СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Борис Ґудзяк виступить на випускних урочистостях в Університеті Нотр-Дам
Митрополит Борис Ґудзяк з Української католицької архиєпархії Філадельфії виголосить промову перед відкриттям в Університеті Нотр-Дам у травні, повідомила школа в середу.
Отець Джон Дженкінс, Президент Університету Нотр-Дам, сказав 23 березня: «Ми раніше вшанували архиєпископа Ґудзяка за його роботу як керівника Українського католицького університету як центру культурної думки, за його християнське свідчення та за формування українського суспільства, заснованого на людській гідності. Тепер ми також визнаємо його тим, що він рішуче та красномовно виступає на підтримку українського народу та проти російського вторгнення на Батьківщину його предків». Про це повідомляє інтернет-видання «Catholic News Agency».
«Студенти, викладачі та співробітники Нотр-Дам продемонстрували постійну солідарність з Україною протягом останнього місяця, і я знаю, що їм буде корисно почути слова архиєпископа Ґудзяка на нашому випускному святкуванні в травні».
Церемонія відкриття відбудеться 15 травня на стадіоні Нотр-Дам у Саут-Бенді. На заході митрополит Борис Ґудзяк отримає почесну грамоту.
Короткий життєпис владики Бориса
Архиєпископ Борис народився в Сіракузах (штат Нью-Йорк, США) у 1960 році у сім’ї батьків, які переїхали з України. У 1998 році був висвячений на священника Львівської архиєпархії УГКЦ, а у 2012 році висвячений на єпископа та призначений Апостольським екзархом Апостольського екзархату Франції. Він працював над підвищенням цього екзархату до рівня єпархії, що сталося наступного року. Відтак залишався там, доки не був призначений до Філадельфії у 2019 році.
Коли у 1992 році переїхав до України, Борис Ґудзяк заснував Інститут історії Церкви у Львові. Потім він став проректором, відтак — ректором Львівської богословської академії, яка нині є Українським католицьким університетом, Президентом якого він є сьогодні.
Архиєпископ Борис Ґудзяк отримав нагороду Нотр-Дам у червні 2019 року, а в листопаді наступного року був основним доповідачем на 20-й щорічній осінній конференції Центру етики та культури Нотр-Дама де Нікола.
Технологічно-соціальний прогрес не рятує
У листопаді 2019 року митрополит Борис Ґудзяк зазначив, що у світі відбуваються хороші речі, «і все ж часи не такі хороші».
«Насправді вони схожі на… те, що було в 1914 році, коли західний світ був переконаний, що прогрес приведе нас до великого щастя. Потім почалися масові вбивства. Світові війни. Геноциди».
Він зазначив, що незважаючи на весь наш технологічний і соціальний прогрес, американці як ніколи самотні, депресивні та стресові. У Пенсильванії, одному зі штатів, де служить єпископ, через опіоїдну кризу люди хворіють, вмирають, залишаються самотніми та без надії.
«Важливо зосередитися на дружбі, тому що ніякі матеріальні, освітні, технологічні, промислові блага не можуть компенсувати стосунки, до яких ми покликані», — сказав він.
Зранені тоталітаризмом стосунки дружби
Борис Ґудзяк підкреслив, що одні з найглибших дружніх стосунків, які він бачив, — це ті, свідком яких він був у Радянському Союзі до його падіння, і ті, свідком яких він продовжує бути в країнах, контрольованих комунізмом, адже йдеться про нелегку та безцінну дружбу.
«У всіх цих країнах, які були чи продовжують залишатися комуністичними, де були вбиті мільйони людей, де система вбивала систематично, люди протягом поколінь виробили рефлекс одягати маски, встановлювати фасад, будувати стіну, тому що ззовні світ небезпечний», — сказав Ґудзяк.
Сім’ї заохочували повідомляти владу один проти одного в комуністичних країнах, «тому люди в сім’ї нічого не говорили, адже не можна довіряти. Це стає схожим на радіацію».
«Ви не можете відчути цього на смак, воно не має ні запаху, ні кольору, але це мутує у генах. Існує якась додаткова хромосома страху. Це рефлекс. Ви не можете контролювати його. Два мільярди людей мають додаткову перешкоду для розвитку глибокої дружби».
Випробувана дружба забороненої Церкви
І все ж, саме в цих гнітючих умовах Радянського Союзу Українська Греко-Католицька Церква, втративши багатьох своїх членів, пустила глибоке коріння та узи дружби між тими, що залишилися. «Українська Греко-Католицька Церква, яка налічувала близько 4 мільйонів членів у 1939 році з 3000 священиками, була повністю — на видимому рівні — ліквідована», — розповів владика Ґудзяк.
«У 1945–46 роках усі єпископи були заарештовані, сотні священників із сім’ями вивезені до Сибіру. Церква була визнана нелегальною, і вона залишалася найбільшою нелегальною релігійною спільнотою у світі протягом 43 років — до 1989 року. І вона була надзвичайно скорочена. 1989 року залишилося лише 300 священників», — продовжив він. «Але яка це була громада! Викована в тому вогні переслідувань», — додав він.
Зустрівши підпільну Церкву, митрополит Борис Ґудзяк сказав, що все було зведено до мінімуму — єпископи працювали водіями швидкої допомоги чи котельщиками, не було шкіл, церков чи будь-яких офіційних установ. Єпископи навіть не знали імен один одного, бо в підпільній семінарії було надто небезпечно сказати комусь своє ім’я.
«І все ж вони залишилися глибокими друзями Христа, і це були неймовірні, інтенсивні стосунки тих, хто був у підпіллі», — підкреслив митрополит Ґудзяк.
«Дружба була не просто приємною річчю. Це доволі дорого коштувало — бути другом Христа в атеїстичній тоталітарній системі», — сказав він. «Це коштувало передати віру своїм дітям. Але плоди дивовижні».
Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
