулиться, коли побачить в лікарні, на дитячому відділені, хворих дітей та біля них, затривожених батьків та всіх тих, хто несе їм допомогу.
Стривожені були й апостоли, коли вже побачили оздоровленого сина, якого батько привів вперше до них. Спитали Ісуса, чому їм не вдалося допомогти тій дитині, й тоді почули відповідь Ісуса: «Цей рід нічим не можна вигнати, тільки молитвою та постом».
Тому, так багато батьків хворих дітей, крім шукання порятунку в медицині, просять також про зцілення для своєї дитини саме у молитві, яку заносять до святих, Пречистої Діви Марії та Господа нашого Ісуса Христа, або просять інших про молитву за свою дитину, та й самі у закритті перед цілим світом, у пості та смиренні духа, жертвують собою, щоб тільки дитина повернулася здоровою додому.
Таких ситуацій, які бачимо описаними на сторінках Нового Завіту, — а їх є багато, хоча б навести ще приклад сотника Яіра чи хананейки, — є чимало в нашому житті. Кожна історія є іншою, але біль, терпіння і сльози батьків такі самі.
Відповідальність за дітей
Роздумуючи над тим фрагментом Євангелія від святого Марка, яке сьогодні по всіх наших храмах читаємо, можемо поставити собі ще одне питання: чому в часі Великого посту Церква подає для нашої застанови саме це євангельське оповідання?
Відповідь є одна: в часі святої Чотиридесятниці (у Великому пості) ми всі, як старші, так і молоді, є запрошені до переосмислення нашого життя. Оскільки, старші самі відповідають за себе та несуть консеквенції своїх поступків, то за життя дитини, — не тільки у сфері фізичній, але також духовній, — відповідають всі старші, тобто в першій мірі батьки дитини, відтак батьки хресні, ближча й дальша родина, в тому числі, дідусі, відтак вчителі у школі й священники у церкві — одним словом, всі ми відповідаємо за наших дітей.
Діти та пандемія: не існує небезпеки?
Ця наша відповідальність стає більш потрібною в часі, який ми зараз переживаємо — це час пандемії, в якому також страждають наші діти. Може, саме вони перебувають у найменшій небезпеці щодо інфікування цією проказою, тобто їх фізичне здоров’я не є аж в такій небезпеці, як старших, але зате наші діти дошкульно відчувають час закриття, відсутність реального навчання, брак цієї дитячої свободи.
Пандемія також сіє спустошення у сфері духовного життя дитини. Багато наших дітей вже більше року не бачило свого священника, храму, а їх зв’язок зі своєю Церквою в найкращому випадку обмежується до уроків релігії, які також через пандемію можуть відбуватися тільки онлайн.
Очевидно, що за таку дійсність не несуть відповідальності ні діти, ні їх батьки; це все спричинене карантином та епідемією. Однак, зроджується питання: чи наші діти після пандемії — бо ж вона так, як всі війни світу та всі епідемії колись закінчиться, — будуть ще розуміти, що значить рідна Церква, віра в Ісуса Христа, молитва, піст, святі Тайни тощо? Знаємо, що через інтернетову мережу ні молитви, ні віри не защепимо онлайн у серці людини, а тим більше дитини, та й навіть через трансляцію недільної Служби Божої, яку зараз дивляться тисячі наших вірних. Це все, що робимо, служить підтримці віри та Божого духа у тому, хто вже збудував свій дім на тривалому фундаменті, яким є Ісус Христос.
Молитва разом із дітьми
А що нам робити з нашими дітьми? Тут зразу виринає одне з найважливіших завдань наших батьків, які прикладом свого життя, основаним на вірі, будуть в рідній хаті щоденно ставати разом з дітьми до спільної молитви, які будуть разом з дітьми вивчати уроки релігії, які будуть збирати дітей біля себе на недільній Службі Божій — навіть у такому теле-форматі, який маємо сьогодні, щоб, коли прийде час, наші діти сказали нам: «Мамо/тато, дякую Вам, що ви, крім історії, математики, української, польської чи англійської мови, також в часі пандемії вчили мене правдивої любові до Ісуса Христа, присутнього в нашій Церкві».
Чи не така була мета цьогорічної хресної дороги, яку у Велику п’ятницю за григоріанським календарем служили діти в присутності Папи Франциска на площі святого Петра в Римі?
Наші міркування закінчимо словами праведного митрополита Андрея Шептицького, який у послані «Не вбивай», яке написав до народу в часі великих випробувань, а подібні випробування також стоять сьогодні перед нами, просив: «Дорогі не дайте звести себе з дороги Божого закону через спокуси до гріха, не слухайте намови людей, які радять всякого роду беззаконня. Є між ними і такі, що намовляють до відступства від віри батьків. (…) Стійте сильно у вірі, держіться надії, любіть нашого Отця Небесного і нашого дорогого Спасителя, любіть ближніх як Божих дітей, (…) — а Всевишній нехай хоронить вас від усякого зла, нехай стереже ваші родини і ваших дітей». Амінь.
† Євген Попович,
архиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський
Локації
Персони
Владика Євген ПоповичАрхиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський, Голова Канонічного відділу УГКЦ
