СИНОД ЄПИСКОПІВ Української Греко-Католицької ЦерквиМитрополит Борис Ґудзяк: «Людині важко відчувати себе гідною, якщо вона самотня»
Аналітичний центр УКУ разом із Українським католицьким університетом в Києві уже вдруге організував обговорення головних викликів, які стоять перед Україною і світом. У міжнародній конференції «UCU Global: людська гідність у часи мета-впливів» взяли участь аналітики, дипломати, бізнесмени, медійники, дипломати та представники духовенства. Із підсумковим словом виступив митрополит Української Греко-Католицької Церкви Борис Ґудзяк.
Про гідність
«„Global“ — перше слово, яке тут заявлене…
Мене церква попросила знову переїхати…
Я ще не був в Африці, я майже не знаю Азії — тобто моя перспектива обмежена.
Але я весь час перебуваю в русі. Я народився в Америці, 32 роки прожив у Європі — в різних країнах… Я рік був у Радянському Союзі. В Україні я — понад два десятиліття…
І з того, що я бачу, скрізь є багато спільного.
Можливо, кожен згущує кольори свого часу. Але, як на мене, великим викликом, який проявляється скрізь, є відчуття самотності.
Попри те, що люди тепер мають можливість безперешкодно комунікувати один з одним в інтернеті, дуже багато людей відчувають себе самотніми.
Кожна людина потребує ще когось…
Розділена радість подвоюється, розділене страждання легшає.
Людині важко відчувати себе гідною, якщо вона самотня.
Співпричетність дає людині можливість відчути гідність.
Для глобальної гідності ми потребуємо дуже конкретних жестів співпричетності.
У світі є те, що усіх об’єднує, і ті, хто об’єднує.
Мати Тереза — ось об’єднавча особистість. Вона займалася тими, кому вже, як видавалося, ніщо вже не могло допомогти.
Ця її радикальність промовила до всього світу.
Нам треба зважитися на ці речі теж…
Про правду
В Америці вирує буря навколо того, що єпископи не відважилися говорити правду про тих, хто вчиняв сексуальні дії щодо неповнолітніх…
Люди боялися говорити правду, думали, що, може, якось без них то все владнається… А в результаті втрачається віра у справедливість і добро.
Добро не пропадає, але ефект зла триває…
Правда необхідна. І вона є, хочемо ми того чи ні.
Якщо, наприклад, я хочу бути родичем Наполеона, то це не зробить мене родичем Наполеона…
Але тепер багато людей кажуть, що вони хочуть, щоб 2+2=5, бо «мені так треба».
Вислуховувати їх, можливо й потрібно, але неможливо з ними погодитися.
Щоб вести діалог, потрібна не лише інша людина, а й спільний знаменник. Допомогти комусь — ось цей спільний знаменник.
Про Любомира Гузара і гумор
Нас надихало те, як Любомир Гузар нас слухав. Він ніби витворював місце для кожної людини, яка говорила.
І ще він мав гумор. Він жартував із самого себе. А гумор — це дитина таїнства. Гумор — часто це різкий поворот, що знімає напруження і дозволяє перейти до кращого розуміння, усвідомлення.
Любомир Гузар
Ісус, як мені здається, був великим гумористом…
Пам’ятаєте історію про жінку, яка, можливо, наробила багато чого такого, що зробило нещасливими родини і дітей. Навколо неї зібралося багато людей, які вже вибирали камінці, якими будуть її бити…
Вони вже відчувають ту напругу, з якою вони її будуть вбивати.
А яка напруга була у тій жінці? Вона чекала страшної, довгої, болючої смерті.
І тут Христос… щось пише у пилюці… Це, до слова, чи не єдине місце у святому письмі, де Христос пише. А потім промовляє: «Хто не без гріха, нехай перший кине камінь».
Напруга раптом зникає у тих руках, які тримали камені. Камені випадають із пальців і чоловіки ідуть додому…
Христос звертається до жінки: «Іди і не гріши».
Любомир Гузар умів з усмішкою і потрібним словом нагадати нам, ким ми є.
Я сподіваюся, що церква здатна з гумором до самої себе робити прості речі.
Якщо дотепно з себе самого посміятися, то появиться легкість і наснага робити конкретні речі. Наша гідність буде поширюватися.
Я вражений жестами і кроками Папи Франциска. Він робить такі прості речі… Як от миє ноги хворому чи доторкається до обличчя, спотвореного хворобою.
Зараз є великий брак авторитетів, але я надіюся, що люди з відкритим серцем у Києві є.
Я дуже вірю, що Україна справді, як вважає Френсіс Фукуяма, перебуває «на передовій світової битви» за можливість людей відчувати себе гідно».
За матеріалами «Радіо Свобода»Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ
