СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Євген Попович: «Брамою до життя в Христі є Святе Хрещення»
«Для нас, що вже обмилися з гріхів у водах хрещення, Богоявленські свята хай нагадують нам про наше християнське покликання — жити та бути «спадкоємцями Божого Царства», навіть коли нераз змагаємося з «царством темряви у нашому житті». До цього закликав архиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський владика Євген Попович у Неділю перед Богоявленням, 16 січня 2022 року.
Позаду нас радісні Різдвяні свята, хоча ще залишаються із нами святочні прикраси та спів колядок, які все одно замовкнуть в день Господнього Стрітення. Позаду літургійний спомин про Господнє Обрізання та надання ім’я Ісус народженому у Вифлеємі Месії.
У тих усіх подіях, поєднаних з народженням Ісуса Христа, ми бачили Його Матір — Пресвяту Богородицю, яку Літургія Церкви оспівувала у другий день Різдвяних свят, які носять назву Собору Пресвятої Богородиці. Ми також згадували святого Йосифа — обручника Пречистої Богородиці й земного батька Ісуса Христа, про якого Літургія Церкви говорила нам в Неділю після Різдва, яка в цьому році поєдналася з третім днем Різдвяних святкувань.
Сьогодні у цьому паломництві нашої віри Церква провадить нас над Йордан, де за кілька днів у його водах стане Ісус Христос. Він прийме з рук Івана Хрестителя хрещення, під час якого ми станемо свідками теофанії, тобто об’явлення Господа Бога у Пресвятій Тройці.
Духовне приготування до Богоявлення
Саме сьогоднішня неділя, яка називається в літургійній традиції Неділею перед Богоявленням, духовно готує нас до цієї події через проповідь Івана Хрестителя.
У часі народження Ісуса Христа у Вифлеємі, десь побіч в Єрусалимі від батьків Захарії та Єлисавети на світ приходить Іван Хреститель. Про його народження дуже точно розповідає нам євангелист Лука, який додає, що в часі правління кесаря Тиверія, «за первосвященників Анни та Каяфи, слово Боже було до Йоана, сина Захарії, в пустині. І він ходив по всій околиці Йорданській, проповідуючи хрищення покаяння на прощення гріхів» (Лк. 3, 2–3).
За євангелистом Марком, Іван був тим, що був посланий перед Ісусом, щоб приготовити Йому дорогу; був голосом вопіющим в пустині, якого проповідь була гострою та безкомпромісною. До нього виходила вся країна Юдейська та всі мешканці Єрусалиму, щоб визнавати свої гріхи та приймати від нього хрещення в ріці Йордані. Євангелист Марко доповнює місію Івана свідоцтвом, що Іван, «навчаючи ж багато іншого, він звіщав народові Добру Новину» (Мр. 3, 18).
Добра Новина Йоана Хрестителя
А ця Добра Новина відносилася до наближення Царства Божого, яке сходить на землю в народженні Ісуса Христа, «де Небо і Земля в одне з’єдналися». Відносилася і до сповнення Його місії, яка саме розпочнеться над Йорданом, про що сам Іван свідчить, побачивши Ісуса Христа: «Ось Агнець Божий, який світу гріх забирає. Це той, що про нього повідав я: За мною наступить муж, сущий передо мною, був бо раніш за мене. І не знав я його. Та я на те прийшов, водою христивши, щоб Ізраїлеві об’явлений був він» (Ів. 1, 29–30).
Брамою до Божого Царства, до сповнення в нашому житті «Доброї Новини», є наше хрещення у водах Йордану, які своїм зішестям освятив сам Спаситель, бо як говорить кондак сьогоднішньої Неділі: «В струях днесь Йорданових був Господь, каже Йоанові: Не бійся мене хрестити, я бо прийшов спасти Адама первозданного».
А тим Адамом первозданним є кожний з нас, що приходить у цей світ з печаттю первородного гріха. Тому нехай ніхто з нас не боїться увійти в цю хреститетельну воду. Нехай кожний з нас послухає голосу Предтечі Христового, щоб Христос одягнув нас в первісну одежу (тропар свята).
Жити та бути «спадкоємцями Божого Царства»
Для нас, що вже обмилися з гріхів у водах хрещення, Богоявленські свята хай нагадують нам про наше християнське покликання — жити та бути «спадкоємцями Божого Царства», навіть коли нераз змагаємося з «царством темряви у нашому житті».
Богоявленські свята хай вчать нас, що брамою до життя в Христі є Святе Хрещення. Зокрема ця свідомість хай спочиває на батьках, які привели на світ своїх дітей.
На жаль, сьогодні батьки часами зволікають з хрещенням своїх дітей, мовляв, що дитина ще замаленька, або довго підбирають хресних батьків, або нерідко говорять: хай дитина підросте та сама вибере, чи їй хреститися чи ні! Така постава є вкрай невідповідальною з боку віруючих батьків, які самі обмиті з первородного гріха, закривають дорогу до життя у Христі своїй дитині.
З другого боку, приводячи дитину до хрещення, хай в нас буде свідомість великої відповідальності за духовний ріст дитини. Про це говорив минулої неділі Папа Франциск, коли охрестив декілька дітей у Сикстинській каплиці на Ватикані, що батьки дитини та хресні батьки мають важкий обов’язок «стерегти християнську тотожність своїх дітей». Що це завдання «стерегти християнську тотожність своїх дітей», є нам дане на ціле життя, але не слід нам боятися, бо у виконанні цього завдання нас супроводжуватиме «світло Божої благодаті». Про нього, до речі, дуже змістовно говорить обряд хрещення в нашій церковній традиції, де чуємо слова молитви в час вручення охрещеному або його батькам світла: «Прийми оцю горіючу свічку і старайся в усьому житті твоєму просвічуватися світлом віри і добрих діл, щоб коли прийде Господь, ти міг світло вийти на зустріч йому зі всіма святими і ввійти беззаборонно у чертог небесної слави Його і царювати з Ним у безконечні віки» (Чин святої Тайни Хрещення).
Тому і ми всі сьогодні готуймося, так як колись мешканці краю Завулона й Нефталі, щоб поспішити над Йордан й радісно прийняти Владику, що йде хрестити та явитися світові, хотячи оновити всю твар (тропар Неділі). Амінь.
† Євген Попович,
архиєпископ і митрополит Перемишльсько-Варшавський
Локації
Персони
Владика Євген ПоповичАрхиєпископ і митрополит Перемисько-Варшавський, Голова Канонічного відділу УГКЦ
