Митрополит Андрей Шептицький про Бабин Яр у листі до Папи

Львів, 28 березня [1]942 р.

In Pace

Святіший Отче,

Скоро ось уже десять місяців, як ми живемо під режимом Гітлера (…) В міру просування на схід німці стають усе більш волюнтаристськими і зовсім безоглядними у проявах національного егоїзму, що не знає ніяких меж. Вони вважають усіх євреїв воєнними противниками і влаштовують побоїща, в яких тисячі євреїв гинуть разом зі своїми жінками й дітьми, наприклад, в усіх великих містах України вони винищили всіх євреїв, що не втекли перед їхньою армією — у Києві майже 130 000, за описами, які видаються достовірними; аналогічна кількість — в інших містах.

Спочатку у нашій країні вони ще не увійшли в раж настільки, аби влаштовувати подібні видовища перед населенням; хотіли, мабуть, звалити на нього відповідальність за ті вбивства; вони часто наказували місцевій міліції страчувати без суду сотні євреїв і фотографували страти. У Львові, таким способом, за даними Ізраїльської Громади, було страчено 15 000 євреїв, а чиновників тієї Громади змушували давати властям офіційні свідчення, що євреїв перебили українці.

Уже з самого початку війни юрби молоді записувалися в місцеву міліцію, і видається незаперечним [факт] (il semble certain), що цю міліцію використовували для таких кривавих справ. У листі до Гіммлера я, як і слід було зробити, висловив протест проти цього — та, здається, нічого не добився. У єдино можливий на той час спосіб я опублікував пастирський лист про злочин людиновбивства та спробував через духовенство попередити молодих, щоби вони не записувалися в міліцію чи інші організації, де їхні душі могли б наражатися на небезпеку. Євреї були не єдиними, кого арештовували й страчували — без суду загинули сотні, а може, й тисячі людей з числа інтелігенції тільки за те, що їх вважали ворогами (…)

[ЦДІАЛ. — Ф. 201. — Оп. 1 т. — Спр. 90. — Арк.25–26. Рук., франц.]